Постанова № 62460747, 31.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2016 р. Справа № 922/2978/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1 (довіреність № 01-16юр/3533 від 05.05.16 р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АК "Харківобленерго", м. Харків

(вх. №2716 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.16 року у справі № 922/2978/16

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро", м. Житомир

до АК "Харківобленерго", м. Харків

про стягнення 746895,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року у справі 922/2978/16 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерної компанії "Харківобленерго" на користь Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро" основну заборгованість в розмірі 596 650,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 269,37 грн., 3% річних в розмірі 10 416,93 грн., пеню в розмірі 116 558,62 грн. та судовий збір в розмірі 11 203, 43 грн.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року у справі 922/2978/16 в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: приписів ст.ст. 530, 627, 658 ЦК України, ч. 4 ст. 179 ГК України. Відповідач зазначає, що за умовами договору зобовязання щодо кінцевого розрахунку виникає лише після укладання сторонами довідки про виконані роботи та затрати. Посилаючись на те, що відповідач не отримував від позивача для підписання довідку про виконані роботи та затрати, відповідач зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач наполягає, що підписана між сторонами довідка 31.12.2015 є саме тією довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, яка обумовлена умовами договору.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив провести апеляційний розгляд справи № 922/2978/16 без участі представника позивача.

31.10.2016 відповідач надав пояснення на апеляційну скаргу, в яких підтримує апеляційну скаргу та інформує про важке фінансове становище, що стало перешкодою для виконання ним своїх зобовязань. В звязку з чим відповідач просить врахувати його позицію при розгляді апеляційної скарги в частині застосування штрафних санкцій та їх зменшення на 90 % у порядку ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 17.06.2015 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір підряду № К7908 (щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 170 (інв. № 00300786), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник.

Відповідно до п. 3.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) ціна цього договору становить 2 782 473,46 грн., крім того ПДВ 20 % - 556 494,69 грн. Загальна вартість договору 3 338 968,15 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 82,130691483 %, що складає 2 742 317,63 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідний матеріальних цінностей.

Згідно з п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.

18.06.2015 р. відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату в розмірі 2 742 317,63 грн. за договором підряду № К7908 від 17.06.2015 р., про що свідчить платіжне доручення №13621 від 18.06.2015 р. та лист відповідача від 30.06.2015 р. вих.№0512/4710 (а.с. 40-41).

Відповідно до п. 6.1.2. п.6.1. договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) оплата виконаних будівельних робіт та витрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що 31.12.2015 року сторони підписали акт №1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-2в), акт №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-3), згідно яких вартість виконаних будівельних робіт, з урахуванням сплаченого авансу, становить 3 338 968,15 грн.

Проте, відповідач свої зобовязання за договором не виконав, за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 596650,52 грн. основного боргу, а також нарахованої суми пені в розмірі 116558,62 грн., суми інфляційних в розмірі 23269,37 грн. та 10416,93 грн. 3% річних за порушення виконання грошового зобовязання.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що підписана сторонами довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року від 31.12.2015 (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) є належним доказом, на підставі якого у відповідача згідно з п.4.3. договору виникло зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що виконання підрядних робіт за договором підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу за виконані позивачем роботи відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено, тому беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобовязання, положення ст.ст. 526, 530, 611, 625, 854 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного зясування обставин справи, повязаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення спірних правовідносин є укладений 17.06.2015 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) договір підряду № К7908 (щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: Технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 170 (інв. № 00300786), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту №1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-2в), акту №1 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2015 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (примірна форма № КБ-3), роботи були прийняті без жодних зауважень.

Зазначені акти та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року від 31.12.2015 є такими, що визнані відповідачем, оскільки підписані у тому числі замовником - АК "Харківобленерго" та скріплені печатками сторін договору.

Будь-яких зауважень або доказів звернення замовника з претензією щодо якості та обсягу виконаних робіт матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліків у виконані роботі.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 6.1.2. п.6.1. договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно з актом виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору (із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28.12.2015 р. до договору) оплата виконаних будівельних робіт та витрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.

Відповідач під час розгляду справи факт виконання позивачем робіт жодним чином не спростовує, але посилається на відсутність у нього обовязку на даний момент кінцевого розрахунку за договором, оскільки вважає, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року від 31.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) не є належним доказом виникнення у нього зобов'язань з оплати виконаних робіт. Наполягає на тому, що у відповідача не виникло зобов'язання з остаточної оплати робіт у зв'язку з непідписанням сторонами саме зазначеної у п. 4.3. договору довідки про виконані роботи та затрати.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що п. 4.2 договору замовник здійснює щомісяця проміжні платежі за виконані роботи та затрати на підставі довідки про виконані будівельні роботи та затрати форми КБ-3 з додаванням відповідних підтверджуючих документів, підписаних уповноваженими представниками сторін. Даний пункт перебуває у системному звязку з п. 4.3 договору та фактично підтверджує, що в договорі, як підставу для оплати виконаних будівельних робіт є підписана сторонами довідка про виконані роботи та затрати форми КБ-3.

Відсутність потреби підписувати будь-яку іншу довідку обґрунтовується також тим, що 31.12.2015 сторони договору підписали акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та акт вартості змонтованого устаткування, в яких зафіксовано, які саме роботи були виконані, яке устаткування було встановлено на обєкті будівництва, їх обєми та вартість. Зазначені документи повністю відповідають умовам договору, тому потреба в підписанні будь-яких інших первинних документах, в тому числі довідок, відсутня.

Також, в пунктах 3.3., 3.4., 5.6. укладеного сторонами договору, які визначають ціну договору та порядок виконання робіт, серед іншого, містяться посилання на ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Національні стандарти України (ДСТУ) з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", введено в дію 1 січня 2014 року. Додатками ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зокрема Т-Ц, було передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 1 січня 2014 року при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт.

На підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 року № 16 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 4 грудня 2009 року № 554 та від 1 березня 2013 року № 77" втратив чинність наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.2009 року "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені:

примірна форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт";

примірна форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати";

примірна форма № 1 "Звіт про виконання робіт за контрактом на об`єкті будівництва за період (місяць/рік)";

примірна форма № 2 "Підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об`єкті будівництва";

примірна форма № 3 "Акт здавання-приймання виконаних будівельних робіт".

Вказаний наказ Мінрегіонстрою та ЖКГ від 20.01.2014 р. № 16 набув чинності з дня прийняття.

Отже, з набранням чинності з 01.01.14 р. Національними стандартами України з ціноутворення у будівництві, зокрема ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт по обєктах будівництва, здійснюється із застосуванням примірних форм первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), що наведені у додатках Т та У ДСТУ Б Д.1.1-1-2013.

З огляду на викладене, підписана сторонами довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 р. від 31.12.2015 р. (примірна форма № КБ-3) (а.с. 20) приймається судом як належний доказ, на підставі якого у відповідача згідно з п.4.3. договору виникло зобов'язання з проведення остаточного розрахунку за виконані позивачем будівельні роботи.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо остаточного розрахунку за договором.

Враховуючи те, що довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3) за грудень 2015 (а.с. 20) та акт 1 приймання виконаних будівельних робіт (ПФ КБ-2в) підписано сторонами 31.12.2015, то відповідно до умов п. 4.3. договору відповідач повинен був здійснити остаточну оплату виконаних позивачем робіт до 11.01.2016 р. включно.

Судом встановлено, що відповідач до 11.01.2016 включно остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 596 650,52 грн., яка останнім жодним чином не спростована. З огляду на вищевикладені обставини, приписи закону позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 596 650,52 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних в розмірі 23 269,37 грн. та 3% річних в розмірі 10 416,93 грн., колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються надаим позивачем до матеріалів справи розрахунком, який також відповідачем жодним чином не спростований.

Позивачем також заявлені до стягнення позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 116 558,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 7.3. договору за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.

Перевіривши нарахування позивачем пені в розмірі 116 558,62 грн., колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не обґрунтовано належними доказами наявність обставин та правових підстав на підтвердження відсутності у нього обовязку здійснити розрахунок позивачем за договором підряду, а також не надано жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу з урахуванням нарахованих інфляційних, 3% річних та пені.

Посилання відповідача на важке фінансове становище підприємства, що стало перешкодою для виконання ним своїх зобовязань, а також щодо зменшення штрафних на 90 % у порядку ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, колегія суддів відхиляє за відсутністю правових підстав, враховуючи також, що дані обставини не були предметом судового розгляду в суді першої інстанції. До того ж, важке фінансове становище підприємства не звільняє відповідача від своїх обовязків розрахуватись з позивачем за підрядні роботи, факт виконання є доведеним та відповідачем жодним чином не спростований.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не підтверджені ні документальними доказами, ні матеріальними нормами права, відповідач не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог. Тому, вказані вимоги не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 20.09.16 року у справі № 922/2978/16.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АК "Харківобленерго", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.16 року у справі № 922/2978/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.