Рішення № 62460452, 01.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р.Справа № 922/3295/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства "Будтехнологія - Н" про стягнення коштів, розірвання договору та повернення майна за участю представників сторін:

прокурор - Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 29.10.2015 р.;

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №65 від 22.04.2016 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Будтехнологія - Н" про стягнення заборгованості з орендної плати державного майна, пені, розірвання договору оренди та повернення майна.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №3058-Н від 27 листопада 2006 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3295/16 та призначено її до розгляду на 18 жовтня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року розгляд справи було відкладено на 01 листопада 2016 року.

До початку судового засідання 01 листопада 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від прокуратури Харківської області надійшли письмові пояснення (вх. №35852) щодо представництва інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в яких зазначив, що підстави представництва прокурором інтересів держави у даній справі обумовлені бездіяльністю уповноваженого власника спірного майна, яке перебуває у правовому режимі державної власності - будівель адміністративного корпусу, прохідних, складу, гаражів, побутових приміщень загальною площею 1 877,5 кв. м, розташованих за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, смт. Куп'янськ-Вузловий, вул. Сілікатна, 1, що складає предмет спірного Договору оренди №3058-Н від 21 листопада 2006 року, яка (бездіяльність) виявляється у невжитті цивільно-правових заходів щодо захисту порушеного права Регіонального відділення як уповноваженого розпорядника державного майна за наявності до цього належних та матеріально-правових підстав.

В судовому засіданні 01 листопада 2016 року прокурор позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявлені прокурором позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 01 листопада 2016 року не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов в обґрунтування своєї правової позиції по справі та документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 17 жовтня 2016 року з відміткою про отримання.

Суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом встановлено наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець) та Приватним підприємством "Будтехнологія - Н" (Орендар) укладено Договір оренди №3058-Н від 27 листопада 2006 року (надалі - Договір оренди), відповідно до предмету якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуальне визначене майно: 2-поверхову будівлю адміністративного корпусу літ. А, площею 716,6 кв. м, будівлю прохідної № 1 літ. П, площею 12,6 кв. м, будівлю прохідної № 2, літ. В., площею 16,0 кв. м, будівлю прохідної № 3, літ. М, площею 26,3 кв. м, трансформаторну підстанцію літ. Г, площею 33,4 кв. м, будівлю ОКСа літ. С. площею 58,3 кв. м, будівлю складу ОКСа літ. К., площею 142,0 кв. м, будівлю гаражу легкових автомобілів літ. Б., площею 152,5 кв. м, будівлю гаражу вантажних автомобілів літ.3". площею 248,4 кв. м, будівлю гаражу вантажних автомобілів літ. 3, площею 398,4 кв. м, побутові приміщення гаражу літ. Р, площею 73,0 кв. м, загальною площею 1 877,5 кв. м, розташоване за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, смт. Куп'янськ-Вузловий, вул. Сілікатна, 1 (пункт 1.1. Договору оренди).

Згідно з пунктом 2.2. Договору оренди - Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Пунктом 3.1. Договору оренди (в редакції Додаткового договору №2 від 25 січня 2012 року) сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить - за перший місяць перерахунку - листопад 2011 р. - 14 859,84 грн. (згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточній місяць (пункт 3.2. Договору оренди).

Згідно пункту 3.3. Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем безпосередньо до Державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовими органами.

У відповідності до пункту 3.5. Договору оренди - орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Договір оренди діє з 27 листопада 2006 року до 26 листопада 2011 року. У разі відсутності заяви однією із сторін про припинення або зміну договору на протязі 1 місяця після закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (пункти 10.1., 10.10. Договору оренди).

До спірного Договору оренди між сторонами було підписано Додатковий договір №3 від 25 січня 2012 року, яким, зокрема, продовжено строк дії договору до 27 листопада 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі від 27 листопада 2006 року передав відповідачеві майно за договором (Акт приймання-передачі орендованого майна підписано та скріплено печатками позивача та відповідача, т. 1, арк. с. 26) та протягом всього терміну дії Договору оренди №3058-Н від 27 листопада 2006 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня по липень 2016 року та складає 106 894,12 грн.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець за спірним договором оренди) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, кошти отримані від оренди наданих орендодавцем (позивачем) приміщень повинні надходити до державного бюджету.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі від 27 листопада 2006 року передав відповідачеві майно за договором (Акт приймання-передачі орендованого майна підписано та скріплено печатками позивача та відповідача, т. 1, арк. с. 26).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, згідно частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 3.1. Договору оренди (в редакції Додаткового договору №2 від 25 січня 2012 року) сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить - за перший місяць перерахунку - листопад 2011 р. - 14 859,84 грн. (згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків у відповідача наявна заборгованість з орендної плати перед позивачем за період квітень-липень 2016 року в розмірі 106 894,12 грн.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті Договір оренди №3058-Н від 27 листопад 2006 року є чинним, доказів протилежного відповідачем не подано.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені прокурором та позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди №3058-Н від 27 листопад 2006 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати державного майна за період квітень-липень 2016 року в розмірі 106894,12 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 136 465,12 грн., яку нараховано на підставі пункту 3.5. Договору оренди.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.5. Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок заявлених до стягнення пені за Договором оренди перевірено та визнано невірним у зв'язку з тим, що позивачем неправильно зазначені періоди прострочення зобов'язання та розмір пені.

Згідно пункту 3.1. Договору оренди (в редакції Додаткового договору №2 від 25 січня 2012 року) - орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить - за перший місяць перерахунку - листопад 2011 р. - 14 859,84 грн. (згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди).

В пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Таким чином, останнім днем сплати орендної плати за Договором оренди №3058-Н від 27 листопад 2006 року є 09 число місяця, наступного за звітним.

Також, суд зазначає, що позивачем нарахування пені здійснювалось за обраний період поступово із сукупних сум боргу, в той час, як нарахування пені повинно було здійснюватись по кожному платежу з орендної плати окремо.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені за Договором оренди, враховуючи те, що останній день сплати за квітень 2016 р. та червень 2016 р. припадав на вихідний день, зазначає, що арифметично вірний розмір пені становить 5 002,26 грн.

В іншій частині пеня нарахована неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Окрім того, прокурор та позивач просять суд розірвати договір оренди №3058-Н від 27 листопад 2006 року та повернути орендоване майно у зв'язку із систематичним порушенням з його боку зобов'язань по оплаті орендної плати.

Відповідно до пунктів 10.3., 10.7. Договору оренди, договір може бути розірвано в односторонньому порядку у випадках, зокрема, порушення орендарем зобов'язань в частині несплати орендних платежів упродовж 3-х місяців. За ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 року №12, зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди №3058-Н від 27 листопад 2006 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехнологія-Н правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу (Розділ 5 Договору оренди).

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу прокурора щодо передачу орендованого майна обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, наведені вище обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи витрати зі сплати судового збору відповідача на користь прокуратури Харківської області пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 26, 32, 33, 43, 44-49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства "Будтехнологія - Н" про стягнення заборгованості з орендної плати державного майна, пені, розірвання договору оренди та повернення майна - відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Будтехнологія - Н" (61121, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32336054) заборгованість з орендної плати державного майна в сумі 106 894 (сто шiсть тисяч вiсiмсот дев`яносто чотири) грн. 12 коп. та пеню в сумі 5 002 (п`ять тисяч двi) грн. 26 коп. до державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, на рахунок №31116094700007 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, одержувач коштів: Управління казначейства Московського району м. Харкова (код ЄДРПОУ 37999607).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати Договір оренди №3058-Н від 27 листопада 2006 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством "Будтехнологія - Н".

Повернути окреме індивідуальне визначене майно: 2-поверхову будівлю адміністративного корпусу літ. А, площею 716,6 кв. м, будівлю прохідної №1 літ. П, площею 12,6 кв. м, будівлю прохідної №2, літ. В., площею 16,0 кв. м, будівлю прохідної №3, літ. М, площею 26,3 кв. м, трансформаторну підстанцію літ. Г, площею 33,4 кв. м, будівлю ОКСа літ. С, площею 58,3 кв. м, будівлю складу ОКСа літ. К, площею 142,0 кв. м, будівлю гаражу легкових автомобілів літ. Б, площею 152,5 кв. м, будівлю гаражу вантажних автомобілів літ.3", площею 248,4 кв. м, будівлю гаражу вантажних автомобілів літ. 3, площею 398,4 кв. м, побутові приміщення гаражу літ. Р, площею 73,0 кв. м, загальною площею 1 877,5 кв. м, розташоване за адресою: Харківська обл., м. Куп'янськ, смт. Куп'янськ-Вузловий, вул. Сілікатна, 1.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Будтехнологія - Н" (61121, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32336054) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 870 (двадцять тисяч вiсiмсот сiмдесят) грн. 45 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 131462,86 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/3295/16