Ухвала суду № 62460179, 26.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5486/16 Головуючий 1 інст. Вельможна І.В.

Справа № 621/961/16-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія:спори, що виникають із сімейних правовідносин

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2

за участю секретаря Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просила виділити їй у власність в порядку поділу майна подружжя 3/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану за відповідачем, а у власності ОСОБА_4,залишити 1/4 частину вказаної квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у період з 2007 по 2016 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу ними було придбано ізольовану двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка була зареєстрована на ім'я відповідача. На теперішній час квартира знаходиться у користуванні та розпорядженні ОСОБА_4 Враховуючи, що дитина знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні, а аліментів, які сплачує відповідач за рішенням суду, на виховання та утримання дитини не вистачає, вважає, що з ця обставина є підставою для збільшення її частки, що відповідає положенню ст. 70 СК України.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд вирішив визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири №63, розташованої по вул. Лермонтова буд. 9 в сел. Комсомольське (Слобожанське) Зміївського району Харківської області та право власності на 1/2 частку квартири залишити за ОСОБА_4 В іншій частині позовних вимог суд вирішив відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить скасувати рішення в частині, в якій їй було відмовлено в задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, які мають істотне значення для збільшення її частки співвласника майна подружжя, а саме: несплату позивачем аліментів, а лише одноразова їх виплата; проживання з нею дитини від спільного з відповідачем шлюбу, яка інший має проблеми зі здоров'ям. Також, заявник зазначила, що іншого житла у неї немає, а розмір аліментів не достатній для утримання дитини. Ставити ж питання про збільшення аліментів, на думку заявника, було передчасно.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Судовим розглядом встановлено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 28 квітня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22 березня 2016 року. ( а.с. 6, 32)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії І-ВЛ № 335429, виданого виконавчим комітетом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 5)

Згідно договору купівлі-продажу від 12 липня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, ОСОБА_4 придбав у власність квартиру АДРЕСА_3 ( а.с. 27), що також підтверджується даними з довідки № 1136 від 09.02.2016 року, виданої КП «Зміївське БТІ», копією ОСОБА_6 з Державного реєстру правочинів, копією ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав. (а.с. 12, 28, 29)

Відповідно до даних копії довідки від 21.02.2016 року за № 1, виданої ЖСК «Енергетик-2», ОСОБА_3, дійсно зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з нею за вказаною адресою значаться зареєстрованими ОСОБА_4, та ОСОБА_5 (а.с. 7)

З копії довідки № 02-37/187, виданої управлінням соціального захисту населення Зміївської РДА Харківської області, вбачається, що ОСОБА_3, знаходиться на обліку та отримує допомогу по догляду за першою дитиною до досягнення нею трирічного віку. (а.с. 8)

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 квітня 2016 року з ОСОБА_4, стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2016 року і до її повноліття та аліменти на утримання дружини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 05 лютого 2016 року і до досягнення дитиною трирічного віку. (а.с. 10-11)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу, та є об'єктомправа спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду, оскільки воно ухвалене у відповідності із законом, на основі повногоі всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Вирішуючи спір про розподіл майна подружжя, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, які мають значення, і вирішив справу в відповідності із законом, яким регулюються спірні правовідносини.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами під час перебування у шлюбі було придбано спірну квартиру і тому дійшов правильного висновку про визнання спірного нерухомого майна обєктом права спільної сумісної власності подружжя, поділив його між подружжям порівну, обґрунтовано виходив із засади рівності часток подружжя і відсутності передбачених законом підстав для відступлення від неї.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд, начебто, не врахував тієї обставини, що на утриманні у позивача знаходиться неповнолітня дитина і розмір аліментів, що сплачує відповідач, є недостатнім для її фізичного, духовного розвитку, оскільки фактичні обставини, встановлені судом, не свідчить про наявність підстав для відступлення від засад рівності прав сторін на спільне сумісне майні, а вказані апелянтом обставини стосуються в більші мірі питання визначенню розмірну аліментів.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27.04.2016 року суду був визначений розмір аліментів. З позовом про збільшення розміру аліментів ОСОБА_3 до суду не зверталась.

Крім того, недостатність визначеного рішенням суду розміру аліментів для забезпечення фізичного та духовного розвитку дитини, а також для її лікування може бути лише підставою для звернення до суду з позовом про збільшення аліментів, чи з позовом про стягнення додаткових витрат відповідно до ст.185 СК України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та не приймає до уваги посилання апелянта про наявність заборгованості по аліментам, оскільки наявність заборгованості по сплаті аліментів може бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення такої заборгованості у відповідності до положень ст. 196 СК України.

Одночасно, ОСОБА_7 не надано доказів щодо інших істотних обставин, перелік, яких міститься у ч. 2 ст. 70 СК України, які б надавали суду підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири.

За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні питання про поділ майна подружжя правильно визначив характер спірних правовідносин, правові норми, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_2