Ухвала суду № 62459707, 03.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/883/15-к

Провадження № 11-кп/779/290/2016

Категорія ч. 2 ст. 190 КК України

Головуючий у 1 інстанції Обідняк В. Д.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Вилки С. С.

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю секретаря с/з ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, кримінальне провадження про обвинувачення його за ч. 2 ст. 190 КК України закрито та звільнено його від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_6, на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 22 квітня 2016 року, з участю прокурора Герасимика Т. О., обвинуваченого ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а :

Потерпілий в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а матеріали кримінального провадження відправити на додаткове розслідування.

Оскарженою ухвалою суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України закрито і його звільнено від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У своїй апеляційній скарзі потерпілий вважає, що при винесенні даної ухвали судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, висновки суду, викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, що все разом і є підставою для скасування даного судового рішення. Свою позицію мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_7 є суспільно небезпечною особою, переховувався від органів слідства, а тому брати до уваги положення про позовну давність у даному випадку є незаконно.

Суд першої інстанції встановив, що в кінці липня 2009 року ОСОБА_5 з метою власної наживи вирішив заволодіти майном ОСОБА_6, а саме автомобілем НОМЕР_1. Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6, що має намір експлуатувати даний автомобіль з метою заробітку та налагодив з останнім довірливі відносини.

ОСОБА_6 повіривши у намір ОСОБА_5 експлуатувати належний йому автомобіль, 21.07.2009 року на умові тимчасової оренди, без права передачі іншим особам, на підставі довіреності серії МІ № 566624 передав йому цей свій автомобіль.

ОСОБА_5 заволодівши вищевказаним автомобілем ОСОБА_6, без згоди та відома останнього , в період із 14 до 18 серпня 2009 року продав його громадянину ОСОБА_8 за 21 200 грн.

В ході апеляційного розгляду потерпілий апеляційні вимоги підтримав, просив задовольнити його апеляційну скаргу, прокурор та обвинувачений ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечили, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 49 КПК України у разі вчинення злочину середньої тяжкості особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло пять років, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у звязку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 скоїв цей злочин в липні 2009 року, що даний злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості і строк притягнення до кримінальної відповідальності за його вчинення становитпять років.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, щона час розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності минуло 5 років 5 місяців з моменту вчинення злочину, а строк притягнення його до кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст.. 49 КК України закінчився.

Покликання потерпілого на незаконність рішення суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені жодними обєктивними доказами, зокрема в матеріалах кримінального провадження відсутні докази про вчинення ОСОБА_5 за вказаний період часу нових злочинів, які б вказували на перерваність строку давності немає.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду щодо ОСОБА_5 без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 22 квітня 2016 року відносно ОСОБА_5 без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді С. С.Вилка

ОСОБА_2

ОСОБА_3