Рішення № 62459638, 03.11.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.2016 Справа № 920/1800/15

за позовомОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СУМИПРЕСТИЖ, м. Суми,

до відповідачаОСОБА_2 майном Сумської обласної ради, м. Суми,

про стягнення 84536 грн. 48 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 (довіреність від 12.09.2016);

Від відповідача не зявився;

При секретарі судового засідання Мудрицька С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 84536 грн. 48 коп., в тому числі 29908 грн. 39 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 11 від 18.09.2013, 1944 грн. 46 коп. 3 % річних, 52683 грн. 63 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.02.2016 зупинено провадження у справі № 920/1800/15 до вирішення повязаної з нею справи № 920/98/16 (суддя Зайцева І.В.).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2016, справу № 920/1800/15 призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А. Підстава для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи звільнення з посади судді Зайцевої І.В.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.07.2016 у справі №920/98/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву № 70 від 02.02.2016, останній просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 11 від 18.09.2013, позивач зобовязався виконати роботи з поточного ремонту кабінетів у встановлений договором строк та відповідно (в обсягах) до договірної ціни та локального кошторису, а відповідач, в свою чергу, зобовязався надати позивачу як підряднику за договором фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на обєкті.

Вартість робіт відповідно до пункту 4.2 договору визначена договірною ціною та локальним кошторисом і становить 29908 грн. 80 коп.

Вартість фактично виконаних робіт визначається на підставі актів виконаних робіт (п. 4.6. договору).

Згідно з п. 4.7. договору, відповідач перераховує позивачу кошти за виконані роботи протягом 3-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

По закінченню виконання робіт підрядник повідомляє про це замовника, який, у свою чергу, зобовязаний організувати та розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом здачі-прийому виконаних робіт, підписаним обома сторонами (п.п. 8.1, 8.2 договору).

Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013, позивачем виконано роботи на загальну суму 29908 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не оплатив виконані роботи своєчасно та у повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 29908 грн. 39 коп.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що договір та всі документи щодо його виконання підписані неуповноваженою особою з боку ОСОБА_2 та про даний факт був обізнаний позивач, заборгованість за виконані ремонтні роботи у розмірі 29908,39 грн. взагалі не обліковується по бухгалтерському обліку управління.

Статтями 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими та неправомірними, з огляду на наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 майном Сумської обласної ради оскаржувало укладений між сторонами договір підряду № 11 від 18.09.2013 у справі № 920/98/16 за позовом ОСОБА_2 майном Сумської обласної ради до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сумипрестиж, про визнання договору підряду недійсним, з тих підстав, що договір та всі документи щодо його виконання підписані неуповноваженою особою і про даний факт був обізнаний відповідач, заборгованість за виконані ремонтні роботи у розмірі 29908,39 грн. взагалі не обліковується по бухгалтерському обліку управління.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.07.2016 у справі №920/98/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016, у задоволенні позову відмовлено. При цьому судами встановлено, що договір і наступні складені на його виконання документи з боку ОСОБА_2 підписував особисто заступник начальника ОСОБА_4 у присутності безпосереднього керівника ОСОБА_5, хоча у якості повноважної особи на цих документах був зазначений ОСОБА_5, і обидва усвідомлювали цей факт. Підписи скріплені печаткою ОСОБА_2, яка перебувала у розпорядженні начальника управління та іншим особам не передавалась. Судами встановлено факт схвалення правочину юридичною особою, який був вчинений від її імені неповноважною особою.

Таким чином договір підряду № 11 від 18.09.2013, укладений між сторонами є чинним, в судовому порядку недійсним не визнаний.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Разом з цим, відповідач не подав доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання підрядних робіт.

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на загальну суму 29908 грн. 80 коп. підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за 01.09.2013-30.09.2013, що підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками замовника та підрядника без будь-яких зауважень.

Відсутність висловлених відповідачем зауважень до виконаних робіт свідчить, в свою чергу, про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2015, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками, відповідач підтверджує факт наявності боргу перед позивачем за виконані роботи за договором підряду в сумі 29908 грн. 39 коп.

Разом з цим, відповідач не розрахувався за виконані роботи, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд розширено тлумачить поняття «майна». Так, в постанові по справі Бейелер проти Італії (5 січня 2000 р.) зазначено, що «…поняття «майно» в ст. 1 має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в контексті цього положення».

Слід враховувати, що до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад права вимоги особи за зобовязаннями, за якими вона є кредитором).

З огляду на викладене, оскільки відповідач не подав належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, останні спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати виконаних робіт, презумпцію правомірності договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29908 грн. 39 коп. заборгованості за виконані роботи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату виконаних робіт, відповідачеві нараховані 3 % річних в сумі 1944 грн. 46 коп. та інфляційні збитки в сумі 52 683 грн. 63 коп. за період з 01.10.2013 по 01.12.2015, виходячи з суми заборгованості в розмірі 29908 грн. 39 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Враховуючи строки розрахунків, визначені п. 4.7. договору, а також те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року був підписаний сторонами 30.09.2013, прострочення виконання грошового зобовязання почалося з 04.10.2013.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних збитків, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру, за період з 04.10.2013 по 01.12.2015, виходячи з суми заборгованості в розмірі 29908 грн. 39 коп., згідно з яким 3% річних складають 1939 грн. 54 коп., інфляційні збитки складають 22774 грн. 92 коп. (сукупний індекс інфляції 1,761; 52683 грн. 31 коп. сума боргу з урахуванням індексу інфляції 29908 грн. 39 коп. основного боргу = 22774 грн. 92 коп. інфляційне збільшення суми боргу). Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга, ТОВ Ліга Закон, 2016 та долучений до матеріалів справи.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1939 грн. 54 коп. та інфляційних збитків в сумі 22774 грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4 грн. 92 коп. та інфляційних збитків в сумі 29 908 грн. 71 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1218 грн. 00 коп., в іншій частині судовий збір покладається на позивача, у звязку з частковим задоволенням позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 майном Сумської обласної ради (площа Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 21107251) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СУМИПРЕСТИЖ (вул. Кооперативна, буд. 3, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 38136978) 29908 грн. 39 коп. заборгованості за виконані роботи, 22774 грн. 92 коп. інфляційних збитків, 1939 грн. 54 коп. 3 % річних, 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2016.

Суддя Є.А. Жерьобкіна