Ухвала суду № 62459569, 02.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1868/15

Провадження № 22-ц/779/2075/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Косівського районного суду від 11 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

18.09.2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.08.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №222/ФКВ-07, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 59 500 доларів США з розрахунку 13,6% річних за користування кредитом на строк з 06.08.2007 року до повного виконання зобовязань за кредитним договором. 30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України був укладений Договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_5, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, Укрпромбанк передало (відступило) ОСОБА_5 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_6 замінило Укрпромбанк як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набуло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Оскільки ОСОБА_4 взяті на себе за кредитним договором зобовязання належним чином не виконував, то станом на 04.08.2015 року за ним наявна заборгованість в розмірі 1 848 720,81 грн., з яких: тіло кредиту 1 280 994,72 грн., відсотки 567 726,09 грн. У звязку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Косівського районного суду від 11 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся в суд з даним позовом у 2015 році, пропустивши таким чином строк звернення до суду, який закінчився 05.08.2013 року. Однак, боржник звертався до банку з питаннями щодо погашення кредиту і після 05.08.2013 року, між сторонами велися переговори щодо реструктуризації кредиту та зміни валютування, що свідчить про визнання боржником кредитних зобовязань та поновлює строки позовної давності.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.08.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №222/ФКВ-07, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 59 500 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,6% річних за користування кредитом та кінцевим терміном погашення кредиту 05.08.2010 року (а.с. 5-12).

30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_5, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, Укрпромбанк передало (відступило) ОСОБА_5 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобовязань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_6 замінило Укрпромбанк як кредитора (стало новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях та набуло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 25-27).

Згідно витягу з Додатку №2 до Договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_5 від 30.06.2010 року (а.с. 24), ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором №222/ФКВ-07 від 06.08.2007 року та договором іпотеки від 08.08.2007 року. Загальна сума права вимоги, що відступається, згідно вказаного витягу становить 67 832,35 долари США, що станом на 01.06.2010 року еквівалентно 537 578,16 грн.

Відповідно до розрахунку ПАТ «Дельта Банк» від 04.08.2015 року загальна заборгованість відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором №222/ФКВ-07 від 06.08.2007 року станом на 04.08.2015 року складає 85 125,92 доларів США, що еквівалентно 1 848 720,81 грн., з яких: тіло кредиту 58 984,49 доларів США, що еквівалентно 1 280 994,72 грн., відсотки 26 141,43 доларів США, що еквівалентно 567 726,09 грн. (а.с. 17).

Відповідачем вказана сума заборгованості не спростована.

Відмовляючи ПАТ «Дельта Банк» у стягненні з відповідача заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся в суд з даним позовом з пропуском строку позовної давності, який закінчився 05.08.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

В силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з кредитного договору №222/ФКВ-07 від 06.08.2007 року (а.с. 5-12), такий укладений 06.08.2007 року на строк 36 місяців. Згідно п. 1.3 договору датою повернення кредиту є дата останнього чергового платежу за кредитом 05.08.2010 року.

Таким чином з 05.08.2010 року почався перебіг строку позовної давності.

Згідно позовної заяви, ПАТ «Дельта Банк» з позовом до ОСОБА_4 звернулося в суд у вересні 2015 року. Позивач у позовній заяві не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначив.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У своїх поясненнях (а.с. 153) відповідач ОСОБА_4 зауважував суду, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, який закінчився ще 05.08.2013 року.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин справи, доказів, наданих сторонами, та наведених норма матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що 05.08.2010 року почався перебіг строку позовної давності на звернення позивача в суд з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №222/ФКВ-07 від 06.08.2007 року, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в суд з наведеним позовом, який закінчився ще 05.08.2013 року, а тому в його задоволенні слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Доводи апелянта про те, що боржник звертався до банку з питаннями щодо погашення кредиту і після 05.08.2013 року, між сторонами велися переговори щодо реструктуризації кредиту та зміни валютування, що свідчить про визнання боржником кредитних зобовязань та поновлює строки позовної давності, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, є голослівними, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з правильним застосування норм матеріального та додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_7