Ухвала суду № 62459356, 25.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16. тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"25" жовтня 2016 р. Справа № 904/1342/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувшискаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»набездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області у справі господарського суду Київської області № 904/1342/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. КиївдоМалого приватного підприємства «Вікторія», Київська обл., с. Іванківпро стягнення 8756,41 грн.за участю представників:

скаржника:ОСОБА_1 дов. від 02.06.2014відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномВДВС:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномвстановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2014 у справі № 904/1342/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Малого приватного підприємства «Вікторія» про стягнення 8756,41 грн., задоволені частково. Стягнуто з Малого приватного підприємства «Вікторія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 6148,54 грн. пені, 1148,80 грн. 3% річних, 1522,42 грн. судового збору, 700 грн. коп. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині в позові відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 судом було видано відповідний наказ від 20.06.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до господарського суду Київської області зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області, в якій просить суд визнати бездіяльність державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 47534841 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 20.06.2014 по справі № 904/1342/14 незаконною та протиправною (вимоги скарги в редакції уточнення вимог скарги від 20.09.2016).

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем державної виконавчої служби не було вчинено дій направлених на виконання рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 у даній справі за наказом суду від 20.06.2014.

Присутній в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги скарги в редакції уточнення вимог скарги від 20.09.2016 та просить суд її задовольнити з мотивів викладених в скарзі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, пояснень чи заперечень на подану скаргу не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

ВДВС, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, від Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшли заперечення, відповідно до яких державна виконавча служба проти вимог скарги заперечує, з підстав, які зводяться до того, що державним виконавцем вчиняються заходи спрямовані на фактичне виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, присутнього в судовому засіданні, суд зазначає таке.

Постановою державної виконавчої служби від 14.05.2015 було відкрито виконавче провадження № 47534841 щодо примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 у даній справі за відповідним наказом суду від 20.06.2014. Пунктом 2 зазначеної постанови боржнику надано семиденний термін для добровільного виконання судового рішення.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі документи, зокрема, судові накази.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній на момент відкриття виконавчого провадження) визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Скаржник зазначає, що державна виконавча служба не вживає заходів примусового виконання рішення суду у даній справі, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та як наслідок рішення суду у даній справі за наказом суду від 20.06.2014 протягом тривалого часу не виконано.

Судом досліджено надані державною виконавчою службою копії матеріалів виконавчого провадження № 47534841 щодо примусового виконання рішення суду у даній справі за наказом суду від 20.06.2014 та встановлено наступне.

Державний виконавець державної виконавчої служби здійснював запити до Державної податкової служби України стосовно виявлення рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником Малим приватним підприємством «Вікторія». У відповідь на запити, Державна податкова служба України надала перелік рахунків, наявних у боржника, а саме: № НОМЕР_1, № 260470249235, № НОМЕР_2, відкритих у АБ «Укргазбанк» та № 2606882, відкритий у Райффайзен банк аваль.

Державний виконавець виставляв платіжну вимогу на суму 9519,76 грн. для примусового списання коштів на рахунку боржника № НОМЕР_1, відкритий у АБ «Укргазбанк» та подальшого їх перерахування стягувачу, яка залишена без виконання.

Платіжні вимоги для примусового списання коштів та подальшого їх перерахування стягувачу на інші виявлені рахунки боржника зазначені вище, державний виконавець не виставляв. Доказів протилежного державна виконавча служба суду не надала.

Суд встановив, що постановою державної виконавчої служби від 08.08.2014 у виконавчому провадженні № 44170302 було накладено арешт на кошти божника Малого приватного підприємства «Вікторія» в сумі 10471,74 грн., що містяться на рахунках В ПАТ акціонерний «Укргазбанк» № 26005492235, № 260470249235, № НОМЕР_2.

В той же час, державний виконавець накладаючи вказаною постановою арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках, в одному з вказаних рахунках допустив помилку, а саме замість рахунку № НОМЕР_1 вказав рахунок № 26005492235. Тобто з чотирьох виявлених рахунків наявних у боржника, арешт накладено лише на два з них. Доказів накладення арешту на кошти боржника, що містяться на інших двох рахунках, відкритих у банках та інших фінансових установах, державна виконавча служба суду не надала.

Суд також звертає увагу на те, що вказаний арешт на кошти боржника накладено у виконавчому проваджені № 44170302 щодо примусового виконання рішення суду у даній справі за наказом від 20.06.2014, провадження за яким закінчено згідно постанови відділу державної виконавчої служби від 21.11.2014 ВП № 44170302. Доказів накладення арешту на кошти боржника, що містяться на його виявлених рахунках, відкритих у банках та інших фінансових установах, при примусовому виконанню рішення суду у даній справі за наказом від 20.06.2014 у виконавчому провадженні № 47534841, державна виконавча служба суду не надала.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній протягом періоду бездіяльності ДВС, що оскаржується) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки». Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній протягом періоду бездіяльності ДВС, що оскаржується) у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

В ході виконавчого провадження № 47534841 з примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 у даній справі за відповідним наказом суду від 20.06.2014, державним виконавцем виявлено у боржника ряд майна, зокрема, будівля складського приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Центральна, 2; комплекс будівель виробничої бази, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Камянський район, с. Грушківка, вул. Гагаріна, 2; будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с/рада Прилиманська, вул. Нова, 1а, про що свідчать наявні в матеріалах виконавчого провадження інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній протягом періоду бездіяльності ДВС, що оскаржується) визначено, що проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника (ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній протягом періоду бездіяльності ДВС, що оскаржується).

Згідно ч. 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону чинній протягом періоду бездіяльності ДВС, що оскаржується) вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.

В той же час, проведення опису та оцінки зазначено вище виявленого майна боржника державним виконавцем не здійснено, як і не здійснено дій спрямованих на звернення стягнення на належне боржнику майно для задоволення вимог стягувача.

За таких обставин, суд приходить висновку про невжиття виконавчою службою, зокрема у спірний період 08.04.2016 - 26.08.2016, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду за вищезазначеним виконавчим документом. Доказів протилежного державна виконавча служба суду не надала.

Відповідно до ч. 1 п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на зазначене, суд визнає доводи скаржника про бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області обґрунтованими, у звязку з чим скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ухвалив:

1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області задовольнити.

2.Визнати бездіяльність Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області у виконавчому провадженні № 47534841 при примусовому виконанні рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 у справі № 904/1342/14 за наказом господарського суду Київської області від 20.06.2014 № 904/1342/14 незаконною.

Суддя Ю.В. Подоляк