Рішення № 62459313, 31.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016р. Справа№ 914/4417/15

За позовом: Військової частини А0215, м. Вінниця;

до відповідача: Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод», м. Львів;

про: стягнення 73 892,08 грн. пені та штрафу за прострочення термінів надання послуг за Договором № 161/14 про закупівлю послуг за державні кошти від 08.09.2014 року.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 350/153/869/пс від 30.12.2015 року;

Від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 431 від 15.04.2016 року.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Військової частини А0215 до Державного підприємства Львівський радіоремонтний завод про стягнення пені та штрафу за прострочення термінів надання послуг за Договором № 161/14 про закупівлю послуг за державні кошти від 08.09.2014 року. в сумі 73 892,08 грн., з яких 45 494,62 грн. пені та 28 397,46 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі №914/4417/15 (суддя Кидисюк Р.А.), позов задоволено частково; стягнуто з боржника Державного підприємства Львівський радіоремонтний завод на користь Військової частини А0215: 29 267,50 грн. пені, 28 937,46 грн. штрафу та 959,42 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.03.2016р. Військова частина А0215 подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі № 914/4417/15.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 914/4417/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мельник Г.І., судді Гнатюк Г.М., Плотніцький Б.Д.) рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі №914/4417/15 залишено без змін.

Військовою частиною А0215 подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі № 914/4417/16 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. у справі № 914/4417/15.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016р у справі № 914/4417/15 касаційну скаргу Військової частини А0215 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. у справі №914/4417/15 та рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі №914/4417/15 скасовано в частині відмовлення у стягненні 15 687,12 грн. В даній частині направлено справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 914/4417/15 залишено без змін.

09.09.2016р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Коссаку Степану Михайловичу на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.09.2016р. справу прийнято до розгляду та призначено її до судового розгляду на 03.10.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок в матеріалах справи).

В судовому засіданні 03.10.2016р. з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи оголошено перерву до 17.10.2016р., та 17.10.2016р. на 31.10.2016р.

В судовому засіданні 31.10.2016р. представник позивача надав усні пояснення у справі, з врахуванням письмових пояснень (вх. № 39356/16 від 30.10.2016р.). Просить задоволити позов в частині відмови у стягненні 15 687,12 грн.

В судовому засіданні 31.10.2016р. представник відповідача надав усні пояснення по справі, заперечує проти задоволення заявлених до стягнення 15 687,12 грн. з врахуванням поданого відзиву (вх. № 38674/16 від 28.09.2016р.) та пояснень (вх. № 42796/16 від 27.10.2016р.).

У судовому засіданні 31.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

08 вересня 2014 року між Військовою частиною А0215 (замовник) та Державним підприємством "Львівський радіоремонтний завод" (виконавець) укладено Договір №161/14 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 Договору виконавець зобовязується надати у 2014 році послуги, зазначені у специфікації послуг (додаток 1 до Договору), а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування послуг: Ремонтування та технічне обслуговування іншого електронного устаткування професійної призначеності, 33.13.1 згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: капітальний ремонт ПРВ-16 (надалі-послуги). Обсяг надання послуг: згідно із специфікацією послуг.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що сума Договору становить 1 745 388,00 грн. (один мільйон сімсот сорок пять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 00 копійок (з ПДВ).

Розрахунки за надані послуги здійснюються поетапно за фактом їх надання протягом 2015 бюджетного року, після надання представнику замовника (командиру військової частини А1049) виконавцем, зокрема, актів приймання (етапу) послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору), затверджених виконавцем та замовником, актів прийому-передачі виробів, затверджених командиром військової частини А1517 (п. 4.2 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 25.12.2014р. до Договору). Послуги надаються не пізніше 20.12.2014р., після надання замовником нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4. Договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг (п. 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 28.11.2014р.).

За письмовим погодженням між сторонами замовник може здійснювати попередню оплату послуг до 30% від суми Договору. Строк виконання послуг по погашенню попередньої оплати складає 2 (два) місяці з дня надходження коштів, але в межах строку дії Договору. Датою надання послуг щодо погашення попередньої оплати є дата затвердження Акту приймання (етапу) послуг замовником в установленому порядку. Якщо через 2 (два) місяці після проведення попередньої оплати, послуги не виконані, то виконавець несе відповідальність відповідно до п. 7.2 Договору, а попередня оплата повертається замовнику, строк повернення 2 робочих дні після закінчення 2-х місяців з дня надходження попередньої оплати на рахунки виконавці (п. 4.6 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 07.11.2014р.).

Відповідно до п.5.6. Договору приймання послуг здійснюється відділом технічного контролю підприємства виконавця та комісією експлуатуючої військової частини. При прийомі наданих послуг перевіряється технічний стан, комплектність виробів, обсяг та якість наданих послуг. За результатами прийому наданих послуг, по кожному наряду окремо, складається та підписується акт приймання (етапу) послуг (форма акта наведена в Додатку 3 до Договору), який надається на адресу замовника для затвердження та акт прийому-передачі (форма акта наведена в Додатку 4 до Договору). Замовник затверджує акт приймання (етапу) послуг при наявності висновку Військового представництва щодо ціни послуг (п. 5.6 договору);

Пунктом 5.9. Договору встановлено, що зобов'язання виконавця щодо надання послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання (етапу) послуг та актів прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акта приймання (етапу) послуг та акта прийому-передачі. Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами договору.

Відповідно п. 7.2 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 07.11.2014 до Договору за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань, зазначених у пунктах 4.6, 5.1 Договору та специфікації послуг (Додаток 1) з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами (п.10.1 Договору); договір діє до 31.03.2015р., а в частині проведення розрахунків і дії гарантійних зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.2 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 25.12.2014р. до Договору).

Крім того, сторонами узгоджено специфікацію послуг до Договору (Додаток 1) та протокол погодження ціни послуг (Додаток 2), які в останній редакції змін узгоджені сторонами в сумі 1 066 500,00 грн. (1 етап) та 405 678,00 грн. (П етап), послуги І та ІІ етапів виконавець зобов'язується надати у термін не пізніше 20.12.2014р.

Як встановлено судами, на виконання умов Договору позивач як замовник 14.11.2014р. здійснив попередню оплату послуг за договором у розмірі 872 694,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №979 від 12.11.2014р.

Однак, відповідач як виконавець надав послуги з ремонту устаткування з простроченням, в звязку з чим позивач на підставі п. 7.2 Договору нарахував штрафні санкції у вигляді пені і штрафу на загальну суму 73 892,08грн., а саме: 45 494,62 грн. пені (5 332,50 грн. пені по І етапу та 40 162,12 грн. пені по ІІ етапу) та 28 397,46 грн. штрафу по ІІ етапу.

Як встановлено, судами у даній справі Акт приймання І етапу послуг, був затверджений командиром ВЧ А0215 ОСОБА_3 26.12.2014р., зазначені в Договорі послуги І етапу надані замовнику 26.12.2014р. у повному обсязі, на загальну суму 1 189 097,08 грн. (з ПДВ). Таким чином, як вбачається, виконавцем порушено термін надання послуг І етапу на 5 днів.

Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу 5 332,50 грн. пені відповідно до п.7.2. Договору за порушення відповідачем строків виконання робіт по І етапу.

Разом з тим, з Акту приймання ІІ етапу послуг вбачається, що він був затверджений командиром ВЧ А0215 ОСОБА_3 30.03.2015р., однак фактична передача виробу ПРВ-16 №133450А відбулась 18.02.2015р., що підтверджується товарно-транспортною накладною №002155 від 18.02.2015 року, а тому зазначені в Договорі послуги ІІ етапу надані замовнику із порушенням терміну надання послуг ІІ етапу на 59 днів, а не 99 днів, як зазначено позивачем.

Отже, судами позовні вимоги позивача про стягненні пені та штрафу за виконання робіт по ІІ етапу задоволено частково, та стягнуто пеню в сумі 23 935,00 грн. за 59 днів прострочи та штраф в сумі 28 937,46 грн. за порушення строків виконання робіт по ІІ етапу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. у справі №914/4417/15 рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі №914/4417/15 щодо стягнення 29 267,50 грн. пені (5 332,50 грн. + 23 935,00 грн.), 28 937,46 грн. штрафу та 959,42 грн. судового збору залишено без змін.

При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016р у справі № 914/4417/15 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. у справі №914/4417/15 та рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі №914/4417/15 в частині відмови у стягненні 15 687,12 грн. і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Вищим господарським судом України в постанові від 16.08.2016р. також зазначено, що штраф стягнуто на 540грн. більше, ніж заявлено в позові (а.с.174).

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Приймаючи рішення у справі в частині відмови у стягненні позовних вимог в сумі 15 687,12 грн. (сума коштів, що склає предмет спору на новому розгляді, згідно вказівки Вищого господарського суду України) суд доходить висновку, що дату затвердження Акту замовником, яка не співпадає в окремих випадках з датою передачі послуг від виконавця до представника замовника (уповноваженої в/ч), не слід ставити за основу, як кінцеву дату прострочення виконання зобов'язання і відповідно нарахування штрафних санкцій, оскільки це не передбачено умовами договору та Інструкцією про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2012 року №505, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2012 року №1394/21706.

Так, згідно п.п.2.9 - 2.11. цієї Інструкції, для здавання військового майна в ремонт, приймання його з ремонту військова частина направляє на підприємство свого уповноваженого представника. Уповноважений представник військової частини здійснює приймання військового майна з ремонту, про що складається Акт приймання - передачі, підписує акт виконаних робіт, пломбує військове майно, передає представнику перевізника або начальнику варти за наявності останнього. Один примірник акта виконаних робіт відправляється керівнику органу військового управління, який уклав договір. Виконаний наряд на ремонт, акти приймання передачі відремонтованого військового майна та формуляри (паспорти), заповнені представником підприємства, передаються представнику військової частини. Військові частини, що отримали військове майно з ремонту, у триденний строк на адресу керівника органу військового управління, який уклав договір на проведення ремонту, та підприємства направляють підтвердження на його отримання.

Сторонами не названо відповідного нормативного акту, згідно якого визначено тривалість проходження Акту надання послуг від дати його підписання уповноваженими особами виконавця і замовника до його затвердження замовником. Таких положень немає і в укладеному між сторонами Договорі. А відтак суд приходить до висновку, що моментом прострочення відповідачем надання послуг за Договором слід вважати зазначену у Актах фактичну дату передачі послуг, а не дату затвердження цього Акту замовником, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, у цей процес входять фактично односторонні дії замовника, як - то перевірка якості послуг, вартості затрат, узгодження ціни тощо, що підтверджуються висновками уповноважених осіб замовника і можуть бути тривалими у часі.

Господарським судом встановлено, що предметом розгляду справи на новому розгляду є заборгованість за прострочення виконання зобовязання (пеня) в частині стягнення по ІІ етапу за період з фактичної передачі виробу ПРВ-16 №133450А, що відбулась 18.02.2015р. та до дати затвердження замовником акту приймання надання послуг по ІІ етапу, а саме 30.03.2015р.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З акту приймання надання послуг по ІІ етапу вбачається, що був затверджений командиром ВЧ А0215 ОСОБА_3 30.03.2015р., однак фактична передача виробу ПРВ-16 №133450А відбулась 18.02.2015р., що підтверджується товарно-транспортною накладною №002155 від 18.02.2015 року. Таким чином, зазначені в Договорі послуги по ІІ етапу надані замовнику із порушенням терміну надання послуг ІІ етапу на 59 днів, а не 99 днів, як зазначено позивачем.

Крім цього, затвердження акта за ІІ етапом послуг замовником було здійснений без зауважень щодо наявності будь-яких недоліків.

При цьому відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За вказаних вище обставин відповідач не мав можливості впливати на дату затвердження актів приймання послуг позивачем, а затвердження цих актів з боку позивача було здійснене без зауважень, то визначена позивачем дата такого затвердження не може вважатися простроченням відповідача.

З врахуванням вище наведено, суд приходить до висновку, що датою передачі послуг від виконавця до замовника є саме дата фактичної передачі послуг.

Подібну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2016р. зі справи № 920/1433/15, а щодо того, що належною датою передачі є дата фактичної передачі - в постанові Вищого господарського суду України від 27.07.2016р. зі справи № 914/4149/15, прийнятих за участі позивача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмір 15 687,12 грн. за прострочку виконання зобовязання за ІІ етапом послуг не підлягають стягненню, що є предметом розгляду справи на новому розгляді.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку частинні стягнення заявлених позовних вимог, направлених на новий розгляд в сумі 15 687,12 грн. відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В частинні стягнення заявлених позовних вимог, направлених на новий розгляд в сумі 15 687,12 грн. відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2016року.

Суддя Коссак С.М.