Рішення № 62459268, 02.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2016р. Справа№ 914/2580/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Стрий, с.Дуліби Стрийського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства Зелений гай, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 адвокат;

від відповідача: ОСОБА_3 представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Стрий до Приватного підприємства Зелений гай про стягнення заборгованості в сумі 38114грн. 20коп., з якої 26000грн. 00коп. основного боргу, 10252грн. 57коп. інфляційних втрат та 1851грн. 63коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 06.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.10.2016р. З метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу рівності та змагальності, надання можливості надати додаткові докази по справі та виконати вимоги ухвали суду, ухвалою суду від 18.10.2016р. розгляд справи відкладався на 02.11.2016р.

01.11.2016р. представник позивача, через канцелярію суду подав заяву від 31.10.2016р. (вх.№5242/16) про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача повідомляє суд, що 31.10.2016р. приватне підприємство Зелений гай погасило заборгованість у розмірі 26000грн. 00коп. за усіма видатковими накладними, по яких така існувала, тим самим визнавши свої зобовязання за ними. Однак, як зазначає представник позивача інфляційні втрати та 3% річних, що в сумі становлять 12114грн. 20коп. оплачені не були, а тому просить суд стягнути з відповідача 12114грн. 20коп., з яких 1851грн. 63коп. 3% річних та 10262грн. 57коп. інфляційні втрати, а також просить суд усі судові витрати покласти на відповідача. На підтвердження оплати основного боргу в розмірі 26000грн. 00коп. до поданої заяви про зменшення позовних вимог представником позивача долучено банківську виписку по рахунку.

В судовому засіданні 02.11.2016р. прийнято заяву від 31.10.2016р. (вх.№5242/16 від 01.11.2016р.) про зменшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданої заяви.

01.11.2016р. представник позивача, через канцелярію суду подав заяву від 01.11.2016р. (вх.№43576/16), в якій просить суд розглядати справу №914/2580/16 без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами.

В судове засідання 02.11.2016р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 31.10.2016р. (вх.№5242/16 від 01.11.2016р.) про зменшення розміру позовних вимог, просить суд позов задоволити.

В судове засідання 02.11.2016р. представник відповідача явку забезпечив, подав заяву №90-1 від 01.11.2016р. (вх.№43627/16 від 02.11.2016р.), в якій повідомляє суд, що у провадженні господарського суду чи інших органів, які уповноважені розглядати господарські спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет і та немає рішення цих органів з такого спору, а також надає копію платіжного доручення №1181 від 31.10.2016р. про сплату боргу в сумі 26000грн. 00коп.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

20.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Стрий (виконавець) та Приватним підприємством Зелений гай (замовник) укладено договір №04-11 поставки згідно до умов (п.1.1. та п.1.2. договору) якого сторони домовились про те, що виконавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, доставити та передати у власність замовнику бетон (далі товар) в кількості та на умовах, зазначених в цьому договорі, а замовник зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору. Асортимент товару зазначено в товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.3.1 договору №04-11 від 20.11.2014р. загальна сума договору визначається виходячи з вартості фактично поставленого товару, що підтверджено видатковими накладними, протягом терміну дії договору.

Згідно п.5.2. договору №04-11 від 20.11.2014р. товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення представником одержувача, який вказується замовником, на підставі накладних.

Пунктом 9.1 договору №04-11 від 20.11.2014р. передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014р., а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами.

Як зазначає позивач у позовній заяві, договір поставки №04-11 від 20.11.2014р. припинив свою дію з 01.01.2015р. в силу положень п.9.1 цього договору. Умовами даного договору не передбачено пролонгації, крім того, жодних додаткових угод чи нових договорів сторони не укладали. Таким чином, як зазначає позивач у позові, з 01.01.2015р. позивач поставляв відповідачу товар, а останній його приймав, - у спрощений спосіб (тобто без укладення єдиного документу) на підставі видаткових накладних. При цьому позивач звертає увагу на те, що вказівка у видаткових накладних, по яких поставлявся товар з 01.01.2015р. на договір №04-11 від 20.11.2014р. є технічною опискою, яку в автоматичному режимі здійснювала бухгалтерська програма, що не спростовує факту поставки товару позивачем відповідачу у позадоговірний період.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що після закінчення терміну дії Договору 31.12.2104р., позивачем продовжувались поставки товарів відповідачу, а відповідачем такі товари приймались, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних. Відтак мали місце позадоговірні поставки товарів, оскільки здійснювались після закінчення строку дії договору.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та вбачається з видаткових накладних: №241 від 20.11.2014р. на суму 11480грн. 00коп. (з ПДВ); №249 від 26.11.2014р. на суму 13120грн. 00коп. (з ПДВ); №292 від 25.12.2014р. на суму 12460грн. 00коп. (з ПДВ); №295 від 26.12.2014р. на суму 6230грн. 00коп. (з ПДВ); №299 від 27.12.2014р. на суму 4670грн. 00коп. (з ПДВ); №268 від 03.08.2015р. на суму 5750грн. 00коп. (з ПДВ); №271 від 04.08.2015р. на суму 10350грн. 00коп. (з ПДВ); №401 від 05.10.2015р. на суму 15990грн. 00коп. (з ПДВ); №404 від 06.10.2015р. на суму 7380грн. 00коп. (з ПДВ), №409 від 08.10.2015р. на суму 17220грн. 00коп. (з ПДВ); №419 від 13.10.2015р. на суму 9840грн. 00коп. (з ПДВ); №434 від 19.10.2015р. на суму 17220грн. 00коп. (з ПДВ); №446 від 23.10.2015р. на суму 33210грн. 00коп. (з ПДВ); №450 від 27.10.2015р. на суму 19680грн. 00коп. (з ПДВ); №453 від 28.10.2015р. на суму 16050грн. 00коп. (з ПДВ); №473 від 05.11.2015р. на суму 20910грн. 00коп. (з ПДВ); №477 від 06.11.2015р. на суму 20330грн. 00коп. (з ПДВ); №492 від 11.11.2015р. на суму 22140грн. 00коп. (з ПДВ); №584 від 25.12.2015р. на суму 28290грн. 00коп. (з ПДВ); №589 від 29.12.2015р. на суму 22140грн. 00коп. (з ПДВ); №595 від 30.12.2015р. на суму 22140грн. 00коп. (з ПДВ) позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 336600грн. 00коп.

На виконання своїх зобовязань щодо оплати за отриманий товар, відповідач здійснив оплату за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, карткою рахунку №36 за 01.07.2014р.-28.09.2016р. та платіжним дорученням №1181 від 31.10.2016р.

Позивач на адресу відповідача надсилав претензію №38 від 15.08.2016р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №8160001204315, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував згідно долученого розрахунку, інфляційні втрати за період з грудня 2014р. по серпень 2016р. в розмірі 10262грн. 57коп. та 3% річних за період з 21.11.2014р. по 19.09.2016р. в розмірі 1851грн. 63коп.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне. У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розяснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні 3% річних, відтак розмір 3% річних в перерахунку складає 1810грн. 95коп. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань суду не надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із врахуванням заяви від 31.10.2016р. (вх.№5242/16 від 01.11.2016р.) до відповідача в частині стягнення 10262грн. 57коп. інфляційних втрат та 1810грн. 95коп. 3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Зелений гай (81634, Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдачного, буд. 72, код ЄДРПОУ 30418517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Стрий (82434, Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, вул.Шевченка, буд.133, код ЄДРПОУ 36742624) 10262грн. 57коп. інфляційних втрат, 1810грн. 95коп. 3% річних та 1373грн. 37коп. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог щодо 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 03.11.2016р.

Суддя Іванчук С.В.