Рішення № 62458816, 26.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/75/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 справа № 908/2524/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до відповідача департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-б)

про стягнення 33442,89 грн. основного боргу за договором № 2015/ТП-БО-112014 від 08.12.2015 р., 5668,84 грн. пені, 387,57 грн. 3% річних, 1805,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 24 від 11.01.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01.01-24/88 від 19.10.2016 р.; ОСОБА_3, довіреність № 01.01-24/89 від 19.10.2016 р.;

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача про стягнення 33442,89 грн. основного боргу за договором № 2015/ТП-БО-112014 від 08.12.2015 р., 7180,36 грн. пені, 490,63 грн. річних процентів та 2187,23 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2524/16, справі присвоєно номер провадження 18/75/16, справу призначено до розгляду на 26.10.2016 р.

Вступну та резолютивну частині рішення оголошено в судовому засіданні 26.10.2016 р.

Позивачем в судовому засіданні 26.10.2016 р. заявлено про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до ст. 22 ГПК України заяву судом задоволено.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 33442,89 грн. основного боргу за договором № 2015/ТП-БО-112014 від 08.12.2015 р., 5668,84 грн. пені, 387,57 грн. 3% річних, 1805,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Позивач підтримав вимоги, з підстав, викладених у позовні заяві та заяві про зменшення позовних вимог від 26.10.2016 р., з посиланням на ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України. В обґрунтування позову вказує, що на виконання умов договору № 2015/ТП-БО-112014 на постачання природного газу, укладеного з відповідачем 08.12.2015 р., протягом грудня 2015 р. поставив останньому природний газ на суму 167788,12 грн. Обсяги отриманого газу підтверджуються актом щодо обсягів споживання газу від 31.12.2015 р. 12637 куб. м. Відповідач в порушення умов договору не сплатив частину вартості газу, що був поставлений протягом грудня 2015 р., внаслідок чого за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 33442,89 грн., яку позивач просить стягнути. За несвоєчасне виконання грошових зобовязань у відповідності до п. 6.2.2 договору до стягнення заявлено 5668,84 грн. пені, нарахованої за період з 06.01.2016 р. по 25.05.2016 р. Крім того, до у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 387,57 грн. 3% річних, нарахованих за період з 06.01.2016р. по 25.05.2016 р., та 1805,92 грн. витрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з січня 2016 р. по квітень 2016 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзив на позов вказує, що акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 р. № ЗЗП00006185 за використаний природний газ обсягом 3,731 куб. м. на суму 334423,89 грн. позивачем переданий відповідачу в січні 2016 року за межами дії договору та після закінчення бюджетного року. Позивач не звертався до відповідача з вимогою сплатити за природний газ обсягом 3,731 тис. куб. м. на суму 33442,89 грн. таким чином не був визначений строк виконання зобовязання щодо сплати за природний газ. Відповідач вважає, що так як не настав строк виконання зобовязання, відсутнє прострочення виконання грошового зобовязання, а у позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат. Відповідач зазначає, що він утримується за рахунок коштів бюджету міста, є органом місцевого самоврядування, тому не мав можливості сплатити за поставлений природний газ, який був наданий позивачем за межами договору, оскільки ці кошти не були заплановані у бюджеті на 2015 рік.

В судовому засіданні 26.10.2016 р. відповідач повідомив про зміну найменування та зазначив, що рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2016 р. № 36 департамент освіти і науки, молоді і спорту Запорізької міської ради перейменовано в департамент освіти і науки Запорізької міської ради. Відповідно до п. 1.7 Положення про департамент освіти і науки Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2016 р. № 36, департамент освіти і науки Запорізької міської ради є правонаступником прав та обовязків департаменту освіти і науки, молоді і спору Запорізької міської ради. Згідно постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 р. № 18 зміна найменування юридичної особи та/або зміна типу акціонерного товариства не є його реорганізацією і потребує зазначення про це в описовій частині рішення. Таким чином, відповідачем у даній справі слід вважати департамент освіти і науки Запорізької міської ради.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (постачальник, позивач у справі), публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз (газорозподільне/газотранспортне підприємство за договором) та департамент освіти і науки, молоді і спору (споживач, відповідач у справі) 08.12.2015 р. укладено типовий договір № 2015/ТП-БО-112014 на постачання природного газу за регульованим тарифом, за умовами якого постачальник постачає природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 код 06.20.1 Газ природний, скраплений або в газоподібному стані) (далі газ) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Газорозподільне/газотранспортне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачеві, забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення. Взаємовідносини між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством у частині розподілу/транспортування газу до пунктів призначення регулюються окремим договором на розподіл/транспортування природного газу, укладеним між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством (п.1.3).

Згідно з п. 2.3 договору обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності обєктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 3.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акту про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 3.9).

У розділі 4 договору сторони обумовили порядок визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків.

Згідно з п. 4.5 розрахунковий період за договором становить один місяць з контрактної години першого дня місяця до початку контрактної години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6).

Відповідно до п. 5.3.3 договору відповідач зобовязався оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Пунктом 5.3.9 договору передбачено, що споживач зобовязується самостійно обмежити (припинити) відбір газу у випадках, зокрема, перевищення добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з постачальником.

Згідно з п. 10.1 договір набирає чинності з 01.11.2015 р. та укладається на строк до 31.12.2015 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку до договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як свідчать вивчені матеріали, сторонами підписаний та скріплений печатками акт про витрати природного газу згідно показів приладів обліку, відповідно до якого за грудень 2016 року витрати природного азу складають 12,637 тис. куб. м. За актами приймання-передачі природного газу № ЗЗП0004842 від 21.12.2016 р. та № ЗЗП00006185 від 31.12.2015 р., підписаними сторонами, позивач передав відповідачу природний газ на суму 79829,10 грн. та 33442,89 грн., відповідно. У даних актах зазначений обсяг поставленого газу (тис. куб. м), ціна за 1000 куб.м. без урахування ПДВ, вартість без урахування ПДВ, сума ПДВ, загальна сума, належна до сплати за кожним актом.

Відповідач здійснив оплату позивачу за поставлений по договору № 2015/ТП-БО-112014 природний газ, сплативши 79829,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи. Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість складає 33442,89 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору від 08.12.2015 р. № 2015/ТП-БО-112014 сторони визначили вартість газу, підставу його оплати, порядок розрахунків, сторонами без зауважень та заперечень підписані акти приймання-передачі природного газу за грудень 2015 р.

У судовому засіданні відповідач надав для долучення до матеріалів справи копію акту звіряння взаємних розрахунків за листопад 2015 р. - квітень 2016 р., згідно з яким станом на 26.05.2016 р. заборгованість відповідача становить 33442,89 грн.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень про те, що строк виконання зобовязання зі сплати вказаної суми не настав, спростовуються вищевикладеним.

Аргументи відповідача щодо відсутності підстави для оплати отриманого газу після завершення 2015 бюджетного року знайшли своє підтвердження з огляду на приписи бюджетного законодавства, однак правовідносини сторін договору є господарськими і спиратися лише на приписи бюджетного законодавства не вбачається правильним, оскільки в такому випадку виконані в натурі оплатні господарські зобовязання однією стороною договору дозволяють іншій стороні договору, що зобовязана здійснити оплату поставленого газу, їх не виконувати в разі якщо закінчився бюджетний період, що суперечить приписам ст. 193 ГК України. Відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання) базуються на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Прийняття ВРУ 16.01.2003 р. Господарського кодексу України мало на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

За статтею 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками господарських відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з субєктами підприємницької діяльності.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу, суму заборгованості не спростував, суд вважає, що вимоги про стягнення 33442,89 грн. основного боргу за отриманий природний газ за грудень 2015 р. за договором № 2015/ТП-БО-112014 від 08.12.2015 р. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 5668,84 грн., нарахованої за період з 06.01.2016 р. по 25.05.2016 р., позивач обґрунтовує з посиланням на п. 6.2.2 договору, яким передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Судом перевірено розрахунок суми заявленої до стягнення пені за допомогою інформаційної системи Законодавство. Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, оскільки позивачем невірно визначена кількість днів в році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, у звязку із чим позовні вимоги про стягнення пені за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 5482,44 грн., в частині стягнення 186,40 грн. пені у позові відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати поставленого природного газу позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 387,57 грн., за 141 день прострочення з 06.01.2016 р. по 25.05.2016 р., а також 1805,92 грн. інфляційних втрат за січень квітень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

У розрахунку 3% річних щодо визначення періоду прострочення та початку нарахування 3% річних допущені ті самі недоліки, що стосуються розрахунку пені, про які судом зазначено вище.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущену помилку при визначенні кількості днів в році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, у звязку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 386,57 грн., в частині стягнення 1,06 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними невірно, оскільки позивачем помилково не включено в період нарахування лютий 2016 р. в якому мала місце дефляція.

Відповідно до постанови пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються частково в розмірі 1690,17 грн., в частині стягнення 115,75 грн. інфляційних втрат в позові відмовляється.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-б, ідентифікаційний код 37573094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 39587271) 33442,89 грн. (тридцять три тисячі чотириста сорок дві грн. 89 коп.) основного боргу, 5482,44 грн. (пять тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 44 коп.) пені, 386,51 грн. (триста вісімдесят шість грн. 51 коп.) 3% річних, 1690,17 грн. (одну тисячу шістсот девяносто грн. 17 коп.) інфляційних втрат, 1367,88 грн. (одну тисячу триста шістдесят сім грн. 88 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 02 листопада 2016 р.

Суддя В.В. Носівець