Ухвала суду № 62458165, 02.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3250/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2228/2016

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й. секретаря Петріва Д.Б.

з участю : ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Б оци ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась в суд з указаним позовом і зазначала, що вона була власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1. Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 вона видала на користь чоловіка нотаріально посвідчене доручення від 23.01.2014 року щодо права володіння та ропорядження зазначеним транспортним засобом. Рішенням Рожнятівського районного суду від 31 серпня 2016 року шлюб між ними розірвано та під час поділу майна їй стало відомо, що вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_7 продав ОСОБА_2 Посилаючись на те, що спірний транспортний засіб є її власністю і вона не давала згоди ОСОБА_7С на продаж спірного транспортного засобу, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1, укладений 14 липня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, скасувати державну реєстрацію транспортного засобу марки Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрованого на імя ОСОБА_2, визнати за нею, ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб марки Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1 та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 на її користь рухоме майно транспортний засіб марки Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 20 вересня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт, заборонивши відчужувати транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1, та заборонено виїзд за межі України транспортному засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1.

Не погоджуючись з даною ухвалою представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена судом з порушенням процесуального права і на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи, не погоджується з ухвалою суду в частині заборони виїду транспортного засобу за межі України. На думку апелянта, суд не врахував, що ОСОБА_2 з 12 лютого 2015 року є субєктом підприємницької діяльності, спірний транспортний засіб, законним власником якого він є, використовується ним для ведення підприємницької діяльності. Зокрема, для перевезення різного роду вантажів, а саме запчастин, які він закуповує за межами України. Вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб з забороною його відчуження є достатнім заходом. Просить ухвалу суду в частині обмеженні у праві виїзді за межі України скасувати та відшкодувати понесені судові витрати.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просять задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_4 та її представник апеляційну скаргу не визнали, вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, 19 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1, укладеного 14 липня 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, визнання права власності на транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння.

20 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернулась в суд із заявою про забезпечення позову, вказуючи на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення її позову.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Між сторонами наявний спір про поділ спільного майна подружжя. Крім того, заявником наведені достатні підстави вважати, що відповідачами по справі можуть вчинитись дії, які утруднять або зроблять неможливим виконання рішення суду

З висновком суду повністю погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень п.п. 4, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що 14 липня 2016 року діючи по дорученню від ОСОБА_4, ОСОБА_8 як продавець та ОСОБА_2 як покупець уклали договір купівлі-продажу згідно якого продавецець передав, а покупець прийняв у власність транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, 2004 року випуску шасі WDВ 9036631R621106, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вирішуючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову в частині заборонени виїзду за межі України транспортному засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не укладався договір купівлі - продажу спірного транспортного засобу і достатньо не зясував дані про особу відповідача ОСОБА_2, а також добросовісність придбання ним зазначеного транспортного засобу та відсутність спору щодо належності зазначеного транспортного засобу на час його придбання.

Також суд не врахував, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем і вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Крім цього, у виділених матеріалах немає доказів, що ОСОБА_9 оспорює договір купівлі - продажу від 14 липня 2016 року згідно якого діючи по дорученню від її імені ОСОБА_8 як продавець та ОСОБА_2 як покупець уклали зазначений договір згідно якого продавецець передав, а покупець прийняв у власність транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, 2004 року випуску шасі WDВ 9036631R621106, реєстраційний номер НОМЕР_1.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в щодо заборони виїзду за межі України транспортному засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1, тому оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України з відмовою ОСОБА_4 у задоволенні заяви про забезпечення позову в оспорюваній частині.

Керуючись ст. ст. 151 - 153, 303, 304, ч. 2 п. 2 307, ч. 1 п. 2 ст. 312, ст. ст. 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 20 вересня 2016 року в частині заборони виїзду за межі України транспортному засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1 скасувати з постановленням нової ухвали, якою відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову щодо заборони виїзду за межі України транспортному засобу марки Mercedes-Benz, модель Sprinter, 316, шасі WDВ 9036631R621106, д.н.з. НОМЕР_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Судді: В.Д. Фединяк

ОСОБА_10

ОСОБА_11