Рішення № 62457895, 02.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4505/16 Справа № 191/2102/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу першого заступника керівника Синельниківської місцевої прокурори Дніпропетровської області на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ частки будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, мотивуючи тим, що на підставі договору дарування, посвідченого Першою синельниківською державною нотаріальною конторою 15 жовтня 1997 року, вона є власником 1/2 частини житлового будинку №58 по вул.І.Трушева у м.Синельникове Дніпропетровської області, а інша 1/2 частина домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Синельниківською державною нотаріальною конторою 01 червня 1977 року, належить відповідачу.

Вказувала, що при цьому домоволодінні є земельна ділянка площею 746 кв.м, яка використовується ними як співвласниками для ведення підсобного господарства.

Зазначала, що між ними, як власниками будинку, склався певний порядок щодо користування будинком та земельною ділянкою.

Посилаючись на те, що вона як власник має право на 1/2 частину будинку, тому пропонує надати їй у володіння і користування кімнату площею 7,3 кв.м, кімнату площею 7,4 кв.м, кімнату площею 13,6 кв.м, кухню площею 9,3 кв.м, ванну кімнату площею 5.6 кв.м, сіни площею 5,3 кв.м, у звязку з чим просить суд ухвалити рішення, яким виділити їй в натурі 1/2 частину житлового будинку №58 по вул.І.Трушева у м.Синельникове Дніпропетровської області, визначити порядок користування земельною ділянкою.

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 частину житлового будинку, розташованого в Дніпропетровській області м.Синельникове вул.І.Трушева,58, що складається з: сіней площею 5,3 кв.м; кімнати площею 7,3 кв.м; кімнати площею 7,4 кв.м; кімнати площею 13,6 кв.м; кухні площею 9,3 кв.м; ванної кімнати (сумісний санвузол) площею 5,6 кв.м. Загальна площа квартири 48,5 кв.м, житлова площа 28,3 кв.м, допоміжна площа 20,2 кв.м. Визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 757 кв.м, розташованою в Дніпропетровській області м.Синельникове вул.І.Трушева,58, виділивши в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 484 кв.м, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 273 кв.м. В сумісне користування обом співвласникам квартир №1 та №2 виділена земельна ділянка загальною площею 1 кв.м. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Синельниківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Синельниківської міської ради ставить питання про скасування заочного рішення суду в частині визначення порядку користування спірною земельною ділянкою і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Колегія суддів згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Відповідно ст.380 ЦК України житловий будинок є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст.319 ЦК України).

Частиною 1 ст.356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.ст.364,367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст.183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди мають враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 04 жовтня 1991 року №7.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно договору дарування від 15 жовтня 1997 року, посвідченого Першою синельниківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних побудов та споруд, що знаходяться у м.Синельникове вул.І.Трушева,58, а саме, сіни площею 5,3 кв.м, кімната 1-2 площею 7,3 кв.м, кімната 1-3 площею 7,4 кв.м, кімната 1-4 площею 13,6 кв.м, кухня 1-5 площею 9,3 кв.м, ванна 1-6 площею 5,6 кв.м; вбиральня Д-1, колодязь К1, огорожа та бруківка в загальному користуванні, розташованих на земельній ділянці розміром 746 кв.м (а.с.8).

Вказана вище частина житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами 24 листопада 1997 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 в Синельниківському МБТІ Дніпропетровської області.

З довідки КП «Синельниківське МБТІ» Дніпропетровської області №116 від 01 вересня 2015 року з наданими додатками вбачається, що інша 1/2 частина спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 1977 року, посвідченого Синельниківською державною нотаріальною конторою, належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.26,27-28)

Відповідно до висновку №1 судової будівельно-технічної експертизи від 18 грудня 2015 року на земельній ділянці фактичною загальною площею 757 кв.м розташовані наступні будівлі та споруди (земельні поліпшення): житловий будинок (літ. А1), сарай (літ. Г1), вбиральня (літ. Д1), вбиральня (літ. З1), колодязь (літ. №2), огорожа (літ. №4), погріб (літ. П1), бруківка (літ. №1), хвіртка №3 та №5. При дослідженні експертом встановлено, що житловий будинок фактично поділений на дві окремі квартири.

Експертом визначений єдиний варіант виділу в натурі 1/2 частини житлового будинку, враховуючи площу квартири №1 за договором дарування від 15 жовтня 1997 року, за фактичним користуванням приміщеннями.

Співвідношення вартості усіх земельних поліпшень, які експертом віднесено до ОСОБА_2, до вартості усіх земельних поліпшень, які експертом віднесено до ОСОБА_3, становить: 86997 грн. х 67770 = 1,28 кв.м.Площа земельної ділянки, яка експертом виділена ОСОБА_2, становить 757 кв.м : 2 х 1,28 = 484 кв.м. Площа земельної ділянки, яка експертом виділена ОСОБА_5, становить 757 кв.м. 484 кв.м = 273 кв.м. В сумісне користування обом співвласникам квартир №1 та №2 виділяється земельна ділянка загальною площею 1 кв.м (а.с.37-61).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з розміру часток належного сторонам на праві власності нерухомого майна відповідно до нотаріально посвідчених договорів від 15 жовтня 1997 року та 01 червня 1977 року та враховував висновок судової будівельно-технічної експертизи щодо єдиного варіанту виділу позивачеві в натурі 1/2 частини житлового будинку та першого варіанту порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду оскаржується лише в частині визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, а тому в іншій частині рішення суду не перевіряється.

У повній мірі з висновком суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно ч.1, ч.2 ст.90 ЗК Української РСР, в редакції 1977 року, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Відповідно до ст.91 ЗК Української РСР (в редакції від 08 липня 1970 року) особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою, така ж норма в наступному була також закріплена і в ст.42 ЗК України (в редакції від 18 грудня 1990 року), згідно якої громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.

Згідно ч.ч.4 та 7 ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам та свободам громадян, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Землекористувачі мають право і повинні користуватися земельними ділянками в тих цілях, для яких вони їм надані. Землекористувачі зобов'язані раціонально й ефективно використовувати землю, бережно ставитися до неї, не чинити на наданих їм земельних ділянках дій, які б порушували інтереси сусідніх землекористувачів.(ОСОБА_6 змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року N1653-X). Залежно від цільового призначення кожної земельної ділянки, наданої в користування, землекористувачі мають право в установленому порядку: 1)зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди (ст.23,24 ЗК УРСР в редакції 1976 року).

Відповідно до ст.ст.16,20 ЗК УРСР, в редакції 1976 року,надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радого Міністрів Української РСР. Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що в позові та в матеріалах експертизи розмір спільної земельної ділянки зазначається 757 кв.м.

Згідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи, а тому витребував у КП «Синельниківське МБТІ» Дніпропетровської області витяг з інвентаризаційної справи (технічні матеріали) щодо обміру земель забудованого кварталу №26 (стосовно вулиць Свердлова 49а,49,51 та ОСОБА_6 58,56) (а.с.145).

З наданих документів вбачається, що рішенням Синельниківської міської ради депутатів трудящихся №446 від 07 грудня 1977 року «Про результати обміру земель забудованого кварталу №26» за домоволодінням №58 по вул.І.Трушева зареєстрована земельна ділянка площею 746 кв.м (а.с.149,150).

Висновком комісії, яка діяла на підставі рішення виконкому Синельниківської міської ради депутатів трудящихся №239 від 30 липня 1975 року, виявлені залишки земельної ділянки в розмірі 11 кв.м по вул.І.Трушева,58 в м.Синельникове залишені власникам будинку до виникнення потреби використання (а.с.154).

Договором купівлі-продажу спірного житлового будинку від 01 червня 1977 року підтверджується факт того, що відповідач ОСОБА_7 придбала 1/2 частину будинку, розташованого на земельній ділянці площею 746 кв.м (а.с.27-28).

З договору дарування від 15 жовтня 1997 року також вбачається, що будинок розташований на земельній ділянці площею 746 кв.м (а.с.7).

Технічним паспортом на житловий будинок №58 по вул.І.Трушева також підтверджується факт того, що розмір земельної ділянки за документами відповідає нормі 746 кв.м (а.с.8-10).

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції експертом були надані додаткові варіанти розподілу спірної земельної ділянки з урахуванням розміру земельної ділянки на підставі рішення Синельниківської міської ради депутатів трудящихся №446 від 07 грудня 1977 року «Про результати обміру земель забудованого кварталу №26».

Постановою Пленуму Верховного Суду УкраїнськоїРСР N7 від 27 червня 1986 року «Про практику застосування судами Української РСР земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у п.п.11,12 розяснено, що у разі, коли співвласники будинку, крім переданої у безстрокове користування ділянки, тимчасово з належного дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів користуються незайнятою суміжною ділянкою, суд, вирішуючи спір про порядок користування земельною ділянкою, вправі одночасно визначити за тими ж правилами і порядок користування ділянкою, яка перебуває в тимчасовому користуванні, зазначивши в рішенні, що в цій частині порядок користування встановлюється на період до її вилучення виконкомом.

При встановленні порядку користування земельною ділянкою суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість підходу до наданих у користування сторін ділянок, будівель, проїзду з вулиці у подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. При неможливості перенесення співвласником на надану в його користування ділянку господарських будівель і насаджень суд має обговорити питання про пов'язану з цим грошову компенсацію.

В загальному користуванні сторін суд може залишити лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Таке саме розяснення міститься і в постановах Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 25 грудня 1996 року №13 та від 16 квітня 2004 року N7.

В п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 зазначено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З'ясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а абзац четвертий та пятий резолютивної частини заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року викладенню в іншій редакції.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 535 грн.92 коп.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Синельниківської місцевої прокурори Дніпропетровської області задовольнити частково.

Абзаци четвертий та пятий резолютивної частини заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року викласти в наступній редакції:

Визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 746 кв.м, яка розташована за адресою Дніпропетровська область м.Синельникове вул.І.Трушева,58, виділивши в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 372,5 кв.м, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 372,5 кв.м. В сумісне користування обом співвласникам квартир №1 та №2 виділити земельну ділянку загальною площею 1 кв.м.

Визначити порядок тимчасового користування земельною ділянкою загальною площею 11 кв.м, яка розташована за адресою Дніпропетровська область м.Синельникове вул.І.Трушева,58, виділивши в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,5 кв.м, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,5 кв.м. В цій частині порядок користування земельною ділянкою встановлюється на період до її вилучення виконкомом.

В іншій частині заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 535 грн.92 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_8