Постанова № 624564, 20.04.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.04.07 Справа № 2/86ад.

Суддя О.О.Седляр, розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Антрацитівського району в інтересах держави в особі Антрацитівського міськрайцентру зайнятості, м. Антрацит Луганської області

до Селянсько-фермерського господарства «Плантатор», с. Д’якове Антрацитівського району

про стягнення 1140 грн.

в присутності представників сторін:

від позивача –Насонов В.В., дов. від 05.01.07 № 3/01-16,

від відповідача –не прибув ( явка обов’язкова), був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, що підтверджено повідомленнями про фактичне вручення рекомендованої кореспонденції,

прокурор – Майборода О.О.,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1140 грн. за неподання відомостей про фактичне вивільнення працівників.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у засідання суду не прибув. Відповідно до п. 2 ст. 128 КАС України неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи та справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, надані документи, суд прийшов до наступного.

16.01.07 Інспекцією Луганського обласного центру зайнятості проведена перевірка додержання законодавства про зайнятість СФГ «Плантатор», с. Д’якове за період з 16.01.06 по 16.01.06, за результатами якої складений акт № 32.

При перевірці позивачем встановлено, що при звільненні на підставі п.1 ст. 40 КЗпП працівника підприємства відповідача –Сасунова О.В. відомості про заплановане або відомості про фактичне вивільнення цього працівника до Антрацитівського міськрай центру зайнятості не надавались, що є порушенням вимог п.5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”.

У зв"язку з цим та на підставі п. 5 ст.20 Закону позивачем накладений штраф в розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника, яка згідно довідки бухгалтерії підприємства складає 1140 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку штраф не сплатив, позивач просить стягнути його з відповідача на користь позивача.

Відповідачем позов не оспорений, докази перерахування штрафу не надані.

Оцінивши доводи позивача, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Так, п. 5 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що при вивільненні працівників у зв"язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності повідомляють про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення списки фактично вивільнених працівників.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного Фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнених працівників.

Позивачем доведено суду, що відповідач у порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” не подав до державної служби зайнятості дані про вивільнення свого робітника Сасунова О.В. відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

У зв"язку з цим позивачем обгрунтовано нарахований відповідачеві штраф у сумі річної заробітної плати вивільненого працівника, що складає 1140 грн., тому позов задовольняється повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 160 КАС України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника позивача та прокурора про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98,128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянсько-фермерського господарства «Плантатор», с. Д’якове Антрацитівського району, вул. Андрухаєва, буд. 21, код 23259195 на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості, м. Антрацит луганської області, вул. Калініна, буд. 15, код 25992095 штраф у сумі 1140 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 25.04.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

У разі апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання зави про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Седляр