Ухвала суду № 62455897, 25.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/30654/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: відповідача: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа: Департамент ЖКГ Вінницької обласної адміністрації, про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Державна фінансова інспекція у Вінницькій області звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа: Департамент ЖКГ Вінницької обласної адміністрації, в якій із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила суд стягнути з відповідача до державного бюджету кошти у сумі 70634,19 грн. як безпідставно отримані внаслідок завищення вартості виконаних будівельних робіт.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту ЖКГ Вінницької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2010 по 01.12.2013 та проведення зустрічних звірок філій ДП «Вінницький облавтодор» - «Крижопільський райавтодор», «Літинський райавтодо», «Барський райавтодор», «Шаргородський райавтодор», Погребищенський райавтодор», «Мурованокуриловецький райавтодор», «Могилів-Подільський райавтодор», «Тростянецький райавтодор», «Теплицький райавтодор» щодо підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків за виконані роботи філій ДП «Вінницький облавтодор» виявлені порушення законодавства з фінансових питань, що полягають у завищенні вартості будівельних робіт, у зв'язку з чим відповідачем безпідставно отримано кошти з Державного бюджету, які у добровільному порядку не повернуті.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задоволено частково: стягнути з дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до державного бюджету (дохідний рахунок №31119090700002, УДКСУ у м. Вінниця, МФО 802015, код платежу 21080500 "Інші надходження") кошти в сумі 26 118 (двадцять шість тисяч сто вісімнадцять) гривень 59 копійок; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення коштів у сумі 17 633, 94 грн. та постановити нове.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту ЖКГ Вінницької обласної державної адміністрації за період з 01.01.2010 по 01.12.2013, за результатами якої складено акт від 01.04.2014 № 07-13/2.

Ревізією встановлено, що філії ДП «Вінницький облавтодор» на замовлення Департаменту ЖКГ Вінницької ОДА у 2010-2012 роках виконували капітальні та поточні ремонтні роботи комунальних доріг Вінницької області. З метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків за виконані роботи ДФІ у Вінницькій області проведено зустрічні звірки у філіях ДП «Вінницький облавтодор». За результатами таких звірок складені довідки, в яких зафіксовані виявлені порушення законодавства з фінансових питань.

23.04.2014 Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області сформовано лист-вимогу №02-07-28-14/2897, якою вимагалося від ДП «Вінницький облавтодор» усунути виявлені в ході ревізії порушення.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги у добровільному порядку, з метою стягнення завданих відповідачем державному бюджету збитків Державна фінансова інспекція у Вінницькій області звернулася до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності з боку позивача наявності підстав для стягнення з відповідача заподіяних ним збитків у розмірі 26 118,59 грн. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права на звернення до суду із позовом про стягнення, а також підтвердженності висновками акту ревізії та зустрічними довідками обґрунтованості розміру заподіяних відповідачем збитків саме у розмірі 26 118,59 грн.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (надалі - Положення) визначено, що Державна фінансова інспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пункту 7 Положення Державна фінансова інспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.

Згідно з пунктом 6 Положення Державна фінансова інспекція має право в установленому порядку, зокрема, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою затвердженою Кабінетом Міністрів України.

За приписами підпунктів 1, 2 пункту 4 Положення Держфінінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведені норми узгоджуються з приписами пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Згідно з пунктом 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України в постановах від 15.04.14 у справі № 21-40а14, від 13.05.14 у справі № 21-89а14, від 18.09.14 у справі №21-332а14, від 25.11.2014 у справі №21-461а14.

Аналізуючи позицію судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості розрахунку розміру збитків, заявлених відповідачем до стягнення, в частині 17633,94 грн., з якою не погоджується заявник касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розрахунків вартості приготування асфальтобетонної суміші типу "В", "Г" та чорного щебеню за липень 2011 року відповідачем враховано витрати на транспортування щебеню, відсіву найманим транспортом, розмір яких підтверджується актом від 26.02.2010 №137.

У той же час, судами зазначено, що наданий представником відповідача акт від 26.02.2010 №137 не може бути належним доказом на підтвердження обґрунтованості включення вартості транспортування матеріальних ресурсів на асфальтний завод в сумі 17633,94 грн. з ПДВ. до вартості приготування асфальтобетонних сумішей та чорного щебеню, оскільки в акті визначено загальну вартість транспортних перевезень в розмірі 62285,23 грн. з ПДВ, з якої неможливо визначити понесення філією витрат в розмірі 17633,94 грн. Інших доказів на підтвердження розміру понесених транспортних витрат відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Так само, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилання заявника касаційної скарги як на підставу для відмови у задоволенні позову на недотримання органом державного фінансового контролю вимог Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 в частині недотримання строків надіслання акту ревізії та порядку його підпису, оскільки заявником не доведено яким чином зазначені порушення впливають на права та обов'язки відповідача у спірних правовідносинах. Також, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині того, що такі порушення не спростовують встановлені ревізією порушення фінансової діяльності відповідача.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: