Ухвала суду № 62455682, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/26734/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Старокостянтинівська колійна машинна станція», третя особа: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Старокостянтинівська колійна машинна станція», третя особа: - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, та просила зобов'язати відповідача провести донарахування доплати до заробітної плати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення за період з 01 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, та подати розрахункові документи до Управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради.

Позов мотивований безпідставністю виплати позивачці, як особі, що працює та проживає на території радіоактивного забруднення, соціальних виплат у розмірі меншому, аніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2015 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16 січня 2015 року), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, позов задоволено: зобов'язано Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Старокостянтинівська колійна машинна станція» провести ОСОБА_2 донарахування доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за період з 01 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, пропорційно відпрацьованого часу та подати розрахункові документи до Управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради.

У поданій касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 працює в Ігнатпільському піщаному кар'єрі Старокостянтинівської колійної машинної станції Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», який розташований у с. Млини Овруцького району Житомирської області, яке згідно з переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 № 17, віднесене до зони безумовного (обов'язкового) відселення.

Позивач у спірний період отримував виплати згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами та дійшов висновку, що за період з 01 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не відповідна постанова Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, мають право на доплату в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», що набрав чинності з 01 січня 2014 року, будь-яких обмежень щодо застосування статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містив.

Проте, Законом України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 03 серпня 2014 року, «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнені пунктами 6 та 7, згідно з якими норми і положення, зокрема, статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року є чинними та підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, відповідно до якої підвищення до заробітної плати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, не може бути нижчим, ніж три мінімальні заробітні плати.

Згідно з пунктом 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, який був чинний на час виникнення спірних відносин, соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5 - 13 пункту 4 цього Порядку (зокрема доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону) проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.

За приписами абзацу четвертого пункту 6 Порядку до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Отже, задовольняючи позов та покладаючи саме на Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» обов'язок провести донарахування ОСОБА_2 вказаної доплати, суди обрали правильний спосіб захисту прав позивача, оскільки саме це підприємство визначає вид допомоги, її розмір, а згодом і суму компенсації.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги обгрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 12 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: