Ухвала суду № 62455637, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Київ К/800/44289/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Завод Кінап» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва до Публічного акціонерного товариства «Завод Кінап», третя особа - Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва, про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод Кінап» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, в сумі 13292,58 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва заборгованість по нарахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2 в сумі 13292,58 грн.

У поданій касаційній скарзі відповідач, із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Завод Кінап» є юридичною особою, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій за період з 01 грудня 2014 року по 28 лютого 2015 року в сумі 13292,58 грн.

У зазначені періоди органами Пенсійного фонду України здійснена виплата та доставка пенсії громадянці ОСОБА_2, яка працювала на підприємстві відповідача та отримала право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до списку № 2.

Так, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва сформовано та направлено на адресу відповідача, а останнім отримано:

розрахунок від 08 грудня 2014 року № 17712/010, відповідно до якого відшкодуванню за грудень 2014 року підлягає до сплати 949,47 грн. та 10627,94 грн.

розрахунок від 16 січня 2015 року № 658/010, відповідно до якого відшкодуванню з січня 2015 року підлягає 949,47 грн.;

розрахунок від 18 лютого 2015 року № 2499/010, відповідно до якого відшкодуванню з лютого 2015 року підлягає 765,70 грн.;

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що до розрахунку за грудень 2014 року (рядок 15-3) увійшла сума доставленої та виплаченої громадянці ОСОБА_2 пенсії за період із дати призначення пенсії по дату формування розрахунку в розмірі 10627,94 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із наявності у відповідача обов'язку відшкодовувати суму заявлених до стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, визначено, зокрема, підпунктами «а» і «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, цитується в цій ухвалі в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктами 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У пункті 6.8 Інструкції закріплено, що в разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

У разі ліквідації підприємства без правонаступників або визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури розрахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого підприємства не направляється.

Наведене свідчить про наявність у органів Пенсійного фонду України повноважень виставляти підприємствам розрахунки витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за періоди, що передують поточному.

При цьому колегія суддів зазначає, що ані Інструкція, ані інші нормативно-правові акти з питань пенсійного забезпечення не містять норм, що стосуються обмеження відшкодування витрат за пенсіями, призначеними на пільгових умовах, виставлених за попередні періоди.

Поряді із цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України (справа № 21-3122а15) у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються.

Отже, підприємства зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, незалежно від періоду, за який такі витрати нараховані, та до відшкодування в якому періоді заявлені, а так само незалежно від обставин, що зумовили не виставлення відповідного розрахунку на адресу платника (призначення нової пенсії або її перерахунок, у тому числі за судовим рішенням, чи бездіяльність відповідного органу/органів Пенсійному фонду України) в строки, визначені Інструкцією. Стягнення таких витрат в судовому порядку строком давності не обмежується.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Зокрема, доводи скаржника щодо порушення з боку Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва порядку направлення розрахунків не знайшли свого підтвердження з огляду на положення пункту 6.8 зазначеної Інструкції, а твердження щодо невручення відповідних розрахунків відповідачеві спростовуються встановленими судами обставинами та матеріалами справи.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Завод Кінап» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: