Ухвала суду № 62455615, 01.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м. Київ К/800/32392/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Семенівська мануфактура" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці ДФС про визнання незаконними та скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Семенівська мануфактура" (далі - позивач), звернулося в суд з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №102000010/2015/000051/2 від 3 березня 2015 року;

- визнати незаконною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00060 Чернігівської митниці ДФС;

- зобов'язати Чернігівську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов Контракту SL12/07/2012 від 12 липня 2012 року за інвойсом №ХG14211 від 5 листопада 2014 року за митною вартістю, заявленою приватним підприємством "Національні традиції" при поданні митної декларації ІМ 40 ДЕ 102110000/2015/020988.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами, 20 жовтня 2014 року між ПП "Національні традиції" та позивачем було укладено договір №20/-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, за яким ПП "Національні традиції" взяло на себе зобов'язання надати позивачу послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів.

ПП "Національні традиції" для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно Контракту №SL12/07/2012 від 12 липня 2012 року, укладеного між позивачем та LINYI GRENE INDUSTRY AND TRADING CO. LTD, 3 березня 2015 року подано до Чернігівської митниці митну декларацію (далі - МД) ІМ 40 ДЕ 102110000/2015/020988 та задекларовано товар "пледи синтетичні в комплекті з поліетиленовою сумкою у вигляді мішка для зберігання та транспортування, 100% поліестер, артикул 215/LE" з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі "імпорт 40".

Рішенням Чернігівської митниці від 3 березня 2015 року №102000010/2015/000051/2 здійснене коригування митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД ІМ 40 ДЕ 102110000/2015/020988 та визначено митну вартість товару за резервним методом з розрахунку 3,00 USD/кг, оскільки декларантом не надано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Чернігівською митницею також було сформовано картку відмови №102110000/2015/00060 в якій роз'яснені причини відмови (прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару) та вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації та митного оформлення спірного товару (надання до митного оформлення нової митної декларації із зазначенням у ній митної вартості згідно рішення про коригування митної вартості №102000010/2015/000051/2 від 3 березня 2015 року).

Дані товари випущені у вільний обіг згідно частини сьомої статті 55 Митного кодексу України шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми у своїй сукупності для визначення митної вартості за ціною контракту, а тому висновок митного органу про необхідність застосування резервного методу є правомірним. Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Митний орган має право, здійснюючи перевірку та контроль щодо правильності визначення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи. При цьому митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати, лише належні та необхідні документи, які об'єктивно будуть підтверджувати заявлену митну вартість.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару наступні документи: контракт № SL12/07/2012 від 12 липня 2012 року; міжнародну товарно-транспортну накладну №8626 від 26 лютого 2015 року; коносамент QDWЕ051163 від 06 листопада 2014 року; калькуляцію №ХG14211/1 від 15 грудня 2014 року; інвойс №ХG14211 від 5 листопада 2014 року; пакувальний лист до інвойсу №ХG14212 від 05 листопада 2014 року; рахунок UFIM0080765 від 11 грудня 2014 року; акт про зважування вантажів №WGТ063514 від 14 грудня 2014 року; видаткова накладна №ХG1421/11 від 3 листопада 2014 року; відвантажувальна специфікація № ХG14212/01/S від 10 листопада 2014 року; звіт про оцінку майна №04-04/02/19 від 27 лютого 2015 року; комерційна пропозиція №LG14/13 від 15 жовтня 2014 року; лист № LG1468 від 18 листопада 2014 року; лист № LG 1470 від 19 листопада 2014 року; лист №10.031/20.11 від 20 листопада 2014 року; лист №11.031/20.11 від 20 листопада 2014 року; лист №50 від 03 березня 2015 року; лист №52 від 3 березня 2015 року; лист №59 від 4 березня 2015 року; лист №9.031/20.11 від 20 листопада 2014 року; лист № LG1473 від 20 листопада 2014 року; лист №б/н від 6 листопада 2014 року; прайс-лист № LF від 20 жовтня 2014 року; прайс-лист № LG 14/14 від 20 жовтня 2014 року; платіжне доручення №341 від 18 листопада 2014 року.

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом.

При перевірці правильності заявленої митної вартості, з урахуванням наданих до розгляду документів, митним органом виявлено розбіжності в наданих документах.

Як встановлено судом, надана калькуляція собівартості на пледи від 15 грудня 2014 року №ХG 14211/1 дійсна на період з 1 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року, в той час як відвантаження товару здійснено 5 листопада 2014 року згідно інвойсу від 5 листопада 2014 року №ХG 14211; здійснити перевірку перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 18 листопада 2014 року №341 неможливо; звіт про оцінку майна від 27 лютого 2015 року №04-04/02/18 не містить інформацію ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України.

Крім того, звіт про оцінку майна від 27 лютого 2015 року № 04-04/02/18, наданий ПП "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці не містить інформації щодо використаних джерел інформації, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларований товар.

Відвантаження товару здійснено 5 листопада 2014 року згідно інвойсу від 5 листопада 2014 року № ХG 14211, сплата за придбаний товар була здійснена ПП "Семенівська мануфактура" 18 листопада 2014 року згідно платіжного доручення №341 у сумі 20000 USD.

У свою чергу, як встановлено судами, калькуляція собівартості на пледи № ХG14211/1 складена 15 грудня 2014 року, тобто обраховування собівартості виробленої продукції відбулось пізніше доставки та оплати товару.

Відповідачем, у відповідності до вимог частини п'ятої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, проведена консультація з декларантом з метою визначення основи вартості та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні) товари та у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару, відповідно до вимог частини третьої статі 53 Митного кодексу декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: документи, що підтверджують митну вартість товару, документи, що підтверджують достовірність декларування транспортних витрат (фрахт контейнерів).

Позивачем на вимогу митного органу не надано всіх додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, Чернігівською митницею не застосовано, оскільки декларантом (ПП «Семенівська мануфактура») документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості товару.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій проте, що відповідачем правомірно відмовлено у визначенні митної вартості за ціною договору.

Відповідачем не могли бути застосовані другорядні методи, відповідно до п.2 частини першої статті 57 МК України з таких підстав:

методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари;

методи 4, 5 - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально, враховуючи відсутність цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та основи для віднімання (додавання) вартості, суди дійшли вірного висновку про те, що митним органом було правомірно визначено митну вартість за резервним методом.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Семенівська мануфактура" залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :