Ухвала суду № 62455570, 26.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/7926/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Рецебуринський Ю.Й., Швець В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного агентства України з питань державної служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014р. у справі за позовом Національного агентства України з питань державної служби до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року Національне агентство України з питань державної служби звернулося до суду з позовом про визнання нечинною постанови від 02.08.2013р. про накладення штрафу у виконавчому провадженні №33925835 за виконавчим листом №2а-14580/10/2670, виданим окружним адміністративним судом м. Києва 30.07.2012р. та її скасування.

Збільшивши позовні вимоги просив також встановити відсутність компетенції (повноважень) Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язати Державну виконавчу службу України утриматися від вчинення дій в межах виконавчого провадження №33925835, пов'язаних з виконанням рішення суду в частині стягнення коштів (накладення штрафних санкцій, вжиття інших заходів стягнення).

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013р. позов задоволено частково.

Скасовано постанову Державної виконавчої служби України про накладення штрафу від 02.08.2013р. у виконавчому провадженні №33925835.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, відповідно до частини 1 даної статті після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (частина 2 статті 75 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012р. визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України «Про звільнення ОСОБА_4» від 08.12.2009р. №402-к/о, стягнуто з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2009р., зобов'язано Національне агентство України з питань державної служби виконати вимоги частини 2 статті 40 КЗпП України та запропонувати ОСОБА_4 іншу роботу.

На підставі виконавчого листа №2а-14580/10, виданого окружним адміністративним судом м. Києва 30.07.2012р., головним державним виконавцем ВПВР ДВС України 15.08.2012р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№33925835, яка була отримана Національним агентством України з питань державної служби 27.08.2012р.

Листом від 14.08.2012р. позивач повідомив відповідача про часткове виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012р., а саме в частині внесення пропозиції ОСОБА_4 зайняти посаду головного спеціаліста в управлінні державної служби Головного управління державної служби України у м. Києві та Київській області, від якої він відмовився. Також повідомлено про складність виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.12.2009р. у зв'язку з відсутністю відповідного розрахунку.

03.09.2012р. до ДВС України надійшов лист Нацдержагенства України з повідомленням, що 30.08.2012р. ним подано заяву до окружного адміністративного суду м. Києва про відстрочення виконання рішення суду до визначення в установленому порядку суми, що підлягає стягненню та/або до його перегляду за нововиявленими обставинами Вищим адміністративним судом України з огляду на що просив відповідача відкласти провадження виконавчих дій до розгляду судом питання про відстрочення виконання рішення.

Постановою державного виконавця від 17.09.2012р. виконавче провадження було зупинено у зв'язку із його зверненням 17.09.2012р. до окружного адміністративного суду м. Києва із заявами про встановлення способу і порядку виконання рішення суду згідно з виконавчим документом в частині стягнення коштів та в частині зобов'язання вчинити дії за виконавчим документом.

Постановою державного виконавця від 09.04.2013р. поновлено виконавче провадження ВП №33925835 та направлено позивачу вимогу від 29.04.2013р. №С-10442/5.-564/7 про виконання виконавчого документу в строк до 13.05.2013р. та попереджено про накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення.

На зазначену вимогу державного виконавця позивач листом від 13.05.2013р. повідомив що ним в межах повноважень та в установленому законодавством порядку вжито всіх передбачених заходів для виконання судового рішення та виконавчого листа.

22.05.2013 р. відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення способу і порядок виконання судового рішення, у зв'язку з чим 23.05.2013р. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, а 15.07.2013 р. виконавче провадження поновлено після отримання ухвали про відмову у задоволенні заяви.

Листом від 05.07.2013р. №3235/10-13 Нацдержагенство України повідомило відповідача про відсутність на даний час відомостей щодо встановлення способу і порядку виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012р., зокрема, відсутній розрахунок суми, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4, а тому продовжують існувати обставини, що ускладнюють виконання зазначеного рішення у цій частині. Водночас, позивач наголосив на тому, що продовжить вжиття заходів в межах повноважень з метою виконання судового рішення в повному обсязі.

02.08.2013р. державним виконавцем винесено постанову про накладення на Національне агентство з питань державної служби штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин відповідно до статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач був проінформований про причини невиконання вимог державного виконавця, проте не врахував їх поважність з огляду на вжиття боржником дій щодо виконання судового рішення та інформування про вчинювані ним заходи. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд виходив з того, що такі вимоги можуть мати місце у випадку наявності спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у відповідній сфері управління, а не у спірних правовідносинах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у порушення вимог ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» позивач не звертався із заявами про зміну способу і порядку виконання судового рішення у зв'язку з неможливістю його виконання. Матеріали виконавчого провадження містять розрахунок суми коштів, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4, проте позивач не спростував і не підтвердив необхідність виплати обчисленої суми.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки позивач (боржник у виконавчому провадженні) не надав ні державному виконавцю, ні судам попередніх інстанцій підтвердження поважності причин невиконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, він не звертався до судів з заявами про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 10.07.2012р., що було зроблено неодноразово відповідачем та ОСОБА_4 з метою вчасного та повного його виконання, доказів вчинення дій по розрахунку суми середнього заробітку, що підлягає стягненню, позивачем не надано, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки його положення не поширюються на порядок виконання судових рішень у справах про захист прав та законних інтересів незаконно звільнених осіб та поновлення таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Національного агентства України з питань державної служби відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: Ю.Й. Рецебуринський

В.В. Швець