Ухвала суду № 62455533, 25.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23757/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 р.

у справі № 814/3228/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьнафтозбут»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьнафтозбут» (далі - позивач, ТОВ «Південьнафтозбут») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 21.07.2015 р. №0000142200.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 р. скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Південьнафтозбут», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південьнафтозбут» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за експортним контрактом від 11.03.2014 року №1012 з нерезидентом ОАО «Кричевцементошифер» по ВМД за вересень, жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої було складено акт перевірки №153/14-05-22-00/30680154 від 05.06.2015 року.

В акті перевірки зазначено порушення порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме перевищено строки надходження валютної виручки по експортному контракту (90 календарних днів), що згідно ст.4 вказаного Закону тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від не отриманої виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості по контракту від 11.03.2014 №1012 з нерезидентом ОАО «Кричевцементношифер», Республіка Білорусь.

На підставі акта перевірки подактим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142200 від 21.07.2015 року, за яким нараховано суму грошового зобовязання в сумі 22861,25 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем укладено з ОАО «Кричевцементношифер» контракт від 11.03.2014 року №1012 на поставку кеку глиноземистого (надалі - Контракт). За період з 01.09.2014 року по 31.11.2014 року позивачем в адрес покупця здійснено 21 експортну поставку кеку глиноземистого на загальну суму 945335,00 грн. дол. США, а отримано валютної виручки за цими поставками всього 849180 дол. США, що спричинило виникнення у позивача станом на 30.11.2014 року дебіторської заборгованості на суму 856319,88 дол. США.

По поставкам, які мали місце 26, 27, 30 вересня та 03.11.2014 року податковим органом встановлено порушення, визначеного у ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строку повернення валютної виручки на 6, 5, 2 та 1 день відповідно.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ч. 3 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Протягом 2014 року Національний банк України своїми постановами запроваджував 90 денний термін розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, зокрема, у спірному періоди Постановою від 20.08.2014 року №515, від 20.11.2014 року №734, від 01.12.2014 року №758.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

При цьому слід зазначити, що дата звернення резидентом із позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Наведена правова позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 07.02.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався із заявою до Економічного суду Могильовської області республіки Білорусь про порушення наказного провадження від 15.12.2014 року №093 на суму 466455,85 дол.США та від 19.01.2015 року №113 на суму 389863,98 дол.США, а також відправляв ці заяви до суду через міжнародні служби кур'єрської доставки ТММ Express та Cargo Express LTD - накладні на відправку від 16.12.2014 року та від 30.01.2015 року відповідно.

Як вказано в акті перевірки, граничним строком повернення валютної виручки по поставці від 26.09.2014 року є 24.12.2014 року, по поставці від 27.09.2014 року - 25.12.2014 року, по поставці від 30.09.2014 року - 28.12.2014 року, а позивач звернувся до Економічного суду Могильовської області республіки Білорусь з заявою від 15.12.2014 року №093 про стягнення заборгованості по цим поставкам 16.12.2015 року, тобто до спливу граничного терміну. За цією заявою ухвалою Економічного суду Могильовської області республіки Білорусь від 31.12.2014 року було порушено наказне провадження №941-11/Пп/2014, а ухвалою цього ж суду від 28.01.2015 року вимоги позивача до ОАО «Кричевцементошифер» задоволено.

Щодо поставки від 03.11.2014 року, як вказує ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва в акті перевірки, граничний строк повернення валютної виручки припадає на 31.01.2015 року, а позивач звернувся до Економічного суду Могильовської області республіки Білорусь з заявою про стягнення заборгованості по цій поставці 30.01.2015 року, тобто також до спливу граничного терміну, передбаченого ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». За цією заявою ухвалою Економічного суду Могильовської області республіки Білорусь від 02.02.2015 року було порушено наказне провадження №36-3/Пп/2015, а ухвалою цього ж суду від 27.02.2015 року вимоги позивача до ОАО «Кричевцементошифер» задоволено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не допущено порушень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині повернення валютної виручки за експортним контрактом від 11.03.2014 року №1012, а тому нарахування позивачу пені на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області відхилити.

2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун