Ухвала суду № 62455492, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року м. Київ К/800/19847/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 р.

у справі № 826/16560/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл груп ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойл груп ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Ойл груп ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2016 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2016 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 03.08.2015 року № 0002642205.

У касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2016 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дніпровському районі проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Ойл Груп ЛТД» з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, за результатами якої складено акт від 21 липня 2015 року № 885/26-53-22-05-21/31485605.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Паритет Партнер» на загальну суму 269 874 грн., в тому числі за лютий 2015 року на суму 95 120 грн. та березень 2015 року на суму 174 754 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року № 0002642205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 337 343,00 грн., в тому числі за основним платежем - 269 874,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 469,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Паритет Партнер» (розповсюджувач) та ТОВ «Ойл Груп ЛТД» (рекламодавець) укладено договір № 1201/2015 про надання рекламних послуг від 12 січня 2015 року, відповідно до умов якого розповсюджувач проводить рекламні кампанії в інтересах рекламодавця на рекламоносіях на узгоджених територіях, а рекламодавець приймає та сплачує такі послуги в порядку та на умовах, передбаченим даним договором. Згідно з п. 1.2 договору умови проведення кожної окремої рекламної кампанії, а саме: тип реклами, тип спеціальних конструкцій, адресна програма, період, вартість та сума проведення кожної рекламної кампанії, оплата послуг розповсюджувача, кількість місць для розміщення, а також особливі умови проведення рекламної кампанії визначаються сторонами в Додатковій угоді до даного договору, яка є невід'ємною частиною даного договору.

З метою деталізації рекламної компанії, а саме: визначення умов її проведення, вартість, місце проведення, бренду, марок товару (продуктів) реклами, способу розповсюдження тощо, сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 09 лютого 2015 року, №2 від 02 березня 2015 року, №3 від 03 березня 2015 року до договору про надання рекламних послуг від 12 січня 2015 року №1201/2015.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг)тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун