Ухвала суду № 62455477, 01.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м. Київ К/800/26284/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, що переглядається за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач, митний орган) про коригування митної вартості від 17 липня 2014 року №100250002/2014/000239/2; від 29 липня 2014 року №100250002/2014/000243/2; від 29 липня 2014 року №100250002/2014/000244/2; від 6 серпня 2014 року №100250002/2014/000256/2; від 5 серпня 2014 року №00250002/2014/000248/2; від 5 серпня 2014 року №100250002/2014/000247/2.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив відповідні показники в митних деклараціях, до яких, у тому числі додатково, додав документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися.

На думку позивача, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані товариством додаткові документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

На думку позивача, відповідач при витребуванні додаткових документів щодо підтвердження митної вартості ввезеного товару не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити. Також позивач зазначив, що відповідачем у спірних рішеннях не обґрунтовано причин, через які не визнано заявлену митну вартість ввезеного товару, та не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю, визначеного Митним органом.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, адміністративний позов задоволений.

Визнані протиправними та скасовані рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 17 липня 2014 року №100250002/2014/000239/2; від 29 липня 2014 року №100250002/2014/000243/2; від 29 липня 2014 року №100250002/2014/000244/2; від 6 серпня 2014 року №100250002/2014/000256/2; від 5 серпня 2014 року №00250002/2014/000248/2; від 5 серпня 2014 року №100250002/2014/000247/2.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач, код за ЄДРПОУ 32294926, зареєстрований як юридична особа 2 грудня 2002 року.

Між позивачем (покупець) та юридичною особою VION Sales West BV, Королівство Нідерланди (продавець) 14 вересня 2012 року укладено контракт №441 (із додатковою угодою №1 від 24 вересня 2012 року), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець покупає м'ясну продукцію в асортименті, кількості, за цінами, відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту. Ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, розходи з митного оформлення вантажу у країні продавця. Валютою контракту є євро. Загальна сума контракту становить 800000, 00 євро в рік. Усі ціни за даним контрактом, а також умови поставок за умовами FCA Holland, відповідно до Incoterms, 2010. Місце доставки товару - митний пост "Київ - Західний", м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4. Платежі за товар здійснюються шляхом грошового переказу у євро на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів від дати CMR.

На підставі зазначеного контракту позивачем імпортовані м'ясні продукти, а саме, печінка морожена свійських свиней (frozen pork liver) торгівельної марки VION Sales West B.V., країна виробництва Королівство Нідерланди, код УКТ ЗЕД 0206410000 (надалі за текстом - товар).

З метою митного оформлення товару позивачем до митного органу подані наступні митні декларації (далі - МД):

1) № 100250002/2014/066019 від 14 липня 2014 року;

2) № 100250002/2014/066787 від 29 липня 2014 року;

3) № 100250002/2014/066783 від 29 липня 2014 року;

4) № 100250002/2014/067112 від 6 серпня 2014 року;

5) № 100250002/2014/067035 від 5 серпня 2014 року;

6) № 100250002/2014/067034 від 5 серпня 2014 року.

Відповідно до вказаних декларацій митна вартість товару склала 0,43 євро/кг.

На підтвердження митної вартості товару позивачем до зазначених декларацій додані наступні документи: картка особи, що здійснює операції з товарами; CMR; прайс-листи виробника; документи перевезення (договір про надання послуг перевезення, заявки на перевезення, довідки про транспортні витрати); інвойси; пакувальні листи; страхові поліси; контракт та додаткова угода до нього; ветеринарні свідоцтва; сертифікати походження товару; санітарно-епідеміологічні висновки.

Під час митного оформлення митним органом на адресу позивача надіслано електронне повідомлення із пропозицією надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про кількісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертизи організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи.

На зазначені пропозиції позивачем до митного органу відповідними листами були надані додаткові документи: роздруківки спеціалізованого веб-ресурсу щодо вартості товару; прайс-листи виробника; комерційні пропозиції; експортні декларації. До МД №100250002/2014/066019 від 14 липня 2014 року, №100250002/2014/067112 від 6 серпня 2014 року, також додатково додано генеральний договір добровільного страхування вантажів.

Відповідними листами позивач повідомив митний орган про неможливість надання інших документів у зв'язку з їх відсутністю.

За результатами опрацювання зазначених митних декларацій митним органом сформовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого позивачем товару, а саме: заявлена митна вартість товару становила 0,43 Євро/кг, після коригування - 0,59 Євро/кг.

Підставою для коригування митної вартості товару відповідачем були визначені наступні чинники:

- відсутня така складова митної вартості товару, як вартість робіт, пов'язаних із пакуванням, та не виконується умова наявності всіх складових вартості митної вартості;

- в інвойсі зазначені інші умови оплати, ніж в контракті, а саме не зазначаються конкретні строки оплати товару;

- в довідці про транспортні витрати зазначається, що товар не страхувався; до митного оформлення надано страховий поліс СК "Граве Україна" та відповідний договір страхування, якій передбачає наявність додатку №1 "Повідомлення" та додатку №2 «Бордеро», які додані до контракту, але не містять інформації.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваних рішень митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання товариством подані нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.

Листом №УРБ 10/14-4461 від 6 жовтня 2014 року позивач звернувся до митного органу із заявою про визнання митної вартості товарів, оформлених за вищевказаними митними деклараціями, до якої додав копії наступних документів: виписки з бухгалтерської документації, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки по перевезенню, акти виконаних робіт по перевезенню.

Листом №11565/1/26-70-61-05 від 15 жовтня 2014 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).

Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Приведена норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, згідно з якими митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Як встановлено судом, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Передумовою для цього стало те, що під час митного контролю спрацювала АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками).

Стосовно посилання митного органу в оскаржуваних рішеннях на відсутність такої складової митної вартості товару, як вартість робіт, пов'язаних із пакуванням, суд дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до контракту від 14 вересня 2012 року №441 ціна товару включає в себе, серед іншого, вартість тари та термоусадочної упаковки, а тому такі твердження відповідача є безпідставними.

Суди попередніх інстанцій вірно вважають необґрунтованими зауваження відповідача стосовно невідповідності додатків договору страхування, наданого при митному оформленні, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивачем під час митного оформлення товару, окрім договору страхування, укладеного із ПрАТ "СК Граве Україна" надавалися і копії відповідних полісів.

Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналіз наданих до митного оформлення страхових полісів свідчить про наявність у таких полісах відомостей щодо вартості страхування та інших передбачених договором страхування реквізитів (опис вантажу, маршрут, вид ТЗ тощо).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про не підтвердження наявності розбіжностей у наданих позивачем при митному оформленні документах і твердження відповідача про не зазначення у відповідних інвойсах конкретних строків оплати товару, оскільки за умовами контракту №441 від 14 вересня 2012 року платежі за товар здійснюються через 30 календарних днів саме від дати CMR. Не зазначення у інвойсі терміну оплати товару не впливає на умови та зміст поставки і не дає підстав для сумніву заявленій митній вартості, або для висновку про неточність чи недостовірність відповідних відомостей.

Судом встановлено, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 15 липня 2014 року №Ц-287, відповідно до якого вартість одиниці (кг) товару становить 0,35 євро.

Відповідно до положень частини другої статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Стосовно зауважень відповідача на відсутність печаток на деклараціях країни відправлення імпортованого позивачем товару, суди попередніх інстанцій зазначили наступне, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України.

Про неможливість подання навіть копії вантажної митної декларації країни відправлення повідомлено Держмитслужбу Представництвом України при Європейських Співтовариствах (лист від 20 серпня 2009 року № 3111/16-230-1791) за результатами робочої зустрічі, проведеної 19 серпня 2009 року з представниками Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії.

За повідомленням Представництва України при Європейських Співтовариствах, Європейською стороною поінформовано про неприйнятність застосування подібної практики відносно імпортерів країн-членів ЄС, у зв'язку з тим, що імпортер (мається на увазі резидент України): по-перше, не є власником експортної декларації, вона належить експортерові та митним органам країни експорту, при цьому імпортер не має доступу до експортної декларації; по-друге, з 1 липня 2009 року митними органами ЄС для оформлення приймається виключно електронні декларації, декларації в паперовому форматі не використовуються; по-третє, якщо товари експортуються після режиму транзиту (залізниця, TIR), застосовується спрощена процедура митного оформлення у режимі експорт. Крім цього, Європейська Комісія ще листом від 27 березня 2008 року наголосила, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар'єр (відповідь Держмитслужби України на лист Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2009 року №767 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що країнами-членами ЄС здійснюється виключно електронне митне декларування, суди правильно вважають зазначені зауваження відповідача щодо відсутності печатки відправника на митних деклараціях безпідставними.

Відповідач, як встановлено судом, не довів суду того, що позивач у деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Спрацювання форми контролю АСАУР як підстава для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також як підстава для обмеження у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору законодавством не передбачена.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів про відсутність у митного органу підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 МК України.

Спірні рішення відповідача не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини другої статті 55 МК України.

Згідно із частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Надані позивачем для митного оформлення документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість ввезеного товару та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно вважають, що у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Відповідно до пункту 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16 травня 2008 року) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", як це визначено в Статті 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.

Отже, відповідач не обґрунтував у своїх рішеннях та під час судового розгляду, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої товариством та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного.

Відповідно до частини першої статті 452 МК України, інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики є Державна служба статистики України (Указ Президента України від 6 квітня 2011 року №396/2011), у тому числі і з питань статистики зовнішньої торгівлі.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи відомостей Державної служби статистики України, а саме листа №15.2-20/1310Пі, середня вартість імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД 206410000 з Нідерландів за квітень-серпень 2014 року складає 0,767872 дол. США/кг. (0,56 євро).

Заявлена позивачем митна вартість товару становила 0,43 євро/кг, а відповідачем визначена митна вартість товару на рівні 0,59 євро/кг, тобто визначена митним органом митна вартість товарів перевищує середню вартість імпорту цього товару в Україну у період прийняття оскаржуваних рішень.

А тому, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного.

Згідно із частиною четвертою статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за №883/21195, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Як встановлено судом, у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Митне оформлення товарів здійснювалося шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до товариства не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

Так, у графі 33 оскаржуваних рішеннях не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14 травня 2013 року у справі № 21-130а13, від 2 січня 2011 року у справі № 21- 56а10, від 7 лютого 2011 року у справі № 21-76а10, від 14 листопада 2011 року у справі № 21-213а11, від 6 лютого 2012 року у справі № 21-418а11, від 3 липня 2012 року у справі № 21-197а12).

Суди першої та апеляційної інстанцій об'єктивно, повно, всебічно дослідили обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосували до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, а тому суди зробили правильний висновок про задоволення адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: