Ухвала суду № 62455206, 02.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Батрак І.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2016 рокусправа № 808/1985/16 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети «Правда», 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 р. у справі №808/1985/16 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Дослідне господарство Відродження" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 Аграрних Наук України про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Запорізький ОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного підприємства Дослідне господарство Відродження ОСОБА_3 (далі ДП ДГ Відродження ОСОБА_3, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 38 606,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що середньооблікова кількість інвалідів у відповідача склала 4 особи, що є меншим ніж встановлено нормативом, а тому відповідно до статті 20 Закону відповідач повинен до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 37 071,93 грн. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, з наступного дня граничного строку сплати санкцій, тобто з 16 квітня та становить 1 534,56 грн. Враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені самостійно не сплачено, просить стягнути з ДП ДГ Відродження ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 38 606,49 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильних висновків, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвали нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ч.8 ст.69 Господарського кодексу України та ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюють обовязок, а не право відповідача, щодо забезпечення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. За невиконання зазначених норм законодавством передбачається відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, сума яких визначається в розмірі середньої заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що на підприємстві відповідача законодавчо було встановлено норматив з працевлаштування інвалідів у кількості 5 осіб, але згідно звіту, який надано відповідачем, середньооблікова кількість інвалідів за 2015 рік складає 4 особи, що є меншим за норматив. Вина підприємства полягає у несплаті суми адміністративно-господарських санкцій та факт вчинення правопорушення у сфері господарювання є доведеним.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДП ДГ Відродження ОСОБА_3 (ідентифікаційний код 00724838) є юридичною особою, яка зареєстрована 31.07.1997 за адресою: 72331, Запорізька область, Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, буд. 34, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно наданого відповідачем ОСОБА_4 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою №10-ПІ від 29.01.2016 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ДП ДГ Відродження ОСОБА_3 у 2015 році становила 114 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства 4 особи, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, становила 5 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника 37 072,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 37 072,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем не було працевлаштовано 1 інваліда позивач визначив ДП ДГ Відродження ОСОБА_3 суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 37 071,93 грн. та пеню у розмірі 1534, 56 грн. за 69 днів прострочення, які самостійно відповідачем сплачені не були.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки ОСОБА_2 банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми права, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який набрав чинності 12.07.2013 р., відповідно до якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. У розділі I форми відображаються основні дані про вакансії.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що до обовязків підприємства повязаних з працевлаштуванням інвалідів входить не тільки створення робочих місць для інвалідів, але і інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту інвалідів та інформування про попит на робочу силу районного центру зайнятості.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Зазначена позиція також кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 28.05.2013 року по справі №21-386а12, положення якої за приписами ст.244-2 КАС України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень та має враховуватися судами.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. директора ДП ДГ Відродження ОСОБА_3 від 11.02.2015 року №23 було створено постійно діючу атестаційну комісію по проведенню атестації робочих місць за умовами праці (Список №1, 2) та місць, створених для працевлаштування інвалідів, потребуючих соціального захисту.

У квітні 2015 року, в звязку зі збільшенням кількості працівників на підприємстві виникла необхідність у створенні додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до наказу в.о. директора ДП ДГ Відродження ОСОБА_3 від 30.04.2015 року №38 створено та атестовано додаткові робочі місця для працевлаштування інвалідів на посади: сторож (чергування у денний час на дезбарєрі); сторож (чергування у денний час на території автогаража).

08.05.2015 року, не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансій, відповідачем до Мелітопольського районного центру зайнятості подано звіти «Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН, в яких визначено про наявність вакансій на посаду сторожа - 1 вакансія сторож для охорони обєкту, 2 вакансії сторож для охорони обєкту у денний час.

Згідно листа Мелітопольського районного центру зайнятості від 09.02.2016 року №196/01-10 відповідачем за період з 01.12.2014 року по 31.12.2015 року відповідач надавав до Мелітопольського районного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій. ДП ДГ Відродження ОСОБА_3 знаходиться в с.Відродження Мелітопольського району Запорізької області, інваліди з цього населеного пункту не перебувають на обліку в Мелітопольському районному центрі зайнятості, тому не направлялись на вакантні посади до відповідача, інваліди з інших населених пунктів відмовлялись від працевлаштування на дане підприємство з причин транспортної недоступності.

Таким чином, відповідачем були вжиті всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивачем не надано жодного доказу щодо спростування дій, вчинених відповідачем з метою виконання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що позивачем неправомірно застосовані адміністративно-господарські санкції та пеня до відповідача.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 р. у справі №808/1985/16 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Дослідне господарство Відродження" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції ОСОБА_2 Аграрних Наук України про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_5