Постанова № 62455121, 26.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2016 рокусправа № 804/571/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі № 804/571/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», яке змінило назво на Публічне акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» (зміни внесено до Статуту та зареєстровано в ЄДР) (далі позивач) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 21.01.2016року №0000611504 та №0000631504.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасовані оскаржені рішення відповідача.

Відповідач не погодився із постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. Вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у звязку з чим просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких позивач стверджує, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача прохав залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити лише в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, а в іншій частині слід залишити без змін, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 06.01.2016 року податковою інспекцією була проведена перевірка позивача з питань своєчасності сплати рентної плати за спеціальне використання води за 1 квартал 2015 року, екологічного податку за 1 та 2 квартали 2015 року.

Перевірка була проведена на підставі пп.19-1.1.1 п.19-1 ст.19, п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Під час перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно було подано платіжне доручення до установи банку на перерахування належних до сплати сум самостійно визначених податкових зобовязань:

-по рентній платі за спеціальне використання води за 1 квартал 2015 року (за розрахунком збору за спеціальне водокористування в частині використання води №9087280562 від 06.05.2015 року сума податкового зобовязання 30323,97грн.: граничний термін сплати 20.05.2015 року, кількість днів затримки 203, сплата недоїмки 4981,15грн., фактично сплачено 4981,15грн., зарахована сплата - 09.12.2015 року в ході стягнення в межах виконавчого провадження за платіжним дорученням №1194 від 09.12.2015 року);

-по екологічному податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах за 1 та 2 квартали 2015 року: 1) за податковою декларацією з екологічного податку №9087295823 від 06.05.2015 року сума податкового зобовязання 535,50 грн.: граничний термін сплати 20.05.2015 року, кількість днів затримки 203, сума недоїмки 46,48 грн., фактично сплачено 3579,08 грн., зараховано - 09.12.2015 року в ході стягнення в межах виконавчого провадження за платіжним дорученням №1191 від 09.12.2015 року; 2) за податковою декларацією з екологічного податку №9166210518 від 07.08.2015 року сума податкового зобовязання 3471,98грн.,: граничний термін сплати 19.08.2015 року, кількість днів затримки 112, сума недоїмки 3471,98грн., фактично сплачено 9017,33грн., зараховано 09.12.2015 року в ході стягнення в межах виконавчого провадження за платіжним дорученням №1192 від 09.12.2015 року.

За висновками акту перевірки від 06.01.2016 року №12/3/04-03-15-04-10/00130820 платником податків допущені порушення вимог п.38.1 ст.38, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.01.2016 року за №№0000611504, НОМЕР_1, за якими підприємство було зобовязане сплатити штраф у розмірі 996,23грн. за платежем: рентна плата за спеціальне використання води та штраф у розмірі 703,70грн. за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (екологічний податок) відповідно.

Позивач, вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимог, вказав, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржнику не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Нарахування штрафів позивачу рішеннями від 21.06.2016 року були здійснені податковою інспекцією вже після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів судом, з огляду на що такі рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 17.12.2015 року господарським судом Дніпропетровської області була винесена ухвала у справі №904/10198/15, якою, в тому числі, було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів до 10.04.2016 року.

У відповідності до положень ст.19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону.

Отже, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржнику не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Вимоги про сплату штрафних санкцій є похідними від наявного у позивача податкового боргу з рентної плати за період 1 квартал 2015 року, екологічного податку за 1 квартал та 2 квартал 2015 року, та нараховані за несвоєчасну сплату такого боргу. Санкції нараховано до сплати податковими повідомленнями-рішеннями від 21.06.2016 року, і такі нарахування є протиправними, оскільки були здійснені податковою інспекцією після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів судом.

Позивач до заперечень на акт перевірки додавав ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року у справі №904/10198/15, проте відповідач не врахував зазначеного рішення суду, та прийняв оскаржені повідомлення-рішення в супереч вимог ст.19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Оскільки податковий орган не довів суду правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд обґрунтовано їх скасував

Колегія суддів вважає, що судом вірно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги, підстави для його скасування відсутні.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, суд вирішив питання про розподіл судових витрат, та прийняв рішення про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України 1699,93 грн. сплаченого судового збору.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Тобто, судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка є відповідачем у справі, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні згідно ст. 201 КАС України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.198, ст.ст. 201, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі № 804/571/16 - змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови у наступній редакції:

«Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39522811) 1 699,93 грн. (одна тисяча шістсот девяносто девять гривень 93 копійки) сплаченого судового збору.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі № 804/571/16 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Н.П. Баранник

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.А. Щербак