Рішення № 62455014, 31.10.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016р. Справа№ 914/2218/16

За позовом: Радехівської міської ради Львівської області, Львівська область м. Радехів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест-Львів», м. Радехів

про стягнення 18 130, 81 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області Радехівською міською радою Львівської області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест-Львів» про стягнення 18 130, 81 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.08.2016 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2016 року.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в 05.05.2016 року рішенням Господарського суду Львівської області задоволено частково позовні вимоги Радехівської міської ради та стягнуто з ТзОВ “Гефест-Львів” на його користь 230386,75 грн. боргу. 23.05.2016 р. постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення залишено без змін. Дане рішення набрало законної сили 23.05.2016 року. Зважаючи на те, що погашення сум боргу відповідно до рішення суду було здійснено 16 червня 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 1004 та № 1005 від 16.06.2016 р., виданими Радехівським районним відділом Державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області. Також, підтверджується довідкою фінансового управління Радехівської РДА та випискою по рахунку від 16.06.2016 р. виданою УДКСУ у Львівській області. Стягнення зазначених сум відбулося в примусовому порядку Державною виконавчою службою ГТУЮ у Львівській області, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих проваджень від 22.06.2016 р. № 51368813 та № 51368605. Радехівська міська рада Львівської області звернулась до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 10 897,30 грн. – інфляційних нарахувань та 7 233,51 грн. - 3% річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України та просить її задоволити. 19.10.2016 р. позивачем подано на адресу клопотання (вх. 41685/16) про здійснення розгляду справи без участі уповноваженого представника.

Відповідач в судові засідання не з’явився. Однак, на адресу суду 10.10.2016 року подав відзив (вх. 40249/16) у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що як вбачається з довідки фінансового управління Радехівської РДА в якості надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель до місцевого бюджету 16.06.2016 року було зараховано 198 057,74 грн. (переплата 3 883,49 грн.) та 233 841,56 грн. (переплата 3 454,81 грн.), відповідно загальна сума переплати за земельні ділянки становить 7 338,30 грн. Відповідно до зазначеного у зв’язку із наявною передплатою вважає позовні вимоги про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних безпідставними.

В судовому засіданні 31.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2016 р. по справі №914/979/16 встановлено, що заборгованість ТзОВ “Гефест-Львів” (відповідач по справі) перед Радехівською міською радою (позивач по справі) внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов’язань становила 230386,75 грн. та рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. по справі № 914/1909/15 встановлено заборгованість ТзОВ “Гефест-Львів” (відповідач по справі) перед Радехівською міською радою (позивач по справі) в сумі 174 747,54 грн. інфляційних втрат і 19426,71 грн. – 3 % річних. Постановою Львівського апеляційного господарського суду дане рішення залишено без змін.

Як зазначено у позовній заяві, з моменту набрання рішенням законної сили (23.05.2016 року), встановлену заборгованість погашено лише 16.06.2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 1004 та № 1005 від 16.06.2016 р., виданими Радехівським районним відділом Державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області, довідкою фінансового управління Радехівської РДА та випискою по рахунку від 16.06.2016 р. виданою УДКСУ у Львівській області.

Зважаючи на те, що стягнення зазначених сум відбулося в примусовому порядку Державною виконавчою службою ГТУЮ у Львівській області, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих проваджень від 22.06.2016 р. № 51368813 та № 51368605, Радехівська міська рада Львівської області звернулось до суду із позовною заявою про стягнення зі ТзОВ “Гефест-Львів” 7 233,51 грн. - 3% річних та 10 897,30 грн. – інфляційних нарахувань, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, ч. 3 ст. 35 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз’яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Окрім цього, а в п. 5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Окрім цього, у п. 7.1 цієї Постанови зазначається, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи правову природу індексу інфляції та 3% річних, стягнення яких передбачено ч. 2 ст. 625 ГПК України, зважаючи на те, що встановлену рішенням суду основну заборгованість в сумі 230 386,75 грн. не сплачено вчасно, суд, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних на суму 7 233,51 та провівши відповідний перерахунок (з використанням програми «Ліга»), приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних за період з 1 червня 2015 року по 15 червня 2016 року включно, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань, підлягає задоволення в сумі 7 214,58 грн.

Позовна вимога про стягнення 10 897,30 грн. інфляційних нарахувань нарахованих за період з червня 2015 року по червеня 2016 року, обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та при проведенні судом перерахунку (з використанням програми «Ліга») встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає сума в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги той факт, що відповідач суду не подав належні докази на спростування позовних вимог, належних доказів поважності причин, які завадили йому з’явитись у судові засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест-Львів» (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Львівська, 61, код ЄДРПОУ 36736804) на користь Радехівської міської ради Львівської області (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Івана Франка, 2, ЄДРПОУ 26361149) 7 214,58 грн. - 3% річних, 10 897,30 грн. - інфляційних та 1 376,56 грн. - судового збору.

3.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.11.2016 року.

Суддя Березяк Н.Є.