Рішення № 62454912, 24.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа № 911/2824/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “2 ПАК”

до Приватного акціонерного товариства “Кондитерська фабрика “Лагода”

про стягнення 33444,67 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ 2ПАК” (далі – ТОВ “ 2ПАК”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Кондитерська фабрика “Лагода” (далі – ПрАТ “Кондитерська фабрика “Лагода”, відповідач) про стягнення 33444,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 5 від 05.02.2013 р., яке встановлено рішенням господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. у справі № 911/3178/15 та рішенням від 07.04.2016 р. у справі № 911/304/16, залишеними в силі судом апеляційної інстанції, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача донараховані за несвоєчасні розрахунки 7865,63 грн. 3% річних, 22587,26 грн. інфляційних втрат, 2991,19 грн. пені, а також 1378,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

Відповідач у судові засідання 19.09.2016 р. та 24.10.2016 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов до суду не подав. Також і позивач до суду представника не направляв, хоча про дату і час судового засідання повідомлявся належно.

Так, згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправленнь від 07.09.2016 р. ухвалу про порушення провадження у даній справі від 05.09.2016 р. було вручено уповноваженому представнику позивача 12.09.2016 р., а уповноваженому представнику відповідача 09.09.2016 р.

Ухвалу господарського суду Київської області від 19.09.2016 р. про відкладення розгляду справи на 24.10.2016 р. представнику позивача за довіреністю було вручено 26.09.2016 р., що слідує з роздруківки сайту УДППЗ “Укрпошта” “Відстеження пересилання поштових відправлень” про отримання поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0103256263134. Вказану вище ухвалу про відкладення розгляду справи представнику відповідача за довіреністю було вручено 27.09.2016 р., що слідує з роздруківки сайту УДППЗ “Укрпошта” “Відстеження пересилання поштових відправлень” про отримання поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0103256263142.

Згідно з абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.02.2013 р. між Приватним акціонерним товариством “Кондитерська фабрика “Лагода” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “2ПАК” (постачальник) було укладено договір поставки № 5, згідно з п. 1.1 якого відповідач, серед іншого, зобов'язався поставити та передати у власність позивача стреч-плівку та стрічку липку-пакувальну (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

У зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» взятого на себе грошового зобов’язанння щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 5 від 05.02.2013 р. ТОВ « 2 ПАК» зверталось за захистом свої прав до суду.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. у справі № 911/3178/15, яке набрало законної сили, було стягнуто з ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» на користь ТОВ “2ПАК” заборгованість в сумі 508574,62 грн. за договором поставки від 05.02.2013 р. № 5, з яких: 383266,73 грн. основного боргу за видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 р., № 30 від 01.04.2015 р., № 33 від 07.04.2015 р., № 35 від 15.04.2015 р., № 42 від 28.04.2015 р., № 49 від 18.05.2015 р., 93942,57 грн. пені, нарахованої за період з 01.06.2015 р. по 14.01.2016 р., 7912,39 грн. 3% річних, нарахованих за період з 17.08.2013 р. по 25.01.2016 р., 23452,93 грн. інфляційних втрат за загальний період з 17.08.2013 р. по 25.01.2016 р., а також судовий збір в розмірі 9725,53 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.04.2016 р. у справі № 911/304/16, яке набрало законної сили, було стягнуто з ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» на користь ТОВ “2ПАК” заборгованість в сумі 227295,83 грн. за договором поставки від 05.02.2013 р. № 5, з яких: 179695,51 грн. основного боргу, 39155,02 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за накладною № 56 від 03.06.2015 р. за період з 04.08.2015 р. по 25.01.2016 р., за накладною № 60 від 15.06.2015 р. за період з 17.08.2015 р. по 25.01.2016 р., 2483,55 грн. 3% річних, 5961,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих за той же період прострочення, що і пеня, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 3409,44 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відтак, рішенням господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. у справі № 911/3178/15 встановлено факт наявності простроченої заборгованості ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» перед ТОВ « 2 ПАК» за видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 р., № 30 від 01.04.2015 р., № 33 від 07.04.2015 р., № 35 від 15.04.2015 р., № 42 від 28.04.2015 р., № 49 від 18.05.2015 р. за договором поставки від 05.02.2013 р. № 5 в сумі 508574,62 грн., та, відповідно, обов’язок боржника у зв’язку із простроченням грошового зобов’язання сплатити кредитору борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, а також сплатити передбачену договором пеню.

Рішенням господарського Київської області від 07.04.2016 р. у справі № 911/304/16 встановлено факт наявності простроченої заборгованості ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» перед ТОВ « 2 ПАК» за видатковими накладними № 56 від 03.06.2015 р. та № 60 від 15.06.2015 р. за договором поставки від 05.02.2013 р. № 5 в сумі 227295,83 грн., та, відповідно, обов’язок боржника у зв’язку із простроченням грошового зобов’язання сплатити кредитору борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, а також сплатити передбачену договором пеню.

Як слідує з наявних матеріалів справи, на момент розгляду даної справи № 911/2824/16 відповідачем рішення суду у справі № 911/3178/15 та рішення у справі № 911/304/16 не виконані.

Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача 7865,63 грн. 3% річних та 22587,85 грн. інфляційних втрат за період з 26.01.2016 р. по 13.07.2016 р. за видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 р., № 30 від 01.04.2015 р., № 33 від 07.04.2015 р., № 35 від 15.04.2015 р., № 42 від 28.04.2015 р., № 49 від 18.05.2015 р., № 56 від 03.06.2015 р. та № 60 від 15.06.2015 р., а також 2991,19 грн. пені за видатковою накладною № 56 від 30.06.2015 р. за період 26.01.2016 р. по 01.02.2016 р., за видатковою накладною № 60 від 30.06.2015 р. за період 26.01.2016 р. по 14.02.2016 р., нарахованих на суму заборгованості щодо кожної видаткової накладної, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 5 від 05.02.2013 р., що встановлено рішеннями господарського суду Київської області від 28.03.2016 р. у справі № 911/3178/15 та 07.04.2016 р. у справі № 911/304/16.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» № 14 від 17.12.2013 р., господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Окрім того, пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості суду не надав.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних в розмірі 7865,63 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 26.01.2016 р. до 13.07.2016 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Водночас з долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем було визначено інфляційні втрати в розмірі 22587,85 грн., нараховані на заборгованість відповідача щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 26.01.2016 р. до 13.07.2016 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено пеню в розмірі 2991,19 грн., а саме - за видатковою накладною № 56 від 30.06.2015 р. за період з 26.01.2016 р. по 01.02.2016 р., за видатковою накладною № 60 від 30.06.2015 р. за період з 26.01.2016 р. по 14.02.2016 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “2ПАК” у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Кондитерська фабрика “Лагода” (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Став’янка, 99, код 32967502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “2ПАК” (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 61, оф. 10, код 36956803) 2991 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто одну) грн. 19 коп. пені, 7865 (сім тисяч вісімсот шістдесят п’ять) грн. 63 коп. 3% річних, 22587 (двадцять дві тисячі п’ятсот вісімдесят сім) грн. 26 коп інфляційних втрат, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 31.10.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна