Рішення № 62454844, 19.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016Справа №910/14504/16

За позовомДержавного видавництва "Преса України" Державного управління справамидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс"простягнення 165309,68 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаАрделян Ю.В. - представниквід відповідачаМясникова Н.О. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" заборгованості за договором №27/1/1/15П про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції від 27.11.2015 у розмірі 158768,12 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14504/16 та призначено її розгляд на 07.09.2016.

В судовому засіданні 07.09.2016 оголошено перерву до 15.09.2016, а 15.09.2016 до 06.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що позивач здійснив перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, у зв'язку з чим крім основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% на суму 7954,11 грн., збитки від інфляції у розмірі у розмірі 5976,95 грн., 3% річних у розмірі 2633,73 грн. та пеню у розмірі 35114,69 грн. Також, зазначеною ухвалою, за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі №910/14504/16 на 15 днів, а у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.10.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2016 позов підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 19.10.2016 з'явився. Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на те, що між сторонами існують правовідносини по договору №15 на виконання поліграфічних послуг від 21.05.2010, а саме: незакінчені розрахунки по залишкам паперу відповідача, який знаходиться на складах позивача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2015 між Державним видавництвом "Преса України" Державного управління справами (виконавець, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" (замовник, відповідач) було укладено договір №27/1/1/15П про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню "Поліграфічної продукції". Тираж, характеристики продукції, що виготовляється, та вартість робіт вказуються у відповідному додатку, що є невід'ємною частиною договору (п.1.1), виконання робіт здійснюється виконавцем із своїх матеріалів, вартість яких включається в суму договору (п.2.1), загальна сума договору складає суму всіх додатків (п. 3.1), замовник зобов'язується здійснити оплату поліграфічних робіт з виготовлення "Поліграфічної продукції" протягом 4 (чотирьох) календарних днів (включно) з дня закінчення виготовлення цієї "Поліграфічної продукції" (п.3.2), підтвердженням фактично виконання робіт є накладна про передачу "Поліграфічної продукції" замовнику чи іншій уповноваженій замовником особі, або накладна про передачу готової "Поліграфічної продукції" з цеху виконавця на склад виконавця, у разі, якщо замовник з будь- яких причин не отримав тираж (частину тиражу) готової "Поліграфічної продукції" (п.3.4), виконані роботи приймаються повноважним представником замовника після повного виконання робіт (або поетапно кожної окремої партії продукції) та оформлюються актами прийому-передачі виконаних робіт (п.4.1), за прострочення термінів оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.5.1), нарахування штрафних санкцій за прострочення сторонами виконання зобов'язання здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, по день виконання зобов'язання у повному обсязі, незалежно від строку, протягом якого зобов'язання порушувалося. У разі порушення строків виконання грошових зобов'язань, нараховуються інфляційні втрати, за винятком випадків дефляції (п.5.9).

На виконання умов даного договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи за актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №5870 від 11.12.2015 на суму 57030,40 грн. та №5871 від 11.12.2015 на суму 56599,80 грн., а всього на загальну суму 113630,20 грн. Зазначені акти належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

За накладною №1486 від 11.12.2015 представником відповідача за довіреністю від 11.12.2015 були отримані у позивача книжкові видання у загальній кількості 2540 прим.

Листом за вих.№18 від 08.04.2016 відповідач повідомив позивача про затримку платежів за договором та про здійснення оплати з 25.04.2016 по 25.05.2016.

17.06.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих. №1-644-к від 17.06.2016 з вимогою про оплату заборгованості.

Як зазначає позивач у позовній заяві відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість не оплатив.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором, пеню, інфляційні втрати, 7% штрафу та 3% річних.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.2 договору сторонами погоджено, що замовник зобов'язується здійснити оплату поліграфічних робіт з виготовлення "Поліграфічної продукції" протягом 4 (чотирьох) календарних днів (включно) з дня закінчення виготовлення цієї "Поліграфічної продукції".

Продукція була передана позивачем та прийнята відповідачем, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №5870 від 11.12.2015 на суму 57030,40 грн., №5871 від 11.12.2015 на суму 56599,80 грн. та накладною №1486 від 11.12.2015.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 113630,20 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Щодо ж до заперечень відповідача, які зводяться до дослідження правовідносин сторін, які виникли з договору №15 на виконання поліграфічних послуг від 21.05.2010, а саме: незавершених розрахунків по залишкам паперу відповідача, який знаходиться на складах позивача, то суд зазначає, що позовні вимоги у розглядуваній справі ґрунтуються на договорі №27/1/1/15П про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції від 27.11.2015, у зв'язку з чим дослідження інших правовідносин сторін не входить до предмету доказування у даній справі. Крім цього, умовами п.2.1 договору №27/1/1/15П про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції від 27.11.2015 передбачено, що виконання робіт здійснюється позивачем із своїх матеріалів, вартість яких включається в суму договору, а отже заперечення відповідача не визнаються судом обґрунтованими.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 113630,20 грн. є законними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% на суму 7954,11 грн., збитки від інфляції у розмірі у розмірі 5976,95 грн., 3% річних у розмірі 2633,73 грн. та пеню у розмірі 35114,69 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за виконані позивачем роботи не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

З наданих позивачем розрахунків слідує, що останній проводить нарахування 3% річних з 16.12.2015 по 06.10.2016, інфляційних втрат за період з грудня місяця 2015 року по серпень місяць 2016 року, у зв'язку з чим за розрахунком позивача, який перевірений судом стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 2633,73 грн. та 5976,95 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 35114,69 грн. пені за період з 16.12.2015 по 06.10.2016, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктами 5.1 та 5.9 договору передбачено, що за прострочення термінів оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, нарахування штрафних санкцій за прострочення сторонами виконання зобов'язання здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, по день виконання зобов'язання у повному обсязі, незалежно від строку, протягом якого зобов'язання порушувалося. У разі порушення строків виконання грошових зобов'язань, нараховуються інфляційні втрати, за винятком випадків дефляції.

Отже, як встановлено судом, сторонами у договорі погоджено більшу тривалість нарахування пені ніж встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За розрахунком суду, за період, який визначено позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, належний до стягнення з відповідача розмір пені складає 35007,82 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% на суму 7954,11 грн. згідно абз.3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, то суд зазначає наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Отже, твердження позивача про те, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються до спірних правовідносин, в якому замовник зобов'язаний оплатити за виконані роботи грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати (тобто яке є грошовим зобов'язанням) є помилковим, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% згідно абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11, від 04 лютого 2014 року у справі №903/610/13.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакцент Плюс" (04205, м.Київ, просп. Оболонський, будинок 14-Г, ідентифікаційний код 32528639) на користь Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (03047, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) основну заборгованість у розмірі 113630 (сто тринадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 35007 (тридцять п'ять тисяч сім) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 73 коп., 5976 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 95 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 73 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.2016

Суддя Ю.М. Смирнова