Рішення № 62454789, 17.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа № 911/2501/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання

про стягнення 966424,61 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-91 від 18.04.2014 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - директор, ОСОБА_3 (довіреність б/н від 25.08.2016 р.), ОСОБА_4 (довіреність б/н від 23.08.2016 р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» (далі КП «Богуславтепловодопостачання», відповідач) про стягнення 966424,61 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання КП «Богуславтепловодопостачання» зобов'язань за договором № 13/2180-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 267446,35 грн. пені, 118728,65 грн. 3% річних, 580249,61 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

23.08.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 427 від 23.08.2016 р., за змістом якого Комунальне підприємство Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» не визнає позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що 12.12.2014 р. було укладено договір № 1362/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 р.» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30. На переконання відповідача, уклавши договір № 1362/30 від 12.12.2014 р. про організацію взаєморозрахунків, відповідач та позивач змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2180-БО-17 від 28.12.2012 р., у зв'язку з чим для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, що діяв на момент розгляду справи.

У судовому засіданні 25.08.2016 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 25.08.2016 р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2016 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 17.10.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та заперечувала проти поданого відповідачем відзиву № 427 від 23.08.2016 р., зазначаючи про те, що спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків не передбачено, що його умови можуть застосовуватися до відносин, які виникли до його укладання. Відповідно, його дія не може розповсюджуватися на договірні зобовязання, які мали місце до його підписання. Крім того, за твердженням представника позивача, даний договір не вносить змін до договору купівлі-продажу природного газу, не встановлює та не змінює для сторін прав та обовязків, які були встановлені вказаним договором, у тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання умов даного договору. Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 17.10.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» (покупець) було укладено договір № № 13/2180-БО-17 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за даним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1090 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): I квартал (січень 225 тис. куб. м, лютий - 205 тис. куб. м, березень 175 тис. куб. м); II квартал (квітень 55 тис. куб. м); VI квартал (жовтень 60 тис. куб. м, листопад 160 тис. куб. м, грудень 210 тис. куб. м).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обіку газу покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 11.1 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору в січні-грудні 2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3785679,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 149044,83 грн., від 30.11.2013 р. за листопад 2013 р. на суму 395917,24 грн., від 31.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 697576,78 грн., від 22.01.2014 р. за січень 2014 р. на суму 846277,57 грн., від 22.01.2014 р. за лютий 2014 р. на суму 693274,73 грн., від 22.01.2014 р. за березень 2014 р. на суму 714280,51 грн., від 22.01.2014 р. за квітень 2014 р. на суму 289307,34 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Проте, як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору, за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/2180-БО-17 від 28.12.2012 р. газ станом на момент подачі позову до суду було погашено повністю.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача 267446,35 грн. пені, 118728,65 грн. 3% річних та 580249,61 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобовязань з оплати природного газу за договором № 13/2180-БО-17 від 28.12.2012 р.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії суб'єктами господарської діяльності врегульовані Законом України Про теплопостачання.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про теплопостачання державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Статтею 20 Закону України Про теплопостачання передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовуються нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, укладаючи договір, метою якого є реалізація природного газу для вироблення теплової енергії для надання бюджетним установам та організаціям послуг з опалення і гарячого водопостачання, та визначаючи свої майново-господарські зобов'язання, сторони повинні були враховувати обов'язкові для сторін положення законодавства України, яке регулює галузь теплопостачання, оскільки обов'язковість застосування цих положень випливає з їх змісту та із суті відносин між сторонами договору і не суперечить його умовам.

Поряд з цим, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Київській області, Департаментом фінансів Київської державної адміністрації, Управлінням фінансів Богуславської райдержадміністрації, Управлінням соцзахисту населення Богуславської райдержадміністрації, відповідачем та позивачем був укладений договір № 1362/30 від 12.12.2014 р. про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.

Положеннями пункту 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Комунальне підприємство Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» кошти у сумі 2197285,74 грн., у тому числі податок на додану вартість 366214,29 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором № 13/2180-БО-17 від 28.12.2012 р. за 2013 рік.

За змістом п. 11.2 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

У пункті 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що наслідком виконання договору про організацію взаєморозрахунків є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно предмета договора.

Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників.

Одже, сторони, уклавши договір № 1362/30 від 12.12.2014 р. про організацію взаєморозрахунків, тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2180-БО-17 від 28.12.2012 р., а тому у позивача відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору на купівлю продаж природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки для їх застосування необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, що діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справі № 3-105гс14, від 09.09.2014 р. у справі № 3-102гс14, від 30.09.2014 р. у справі № 3-114гс14, від 07.10.2015 р. у справі 3-883гс15.

Згідно з приписами ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У зазначених вище постановах Верховний Суд України зазначав про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої пунктами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Вказані постанови Верховного Суду України також містять висновок про те, що для застосування санкцій, передбачених договором за порушення покупцем грошового зобовязання та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунки за договором № 1362/30 від 12.12.2014 р. були здійснені з дотриманням умов цього договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Комунального підприємства Богуславської районної ради Богуславтепловодопостачання 267446,35 грн. пені, 118728,65 грн. 3% річних, 580249,61 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Решта доданих до матеріалів справи документів та доводів сторін наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписане 24.10.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна