Ухвала суду № 62454423, 03.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03.11.16р. Справа № 904/9615/16Суддя Петренко І.В. , розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУТЕМ СОЛІС", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання договору №11/07-2016 ВС від 11.07.2016р. про відступлення права вимоги недійсним

ВСТАНОВИВ:

Стаття 63 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.

Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 65 Господарського процесуального кодексу України визначає дії судді з підготовки справи до розгляду, які полягають у здійсненні певних заходів і процесуальних дій, спрямованих на правильне і своєчасне вирішення спору.

Суддя самостійно на власний розсуд визначає, які саме дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, а також тих клопотань, що подані позивачем разом із позовною заявою.

Позовна заява за вих.№5216/27 від 31.10.2016р. разом з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду на підставі наступного:

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують зокрема сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Рівень мінімальної заробітної плати Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік з 1 січня визначено у розмірі 1378,00 гривень.

З 01.09.2015р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22.05.2015р. № 484-VIII, яким, зокрема, змінено ставки судового збору за подання до господарського суду.

Так, у відповідності до статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру необхідно сплатити 1 розмір мінімальної заробітної плати, а саме 1378,00грн.

Стаття 5 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік випадків, передбачених законодавством та осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Між тим, зокрема позивача до переліку вказаного у статті 5 цього Закону не віднесено, а тому позивач зобов'язаний здійснювати сплату судового збору на загальних підставах.

До позовної заяви взагалі не долучено доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Позивач звернувся до суду з клопотання про відстрочку сплати судового збору, яке обґрунтовано наступним.

Під впливом глобальної фінансової кризи, нестабільності у політиці і економіці знижуються темпи зростання обсягів виробництва, сповільнюються і припиняються інвестиційні процеси. Підприємства не здатні підтримувати рівень розвитку, досягнутий при порівнянні зі стабільною ситуацією на ринках товарів, фінансових послуг. У кризовий період основною задачею для будь-якого підприємства стає адаптація до нових, досить складних і жорстких умов господарювання. Необхідною умовою подальшого функціонування підприємства в означеному середовищі є підтримка платоспроможності, як здатності виконувати свої зобов'язання в повному обсязі у встановлений термін. Ця проблема не оминула і ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ». Як результат відбулось значне підвищення вартості сировини, яка використовується для виготовлення продукції, вартість якої в свою чергу значно знизилась, відчутно сповільнились темпи виробництва ПАТ «ПІВДГЗК». Вищевказані обставини спричинили дефіцит коштів, і, як наслідок, оборотних коштів ПАТ «ПІВДГЗК» вистачає лише на оплату праці працівників, сплату податків та обов'язкових платежів. А отже ПАТ «ПІВДГЗК» не має можливості на час подання зустрічної позовної заяви сплатити судовий збір, що в свою чергу не може бути перешкодою для захисту в судовому порядку порушених прав та інтересів підприємства.

Прохання позивача відстрочити сплату судового збору суд відхиляє, з огляду на наступне.

Докази власного майнового стану позивачем суду надано не було.

Викладене свідчить про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану позивачем не надано.

За таких обставин подана заява позивача з долученим до нього обґрунтуванням не може вважатися підставою для відстрочки сплати ним судового збору. За статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку.

Пунктом 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

У питанні стосовно сплати судового збору суд враховує також наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 04.12.2012 року у справі №5/5005/7237/2012, оцінка судом виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Суд зазначив, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю правовою природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання зокрема про відстрочення сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Позивач взагалі не подав доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За вище вказаних обставин, позовна заява не може бути прийнята до провадження та підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Позивачем, в порушення вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду доказів надіслання відповідачу копії доданих до позовної заяви документів листом з описом вкладення.

Суд зазначає, що пункт 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, передбачає повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Наведені обставини є підставою для повернення позивачу позовної заяви без розгляду.

Керуючись п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору відмовити.

Повернути позовну заяву за вих.№5216/27 від 31.10.2016р. і додані до неї документи без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток (на адресу позивача): позовна заява за вих.№5216/27 від 31.10.2016р. з додатками.

Суддя ОСОБА_1