Ухвала суду № 62453856, 03.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4980/16

У Х В А Л А

03 листопада 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді Потоцької Н.В.

судді Бутенко А.В.

судді Бжассо Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Департаменту захисту економіки Національної поліції України про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного суду знаходиться справа за позовом

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент захисту економіки Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України в частині складання рішення (висновку) оформленого протоколом засідання Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України від 02.03.2016 p., яке було прийняте стосовно ОСОБА_1, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність";

- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України від 02.03.2016 p., яке було прийняте стосовно ОСОБА_1, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

До суду за вхід. № 27715/16 від 21.10.2016 р. надійшло клопотання представника Департаменту захисту економіки Національної поліції України про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України від 02.03.2016 p., яке вмотивоване тим, що звернення позивача зі скаргою до Центральної апеляційної атестацій комісії № 1 не може бути підставою для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки одночасно із зверненням до апеляційної атестаційної комісії із скаргою позивач не був позбавлений права звернутись з відповідним позовом до суду.

Розглянувши клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог, колегією суду встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Виходячи з рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п.3 ст. 7 КАС України), правила ст. 99 КАС України поширюються і на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Приписами ч. 3 ст. 99 КАС України, визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому ч. 4 ст. 99 КАС України визначає, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України від 02.03.2016 p., яке було прийняте стосовно ОСОБА_1, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналась про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з адміністративного позову та доданих до нього матеріалів про наявність рішення (висновку) Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України від 09.03.2016 p.

Після чого позивач звернувся до Центральної апеляційної атестаційної комісії зі скаргою, однак до теперешнього часу із рішенням Центральної атестаційної апеляційної комісії № 1 позивач не ознайомлений.

Колегія суддів критично ставиться до доводів на які вказано в клопотанні, з огляду на наступне.

Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії - згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.

Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обов'язковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.

Підтвердженням такої правової позиції є наступні рішення Конституційного Суду України.

Так, Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.11.1997 року по справі №18/1148-97 за зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ГПК України, згідно якого Конституційний Суд України роз'яснив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дії чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим рішенням міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність. Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

В своєму рішенні від 25.12.1997 року по справі №9-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Наявність процедур адміністративного і судового оскарження рішень атестаційних комісій закріплена в п.5 Розділу VІ Інструкції. Обидві процедури оскарження є взаємозв'язаними, але в той же час самостійними.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком врегулювання суперечки, яка за цією категорією суперечок необов'язкова. Тобто скаржник має право оскаржити рішення органу Атестаційної комісії в адміністративному порядку, що не позбавляє його права на судове оскарження цього рішення.

При цьому, строк звернення до суду після досудового порядку вирішення спору відраховується з дня коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 99 КАС України).

Доказів ознайомлення позивача із рішенням Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 Департаментом захисту економіки Національної поліції України не надано.

Отже в спірних правовідносинах має місце триваюче порушення, такими визнаються порушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

З урахуванням викладеного у суду відсутні належні правові підстави для задоволення клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 30.09.2016 р. судом, при відкритті провадження по справі, було задоволено клопотання позивача і поновлено строк звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 133, 160, 165 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання Департаменту захисту економіки Національної поліції України - відмовити повністю.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

Суддя Бутенко А.В.

Суддя Бжассо Н.В.