Постанова № 62453550, 29.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року 12:15 Справа № 808/2403/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області про стягнення витрат повязаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі позивач, ДДУВС) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі іменується відповідач), третя особа на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (далі іменується третя особа), в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь позивача витрати, повязані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у сумі 15 688 грн. 24 коп.

В обґрунтування позовних вимог Дніпропетровський державний університет внутрішніх зазначає, що між ним та відповідачем був укладений договір щодо навчання за державні кошти. Відповідач був працевлаштований до органів внутрішніх справ, але звільнився протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу, у зв'язку з чим, посилаючись на норми Закону України «Про міліцію» від 25.12.1990 № 565-XII (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму витрат пов'язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 15 688 грн. 24 коп.

У судове засідання 29.09.2016 представник позивача не прибув. Клопотанням від 28.09.2016 просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач або його представник, а також представник третьої особи судове засідання 29.09.2016 не зявились, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заперечення чи пояснення по суті спору від відповідача та третьої особи до суду не надходили.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України), у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини шостої статті 12 та статті 41 КАС України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та в Національній поліції України з 2010 по 2016 рік.

Згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 31.08.2011 № 256 відповідач був переведений із Запорізького юридичного інституту ДДУВС курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ДДУВС.

01 вересня 2011 року між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України, з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку, було укладено Договір №2129 (далі Договір) про навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Згідно з наказом ДДУВС від 28.02.2014 № 60 відповідач успішно закінчив ДДУВС, отримав диплом фахівця та був направлений до органів внутрішніх справ на працевлаштування.

Згідно з наказом ГУ МВС України в Запорізькій області від 28.02.2014 № 61 о/с ОСОБА_1 був призначений слідчим слідчого відділення Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління Міністерства внутрішніх справ України.

У листопаді 2015 року відповідач звільнений з органів внутрішніх справ у звязку з переходом до поліції та призначений на посаду слідчого Шевченківського відділення поліції Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Згідно з наказом ГУ Національної поліції в Запорізькій області від 31.05.2016 №199 о/с відповідач був звільнений зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України Про Національну поліцію.

Пунктом 2.3.6 укладеного Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п.3.3 Договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи начальницького складу Національної поліції зі служби протягом перших трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Згідно рапорта відповідача від 01.06.2016 він відмовляється від добровільного відшкодування витрат за навчання та усвідомлює, що проти нього буде поданий судовий позов.

Оскільки відповідач в добровільному порядку вказану суму коштів не відшкодував позивачу, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступних висновків.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України від 20.12.1990 № 565-XII Про міліцію (далі Закон № 565-XII).

Згідно ч.4 ст.18 Закону № 565-XII, підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до положень ч.7 ст.18 Закону України Про міліцію курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Наведена норма кореспондується з приписами частин 4-5 ст.74 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII Про національну поліцію (далі Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII), відповідно до яких особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що особа, яка пройшла навчання у вищому навчальному закладі системи МВС за державним замовленням зобовязана відпрацювати не менше 3-х років в системі органів МВС України, а у випадках звільнення протягом зазначеного терміну зі служби за власним бажанням - відшкодувати у встановленому порядку витрати на її утримання в ВУЗі.

Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС (далі - особи), витрат, повязаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1)дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість;

2)відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу;

3)звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відповідно до п.2 Порядку №313 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Відповідно до п.2.1. розділу 2 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно підп.2.1.1. п.2.1 розділу 2 Порядку №419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до підп.2.1.2 п.2.1. розділу 2 Порядку № 419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 Порядку №419 передбачено, що витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення.

Згідно з пп.2.1.6 п.2.1 розділу 2 Порядку №419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія

Згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонного служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ДДУВС, у розмірі 15 688 грн. 24 коп.

У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

Сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету.

У разі відмови добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту наданих представником позивача довідок - розрахунків витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2011-2014 роки, загальна сума витрат, що має бути відшкодована відповідачем за утриманням у навчальному закладі, складає 15 688,24 грн. - це витрати на грошове забезпечення, продовольче, медичне забезпечення, оплата комунальних послуг і вартість спожитих енергоносіїв, тощо.

Відповідач доказів сплати витрат, пов'язаних з утриманням останнього у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ не надав. Відповідно до листа ДДУВС від 28.09.2016 вих.№ 4403, станом на 28.09.2016 сума витрат, зазначена у позові залишається не відшкодованою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області про стягнення витрат повязаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області про стягнення витрат повязаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (69065, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна,26, на р/р 31250224117468, код ЄДРПОУ 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у сумі 15 688 (пятнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 24 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяМ.С. Лазаренко