Ухвала суду № 62453211, 28.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

28 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 червня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року залишив без змін.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, Інспекція подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У своїй заяві Інспекція посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2015 року та 3 лютого 2016 року (№№ К/9991/4294/12, К/800/15199/13 відповідно) та постанови Верховного Суду України від 26 січня 2016 року, які, на думку Інспекції, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, перевіривши наведені у заяві доводи, дійшла такого висновку.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожніх предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суми податку на додану вартість, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими первинними документами; позивач правомірно вніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартісь, підтверджені податковими наладними, протягом 365 календарних днів з дати складання цих накладних.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2015 року, наданій для порівняння, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що документи, оформлені на поставку вугілля між ТОВ «ТД «Східвугілля» і позивачем, складені з порушенням принципу превалювання сутності над формою. У зв'язку з цим, незважаючи на їх формальну відповідність нормативно встановленим вимогам, вони не можуть бути підставою для внесення до податкового обліку вказаних в них грошових показників. Визнаючи за платниками податків право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток та право на податковий кредит, законодавець презумує добросовісне використання цього права.

Відмовляючи у задоволенні позову постановою від 3 лютого 2016 року, Вищий адміністративний суд України зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг) через індивідуальний характер відповідальності платника податків. Однак у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

Аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів. Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Щодо постанови Верховного Суду України від 26 січня 2016 року, на яку заявник посилається як на підставу для перегляду ухвали касаційного суду від 1 червня 2016 року, то її не можна вважати такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки постанова Верховного Суду України не є рішенням, прийнятим як судом касаційної інстанції.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої Інспекцією заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців