Ухвала суду № 62450204, 24.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6827/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- ОСОБА_2

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою СТОВ «Перемога» на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 21.07.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до СТОВ «Перемога» про стягнення грошових коштів за договорами позики,-

встановила:

Позивачі звернулися з вказаними позовами до суду (а. с. 2-5, 25-27, 40-42, 58-60 т. 1), в яких просили стягнути з відповідача на їхню користь грошову суму неповернутої позики: ОСОБА_3 245500 грн.; ОСОБА_4 110000 грн.; ОСОБА_5 180000 грн.; ОСОБА_6 204170 грн.

Свої позовні вимоги позивачі, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовували тим, що впродовж 2008-2015 р.р. кожен з них уклав з відповідачем договори позики, відповідно до яких вони позичили відповідачеві грошові кошти в обумовлених договорами розмірах.

Так, позивачем ОСОБА_3 з відповідачем було укладено сім таких договорів, а саме: 21 вересня 2008 року про позику 25 000 грн.; 10 жовтня 2009 року про позику 30 000 грн.; 15 березня 2010 року про позику 20 000 грн.; 14 березня 2011 року про позику 18 000 грн.; 13 лютого 2012 року про позику 18 000 грн.; 15 квітня 2013 року про позику 22 000 грн. та 07 липня 2015 року про позику 11 2500 грн.

Позивачем ОСОБА_4 з відповідачем був укладений договір від 07 червня 2015 року про позику 110 000 грн.

Позивачем ОСОБА_5 з відповідачем були укладені договори від 07 травня 2015 року про позику 30 000 грн.; від 18 травня 2015 року про позику 120 000 грн.; від 25 червня 2015 року про позику 30 000 грн.

Позивачем ОСОБА_6 з відповідачем було укладено договір від 31 лютого 2015 року про позику 12 000 грн.; договір від 24 квітня 2015 року про позику 50 000 грн.; договір від 30 квітня 2015 року про позику 28 000 грн.; договір від 08 травня 2015 року про позику 5 000 грн.; договір від 18 травня 2015 року про позику 10 000 грн.; договір від 26 травня 2015 року про позику 4 420 грн.; договір від 27 травня 2015 року про позику 3 500 грн.; договір від 03 червня 2015 року про позику 46 250 грн.; договір від 30 червня 2015 року про позику 45 000 грн.

Ухвалою суду від 21 липня 2016 року (а. с. 245 т. 1) позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до СТОВ «Перемога» про стягнення боргу за договорами позики від 21 вересня 2008 року в сумі 25 000 грн.; від 10 червня 2009 року в сумі 30 000 грн.; від 15 березня 2010 року в сумі 20 000 грн.; від 14 березня 2011 року сумі 18 000 грн.; від 13 лютого 2012 року в сумі 18 000 грн. та від 15 квітня 2013 року в сумі 22 000 грн. за заявою позивача відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України залишені без розгляду.

Як зазначено в рішенні суду, в судовому засіданні кожен з позивачів свій позов підтримав та наполіг на його задоволенні, стверджуючи, що відповідач у визначений сторонами у договорах позики строк не виконав своє зобовязання та не повернув борг. Представник всіх позивачів заявлені позови підтримав та, з огляду на доведеність факту невиконання відповідачем боргових зобовязань, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник СТОВ «Перемога» заявлені позивачами вимоги не визнала, вказавши, що отримання СТОВ «Перемога» позик від позивачів не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Так, наявні у відповідача документи про рух грошових коштів через банківські установи не містить жодних відомостей про зарахування на рахунок підприємства вказаних у наданих позивачами договорах позики коштів. Надані ж позивачами в якості доказів боргових відносин квитанції до прибуткових касових ордерів не можуть бути належним доказом отримання відповідачем позик, оскільки заповнені з порушенням вимог закону. З цих підстав у задоволені позовів всіх позивачів просила відмовити.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 21.07.2016 року позови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (с. Пиріжна Кодимського району Одеської області, код ЄДРПОУ 30715202) на користь ОСОБА_3 112 500 грн. за договором позики від 07 липня 2015 року.

Стягнуто із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (с. Пиріжна Кодимського району Одеської області, код ЄДРПОУ 30715202) на користь ОСОБА_6: 12 000 грн. за договором позики від 31 лютого 2015 року; 50 000 грн. за договором позики від 24 квітня 2015 року; 28 000 грн. за договором позики від 30 квітня 2015 року; 5 000 грн. за договором позики від 08 травня 2015 року; 10 000 грн. за договором позики від 18 травня 2015 року; 4 420 грн. за договором позики від 26 травня 2015 року; 3 500 грн. за договором позики від 27 травня 2015 року; 46 250 грн. за договором позики від 03 червня 2015 року; 45 000 грн. за договором позики від 30 червня 2015 року, а всього 204 170 грн.

Стягнуто із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (с. Пиріжна Кодимського району Одеської області, код ЄДРПОУ 30715202) на користь ОСОБА_4 110 000 грн. за договором позики від 17 червня 2015 року.

Стягнуто із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (с. Пиріжна Кодимського району Одеської області, код ЄДРПОУ 30715202) на користь ОСОБА_5: 30 000 грн. за договором позики від 07 травня 2015 року; 120 000 грн. за договором позики від 18 травня 2015 року; 30 000 грн. за договором позики від 25 червня 2015 року, а всього 180 000 грн.

Стягнуто із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога»: на користь ОСОБА_3 1 125 грн. судового збору; на користь ОСОБА_4 1 100 грн. судового збору; на користь ОСОБА_5 1 800 грн. судового збору; на користь ОСОБА_6 2 042 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, СТОВ «Перемога» подало апеляційну скаргу на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 21.07.2016 року, в якій просить рішення суду від 21.07.2016 року скасувати, в позовних вимогах ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у справі № 503/264/16-ц відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення суду прийнято з неповним та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, з неправильним, неповним дослідженням і оцінкою доказів, що в цілому призвело до неправильного визначення судом правовідносин у справі.

Іншими учасниками процесу рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу. Представник позивача ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі та їх представник в судовому засіданні стверджували, що кожен з позивачів уклав з відповідачем ряд договорів позики за умовами яких надав відповідачеві в борг грошові кошти.

На підтвердження вказаних вимог позивачі надали до суду оригінали договорів позик та квитанції до прибуткових касових ордерів.

Так, позивач ОСОБА_3 на підтвердження своїх вимог надав до суду укладений зі СТОВ «Перемога» договір позики від 07 липня 2015 року про позику строком до 30 вересня 2015 року грошових коштів в сумі 112 500 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 36 від 07 липня 2015 року (а. с. 12, 14).

Позивач ОСОБА_4 надав до суду укладений зі СТОВ «Перемога» договір від 07 червня 2015 року про позику строком до 30 вересня 2015 року грошових коштів в сумі 110 000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 29 від 17 червня 2015 року (а. с. 28, 29).

Позивач ОСОБА_5 надала до суду укладені з відповідачем договори від 07 травня 2015 року про позику строком до 30 вересня 2015 року 30 000 грн. (а. с. 43); від 18 травня 2015 року про позику строком до 30 вересня 2015 року 120 000 грн. (а. с. 44); від 25 червня 2015 року про позику 30 000 грн. (а. с. 45), а також квитанції до прибуткових касових ордерів № 17 від 07 травня 2015 року, № 19 від 18 травня 2015 року та № 30 від 25 червня 2015 року (а. с. 46).

Позивачем ОСОБА_6 надано укладені зі СТОВ «Перемога» договір від 31 лютого 2015 року про позику 12 000 грн. (а. с. 61); договір від 24 квітня 2015 року про позику 50 000 грн. (а. с. 62); договір від 30 квітня 2015 року про позику 28 000 грн. (а. с. 63); договір від 08 травня 2015 року про позику 5 000 грн. (а. с. 64); договір від 18 травня 2015 року про позику 10 000 грн. (а. с. 65); договір від 26 травня 2015 року про позику 4 420 грн. (а. с. 66); договір від 27 травня 2015 року про позику 3 500 грн. (а. с. 67); договір від 03 червня 2015 року про позику 46 250 грн. (а. с. 68); договір від 30 червня 2015 року про позику 45 000 грн. (а. с. 59), а також квитанції до прибуткових касових ордерів № 22 від 17 травня 2015 року, № 27 від 03 червня 2015 року, № 35 від 30 червня 2015 року, № № 18, 20 від 08 травня 2015 року, № 21 від 26 травня 2015 року, № 13 від 24 квітня 2015 року, № 16 від 30 квітня 2015 року та № 12 від 31 березня 2015 року (а. с. 70-71). Строк повернення боргу 30 вересня 2015 року.

Ці договори укладені в письмовій формі, містять істотні умови позики (зокрема суму позики, строк її повернення, права та обовязки сторін, спосіб вирішення спору тощо), скріплені підписами від імені позикодавців та позичальника, скріплені печаткою останнього.

Факт передачі грошових коштів позичальнику підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, які також містять підписи позикодавців та позичальника, скріплені печаткою товариства.

Заперечуючи проти належності та допустимості наданих позивачами квитанції до прибуткових касових ордерів, представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що ці квитанції складені з порушенням Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, зокрема: в товаристві була відсутня спеціально обладнана каса; у квитанціях не вказано код товариства; не вказано рахунку бухгалтерських проводок по касі; печатка товариства поставлена тільки на квитанції, а повинна ставитись на лінії відрізу на приходному касовому ордері та частиною на квитанції.

Водночас, судом на підставі наданих суду виписок з банківських рахунків встановлено, що 07 липня 2015 року на рахунок СТОВ «Перемога» надійшли грошові кошти в сумі 112 500 грн., що підтверджує факт укладення між позивачем ОСОБА_3 та СТОВ «Перемога» договору позики від 07 липня 2015 року, відповідно до якого СТОВ позичило у цього позивача грошові кошти в сумі 112 500 грн., а також факт передачі позивачем відповідачеві зазначених грошових коштів та їх оприбуткування відповідачем (а. с. 155).

Окрім цього, на підставі цих же банківських виписок судом встановлено, що 17 червня 2015 року на банківський рахунок СТОВ «Перемога» надійшли грошові кошти в сумі 110 000 грн., що підтверджує факт укладення між позивачем ОСОБА_4 та СТОВ «Перемога» договору позики від 17 червня 2015 року, відповідно до якого СТОВ позичило у цього позивача грошові кошти в сумі 110 000 грн., а також факт передачі цим позивачем відповідачеві зазначених грошових коштів та їх оприбуткування відповідачем (а. с. 156 зв).

На підставі цих же банківських виписок судом встановлено, що 07 травня 2015 року на банківський рахунок СТОВ «Перемога» надійшли грошові кошти в сумі 30 000 грн., 18 травня 2015 року в сумі 130 000 грн. та 25 червня 2015 року в сумі 30 000 грн., що підтверджує факт укладення між позивачем ОСОБА_5 та СТОВ «Перемога» договорів позики від 07 та 18 травня 2015 року та від 25 червня 2015 року, а також факт передачі позивачем відповідачеві зазначених грошових коштів та їх оприбуткування відповідачем (а. с. 153, 158 зв).

На підставі цих же банківських виписок судом встановлено, що 18 травня 2015 року на банківський рахунок СТОВ «Перемога» надійшли грошові кошти в сумі 130 000 грн., 26 травня 2015 року в сумі 4 420 грн., 27 травня 2016 року в сумі 3 500 грн., 03 червня 2015 року в сумі 46 250 грн., що підтверджує факт укладення між позивачем ОСОБА_6 та СТОВ «Перемога» договорів позики від 18, 26 та 27 травня 2015 року та від 03 червня 2015 року, а також факт передачі позивачем відповідачеві зазначених грошових коштів та їх оприбуткування відповідачем (а. с. 153, 154, 156 зв).

При цьому, надходження зазначених грошових коштів на рахунок відповідача через бухгалтера СТОВ ОСОБА_7 від платника СТОВ «Перемога», не спростовує факту зарахування цих коштів на рахунок товариства.

Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що колегія суддів Верховного Суду України, розглядаючи справу за позовом вкладника банківського вкладу до банківської установи, в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, вказала, що отримання уповноваженим представником банку від вкладника грошових коштів та їх подальше оприбуткування з порушенням вимог закону, є свідченням виникнення між вкладником та банком відповідних правових відносин, оскільки з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк стає їх власником.

Суд вважав можливим застосувати вказаний правовий висновок суду касаційної інстанції у цій цивільній справі, оскільки обставини справи, в якій він зроблений, тотожні з обставинами цієї цивільної справи.

Отже надані позивачами договори позики та квитанції до прибуткових касових ордерів визнані судом першої інстанції документами, які підтверджують як факт укладення сторонами договорів позики, так і умови цих договорів, а також засвідчують факт отримання відповідачем від кредиторів грошових сум, зазначених в цих договорах.

Відтак, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення правочинів виникли відповідні цивільні права та обовязки.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобовязання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Тому, обовязком відповідача є повернення боргу позивачам в обумовлений сторонами строк, в звязку з чим, суд першої інстанції вважав, що стягненню зі СТОВ «Перемога» підлягає: на користь позивача ОСОБА_3 112 500 грн. за договором позики від 07 липня 2015 року; на користь позивача ОСОБА_6 12 000 грн. за договором позики від 31 лютого 2015 року; 50 000 грн. за договором позики від 24 квітня 2015 року; 28 000 грн. за договором позики від 30 квітня 2015 року; 5 000 грн. за договором позики від 08 травня 2015 року; 10 000 грн. за договором позики від 18 травня 2015 року; 4 420 грн. за договором позики від 26 травня 2015 року; 3 500 грн. за договором позики від 27 травня 2015 року; 46 250 грн. за договором позики від 03 червня 2015 року; 45 000 грн. за договором позики від 30 червня 2015 року, а всього 204 170 грн.; на користь позивача ОСОБА_4 110 000 грн. за договором позики від 17 червня 2015 року; на користь позивача ОСОБА_5: 30 000 грн. за договором позики від 07 травня 2015 року; 120 000 грн. за договором позики від 18 травня 2015 року; 30 000 грн. за договором позики від 25 червня 2015 року, а всього 180 000 грн.

При цьому, суд першої інстанції важав, що відповідачем всупереч вимог статей 10, 11 та 60 ЦПК України у встановленому законом порядку не доведено своє заперечення проти позовів в частині відсутності між сторонами правових відносин, виниклих внаслідок укладення договорів позики (боргових відносин).

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 207, ст. 509, ч. 2 ст. 1047, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України задовольнив позовні вимоги позивачів та стягнув з відповідача на користь позивачів відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, задовольнивши позовні вимоги позивачів.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи, наданих доказів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачами та відповідачем укладено договори позики, відповідно до яких позивачі позичили відповідачеві грошові кошти, а саме: ОСОБА_3 в розмірі 112500 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 07.07.2015 року (а. с. 12 т. 1); ОСОБА_4 в розмірі 110000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 17.06.2015 року (а. с. 28 т. 1); ОСОБА_5 30000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 07.05.2015 року (а. с. 43 т. 1), 120000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 18.05.2015 року (а. с. 44 т. 1), 30000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 25.06.2015 року (а. с. 45 т. 1); ОСОБА_6 12000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 31.03.2015 року (а. с. 61 т. 1), 50000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 24.04.2015 року (а. с. 62 т. 1), 28000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 30.04.2015 року (а. с. 63 т. 1), 5000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 08.05.2015 року (а. с. 64 т. 1), 10000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 18.05.2015 року (а. с. 65 т. 1), 4420 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 26.05.2015 року (а. с. 66 т. 1), 3500 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 27.05.2015 року (а. с. 67 т. 1), 46250 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 30.06.2015 року (а. с. 68 т. 1), 45000 грн. строком до 30.09.2015 року згідно договору від 30.06.2015 року (а. с. 69 т. 1).

Позивачі свої зобовязання за вказаними договорами позики виконали, передавши відповідачеві обумовлені зазначеними договорами позики суми грошових коштів, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 14, 29, 46, 70-71 т. 1).

Проте відповідачем грошові кошти позивачам в обумовлені договорами строки не повернуті. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України , договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача відповідно до ст. 88 ЦПК України в рівних частках.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції взагалі не дослідив та не врахував в якості належних доказів з боку відповідача банківські виписки: від 31 березня 2015 року про відсутність внесення 12000 грн., від 24 квітня 2015 року про відсутність внесення 50000 грн., від 30 квітня 2015 року про відсутність внесення 28000 грн., від 08 травня 2015 року про відсутність внесення 5000 грн., від 30 червня 2015 року про відсутність внесення 45000 грн. будь-якими особами, зокрема позивачами або ОСОБА_8, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, при зясуванні обставин у справі судом досліджувалися всі докази наявні у справі, що вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення суду.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

На підтвердження своїх позовних вимог та обставин щодо передачі відповідачеві грошових коштів за договорами позики позивачі надали квитанції до прибуткових касових ордерів (а. с. 14, 29, 46, 70-71 т. 1), що відповідає вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України.

Посилання представника відповідача на те, що ці квитанції складені з порушенням чинного законодавства та сфальсифіковані та, що відповідно до цих квитанцій грошові кошти на рахунок відповідача не надходили, судова колегія не приймає до уваги, оскільки докази фальсифікації вказаних квитанцій в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані та згідно цих квитанцій грошові кошти прийняті від позивачів як позичка, що підтверджується підписом головного бухгалтера відповідача в цих квитанціях, який і повинен був забезпечити їх надходження на рахунок відповідача.

Враховуючи зазначене судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на касову книгу за 2010-2011 рік, оборотну відомість за 2015 рік, реєстри прибуткових касових ордерів за 2015 рік, виписки з банківського рахунку за 31.03.2015 рік, 24.04.2015 рік, 30.04.2015 рік, 08.05.2015 рік, 30.06.2015 рік, так як позивачами надані докази, що від них відповідачем прийняті грошові кошти, як позика, які вони просять стягнути з нього, а обовязок по заповненню бухгалтерських документів та надходженню вказаних коштів на рахунок відповідача покладається на працівників відповідача, а не на позивачів.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія також не приймає до уваги, оскільки на підставі наведеного, вони не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи викладене, надані докази, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу СТОВ «Перемога» необхідно відхилити, а рішення Кодимського районного суду Одеської області від 21.07.2016 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу СТОВ «Перемога» відхилити.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 21.07.2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_9

ОСОБА_2