Ухвала суду № 62450189, 31.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1548/16

Номер справи місцевого суду: 522/17136/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Балана В.Д., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_2,

прокурора Бабіна О.Д.,

слідчого Подиряко Х.В.,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42015160000000786,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2016 року задоволено клопотання слідчого та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.146 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 18 днів до 09 листопада 2016 року без визначення розміру застави. Строк дії ухвали слідчого судді обчислюється з 11 год.55 хв. 22 листопада 2016 року.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до її підзахисного більш мякий запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчий у своєму клопотанні, а слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не обґрунтували твердження про те, що більш мякі запобіжні заходи аніж тримання під вартою не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Вказує, що єдиною обставиною, яку врахував слідчий суддя при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу є тяжкість злочинів у вчиненні яких він підозрюється, що є неприпустимим і суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого виконав вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини і врахував їх при постановленні оскарженої ухвали.

Так, з наданих до суду матеріалів, які були досліджені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.146 КК України за обставин викладених в клопотанні старшого слідчого Подиряко Х.В.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколами допиту потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, протоколами допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 іншими матеріалами кримінального провадження.

Сторона захисту в своїй апеляційній скарзі не оскаржує обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованих йому злочинах, однак у судовому засіданні виказала сумніви щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.146 КК України.

Слід зазначити, що доведеність вини підозрюваного, оцінка зібраних у кримінальному провадженні доказів на предмет їх достовірності і допустимості буде здійснена за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд вважає, що слідчий в клопотанні, а також прокурор в судовому засіданні довели існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на даному етапі досудового розслідування обґрунтовують необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме ризиків того, що підозрюваний перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти тиск на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, продовжувати злочинну діяльність та вчиняти інші злочини.

При цьому, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_3 про те, що єдиною обставиною, яку врахував слідчий суддя застосовуючи до її підзахисного найбільш суворий запобіжний захід є тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його вини.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Крім тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його вини слідчий суддя врахував, що підозрюваний має на утриманні дружину, якій необхідне постійне лікування та догляд, а також те, що ОСОБА_4 ніде не працює.

В судовому засіданні апеляційного суду також було встановлено, що на теперішній час ОСОБА_4 не має постійного місця проживання на території міста ОСОБА_3, оскільки його будинок за адресою: м.Одеса, вул.Червоних Зорь, 8 був проданий, а сам ОСОБА_4 пояснив, що до затримання проживав у своїх друзів в м.Одесі.

Окрему увагу слідчий суддя приділив тому факту, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 03 серпня 2016 року до ОСОБА_4 вже був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту та покладені обовязки, передбачені ст.194 КПК України. Проте умов застосування вказаного запобіжного заходу ОСОБА_4 не дотримався та самовільно залишив місце свого проживання, в звязку чим 09 вересня 2016 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 його було оголошено у розшук. Затримали ОСОБА_4 лише 22 жовтня 2016 року в м.Києві. Вказані обставинами беззаперечно підтверджують існування ризику того, що перебуваючи свободі ОСОБА_4 може повторно вдатись до спроб переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що більш мякі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання ОСОБА_4 процесуальних обовязків підозрюваного та не нададуть можливості під час досудового розслідування контролювати місце його перебування.

Крім того, в судовому засіданні прокурор повідомив про те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні наразі завершено та 31 жовтня 2016 року обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_4 був направлений до суду для розгляду по суті. Питання про скасування або зміну заходів забезпечення кримінального провадження може бути вирішено судом, який буде розглядати кримінальне провадження по суті обвинувачення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон повязує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який керуючись положеннями п.1 ч.4 ст.183 КК України при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначив розмір застави, оскільки інкримінований йому злочин, передбачений ч.3 ст.27 ч.2 ст.146 КК України був вчинений із застосуванням насильства до потерпілих.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя в резолютивній частині оскаржуваної ухвали припустився помилки зазначивши про те, що строк дії ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою має обчислюватись з 11 години 55 хвилин 22 листопада 2016 року, в той час, як відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 був затриманий старшим оперуповноваженим в ОВС ГВ КЗЄ УСБУ в Одеській області ОСОБА_13 22 жовтня 2016 року об 11 годині 55 хвилин.

Апеляційний суд вважає таке порушення вимог кримінального процесуального закону істотним, що відповідно до положень п.2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу

З огляду на зазначені обставини апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді в частині обчислення строку тримання підозрюваного під вартою не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому з урахуванням положень ч.3 ст.407 КПК України, підлягає безумовному скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а строк тримання під вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання 22 жовтня 2016 року.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.146 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 18 днів до 09 листопада 2016 року без визначення розміру застави скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_12

Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.146 КК України в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42015160000000786 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 18 днів в Одеській установі виконання покарань УДПтСУ в Одеській області без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали обчислювати з 22 жовтня 2016 року.

Ухвала припиняє свою дію 09 листопада 2016 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_14 ОСОБА_15 Копіца