Рішення № 62449184, 01.11.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1761/16-ц

провадження № 2/753/2832/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Кубіву С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі по тексту - позивач, Банк) звернулось до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 грудня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 39.5-26/449к, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 68 000 доларів США з розрахунку 12,75 % річних за користування кредитом на строк до 30.12.2020 року. ТОВ «Укрсоцбанк» виконав свої зобов'язання у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, проте, всупереч умовам Кредитного договору, останній не виконує належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором, в результаті чого станом на 24.03.2015 року виникла заборгованість в розмірі 104 237,62 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки сума заборгованості раніше стягувалась з відповідача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який був вчинений 22.03.2012 року. Окрім того, просив суд застосувати до позовних вимог за даним позовом позовну давність, оскільки останній платіж за договором було здійснено 28.02.2011 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 29.01.2016 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.12.2005 року між ПАТ „Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №39.5-26/449к.

Відповідно до п. 1.1 даного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 68 000 доларів США, зі сплатою 12,75 процентів річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 30.12.2020 року.

Відповідно до п.1.1.1 договору, починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 30 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитну суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 857 дол. США.

30.12.2005 року між тими ж сторонами був укладений іпотечний договір №39.5-26/272і, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_2 передає в іпотеку іпотекодержателю ПАТ „Укрсоцбанк" в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язання за договором кредиту №39.5-26/449к від 30.12.2005 року нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Позивачем на виконання умов договору було надано відповідачеві кредит у повному обсязі, відповідно до умов договору, що не заперечується сторонами однак, на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, відповідач, отримавши та використавши кредитні ресурси, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, сплати відсотків не виконав.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), тому у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним Договором, станом на 24.03.2015 року сума заборгованості становить 17365,8 доларів США по тілу кредиту, що в еквіваленті складає 104 237 доларів США 62 центів, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, а також розширеним розрахунком заборгованості з урахуванням платежів відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.03.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 624 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 77 230,97 $ США, що станом на 05.01.2012 року становить 617 060,05 грн. заборгованості за кредитним договором та 6 170 грн. 60 коп. витрат за вчинення виконавчого напису. Запропоновано банку задовольнити його вимоги за рахунок заставленного майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що сума заборгованості раніше стягувалась з відповідача на підставі виконавчого напису нотаріуса від 22.03.2012 року, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Разом із тим, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року N 5, наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту. У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2012 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 624 від 22.03.2012 року.

24.06.2014 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову про повернення виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса № 624 від 22.03.2012 року стягувачеві.

Станом на день розгляду справи доказів реального виконання виконавчого напису нотаріуса від 22.03.2012 року матеріали справи не містять. Не надано також доказів на підтвердження повного погашення заборгованості за договором відповідачем, а тому суд приходить до висновку про наявність обов'язку відповідача сплатити на користь позивача заборгованість в сумі 104 237 доларів США 62 центи, з яких: сума заборгованості за кредитом - 51 082 долара США 50 центів, заборгованості за відсотками - 40 473 долари США 19 центів, пеня - за несвоєчасне повернення кредиту - 3 935доларів США 06 центів, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 8 746 доларів США 87 центів.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання представника відповідача, викладені в запереченнях на позовну заяву судом відхиляються, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в ній матеріалами.

Щодо посилань відповідача про застосування до позовних вимог за даним позовом позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась до ПАТ «Укрсоцбанк» з заявами від 09.08.2012 року, від 12.09.2013 року з проханням надати реструктуризацію, а 30.01.2014 року зверталась з заявою про продовження терміну дії прийнятого рішення № 19.301-86/12891 від 27.11.2013 року, тобто дані дії відповідача свідчать про визнання відповідачем свого боргу та переривають строк позовної давності.

Згідно ч.1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1-4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Протягом судового розгляду стороною відповідача не було надано будь-яких доказів на спростування позовних вимог, а також обґрунтованості заяви про застосування строку позовної давності.

Позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 5 від 30.03.2012 року у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню. У зв'язку з викладеним суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі у розмірі 104 237 доларів США 62 центи, з яких: сума заборгованості за кредитом - 51 082 долара США 50 центів, заборгованості за відсотками - 40 473 долари США 19 центів, пеня - 12 долар США 93 центи.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 104 237 (сто чотири тисячі двісті тридцять сім) доларів США 62 центи, з яких: сума заборгованості за кредитом - 51 082 (п'ятдесят одна тисяча вісімдесят два) долара США 50 центів, заборгованості за відсотками - 40 473 (сорок тисяч чотириста сімдесят три) долари США 19 центів, пеня - 12 681 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят один) долар США 93 центи та судовий збір в сумі 36 196 (тридцять шість тисяч сто дев'яносто шість) грн. 12 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА