Постанова № 62448178, 01.11.2016, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6522/16-а

2-а/705/128/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного сувду ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Умань Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уманського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання рішення протиправним та його скасування і зобовязання відповідача прийняти рішення про відновлення виплати пенсії та перерахунок пенсії за вислугою років, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Уманського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі Уманське ОУ ПФУ) про визнання рішення протиправним та його скасування і зобовязання відповідача прийняти рішення про відновлення виплати пенсії та перерахунок пенсії за вислугою років. Позивач просить суд : визнати неправомірними дії Уманського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови у поновленні виплати йому пенсії; зобовязати відповідача поновити йому виплату пенсії з 01.06.2015р.; визнати неправомірною відмову Уманського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області в перерахунку йому розміру пенсії за вислугу років у звязку зі зміною оплати праці на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/176 від 26.08.2016 р. вих.. 16 про заробітну плату для нарахування пенсії, з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку та зобовязати відповідача здійснити йому перерахунок розміру пенсії за вислугу років зі зміною оплати праці на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/176 від 26.08.2016 р. вих.. 16 про заробітну плату для нарахування пенсії, з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку, починаючи з 01.10.2016р. Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2011р. він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Умань ( назва відповідача в послідуючому змінювалася) та отримує пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру», яку йому призначено на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2011 року. Одночасно, він перебуває на посаді першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури. З 01.04.2015р. виплату вказаної пенсії йому було припинено у звязку із внесенням змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Позивач в позові зазначає, що 08.09.2016р. він звернувся до відповідача із заявами про поновлення виплати пенсії у звязку з відсутністю підстав для її невиплати та проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням довідки прокуратури Черкаської області №18/176 від 26.08.2016 р. вих.. 16, однак отримав відповіді з Управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 13.09.2016р. вихідний № 10737/02 та вихідний № 10738/02 про відмову в поновленні виплати пенсії та перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-УІІІ, скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались, зокрема, згідно з Законом України «Про прокуратуру» та з посиланням на п.15 ст. 86 Закону України « Про прокуратуру» (у редакції Законів України від 02.03.2015 року №.№213-УІІІ та від 24.12.2015 №911- ) де передбачено, що тимчасово у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів 1 та 11 груп, інвалідів війни 111 групи та учасників бойових дій, на яких поширюється дія п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим законом, Законами України «Про державну службу», «Про судоустрій та статус суддів», призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не виплачується. Вважає, що внаслідок дій відповідача порушено його конституційні права на соціальних захист і пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, іншими Законами України, так як йому неправомірно відмовлено в поновлені виплати пенсії та неправомірно відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років. Крім того, ОСОБА_2 просить поновити пропущений строк для звернення до суду, покликаючись на те, що він лише у березні 2016р. дізнався про припинення йому виплати пенсії за вислугу років, коли звернувся в Управління Пенсійного фонду України у м. Умань для зясування інформації про нарахування йому пенсії для заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2015р., а тому такий ним пропущений з поважних причин.

Відповідач - Уманське обєднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області подало 28 жовтня 2016 року письмові заперечення проти позову, пославшись на безпідставність і необґрунтованість позовних вимог позивача, їх невідповідність діючому законодавству України щодо порядку і підстав поновлення виплати пенсії та перерахунку пенсії позивачу; просило відмовити в задоволенні позову повністю. Позивач перебуває на обліку в Уманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області як одержувач пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач є працюючим пенсіонером та працює на посаді прокурора м. Умані. З 01.04.2015 р. набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким встановлено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Зокрема, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», та визначено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. особам, на яких поширюється дія цього Закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Законом України від 24.12.15 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вищезазначені обмеження щодо виплати пенсії працюючим пенсіонерам було продовжено до 31.12.16 р. Крім того, з 15.07.15 р. набув чинності Закон України «Про прокуратуру» відповідно до ч.15 ст. 86 якого, встановлено такі ж обмеження щодо виплати пенсій особам, які працюють на посадах, передбачених цим Законом, законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Тобто, поновлення виплати пенсії до 31.12.2016 р. передбачено лише у разі звільнення особи з такої посади. Оскільки позивач працює на посаді, передбаченій Законом України «Про прокуратуру» та не належить до числа осіб, на яких дія щодо обмеження у виплаті пенсії не поширюється, то дії управління щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2015 р. є правомірними. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно, в тому числі, і до Закону України «Про прокуратуру». При цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсій, у разі неприйняття до 01.06.2016 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру». 08.09.2016 р. позивач звернувся в управління із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з підвищенням заробітної плати та прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 р. № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Отже, з 01.06.2015 р. на законодавчому рівні не передбачено як призначення так і перерахунку раніше призначених пенсій згідно Закону України «Про прокуратуру». Спірні правовідносини щодо перерахунку пенсії виникли лише після звернення позивача до управління з заявою про її перерахунок. Саме подання заяви про перерахунок пенсії до територіальних органів Пенсійного фонду засвідчує волевиявлення особи та підтверджує бажаність проведення такого перерахунку. До моменту звернення в управління з відповідною заявою про перерахунок пенсії, в управління не виникає юридичного обов'язку щодо здійснення такого перерахунку. Норми щодо обмеження граничного розміру пенсії були запроваджені відповідно до Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які на момент звернення позивача до управління з заявою про перерахунок пенсії та з адміністративним позовом до суду були чинними. положення щодо максимального розміру пенсії закріплені в ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої встановлено що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

На підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України справа розглянута в порядку скороченого провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, подані позивачем, письмові заперечення відповідача, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Уманському ОУ ПФУ Черкаської області з 21 вересня 2011 року та отримує пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (тут, і далі в редакції Закону України від 12.07.2001, з наступними змінами до статті, що діяла станом на дату призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від розміру середньомісячної заробітної плати за його посадою.

Згідно з довідкою прокуратури Черкаської області від 26.08.2016 року №18/176 вих.16, ОСОБА_2 працював на посаді прокурора м. Умань і за його посадою заробітна плата з 01.12.2015 становить 16337,31 грн.

Також встановлено, що з 01.04.2015р. виплата ОСОБА_2Б, пенсії за вислугу років відповідно до ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» не здійснюється.

08 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Уманського ОУ ПФУ із заявами, в яких просив відновити йому виплату пенсії за вислугу років та здійснити йому перерахунок пенсії за правилами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України чинній на момент призначення пенсії ) згідно з поданою довідкою прокуратури Черкаської області від 26.08.2016 року №18/176 вих.16 про заробіток для здійснення перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою. Довідка для перерахунку пенсії йому надана у звязку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Уманське ОУ ПФУ Черкаської області листами від 13.09.2016 за вих.№10737/02 та за вих.. №10738/02 повідомило ОСОБА_2 про відмову у відновленні виплати пенсії за вислугу років та про відмову в здійсненні перерахунку розміру виплати пенсії за вислугу років у звязку зі змінами в оплаті праці на підставі відповідної довідки. В обгрунтування відмови відповідач послався на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-УІІІ, скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались, зокрема, згідно з Законом України «Про прокуратуру» та з посиланням на п.15 ст. 86 Закону України « Про прокуратуру» (у редакції Законів України від 02.03.2015 року №.№213-УІІІ та від 24.12.2015 №911- ) де передбачено, що тимчасово у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів 1 та 11 груп, інвалідів війни 111 групи та учасників бойових дій, на яких поширюється дія п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим законом, Законами України «Про державну службу», «Про судоустрій та статус суддів», призначені пенсії/щомісячне грошове утримання не виплачується. У зв'язку із зазначеним прийнято рішення про відмову йому в відновленні виплати пенсії В перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_2 також було відмовлено з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-УІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України « Про прокуратуру». Тому відповідач вважає, що з 01 червня 2015 року на законодавчому рівні не передбачено, як призначення , так і перерахунок раніше призначених пенсій згідно Закону України « Про прокуратуру». З даного приводу позивачу 13.09.2016 року були надані письмові відповіді за підписом начальника управління.

Позивач ОСОБА_2 працював в органах прокуратури та вийшов на пенсію по вислузі років і з 21 вересня 2011 року він перебуває на обліку в відповідному управлінні Пенсійного фонду України - в даний час Уманському ОУ ПФУ Черкаської області, як одержувач пенсії за вислугу років і відповідно йому було призначено і він отримував, до відповідних змін у чинному законодавстві України, - до 01.04.2015 року, пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права) з розрахунку 90 відсотків від розміру середньомісячної заробітної плати. У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач при розгляді його заяв і прийнятті рішення щодо відновлення виплати та перерахунку призначеної йому пенсії повинен був керуватися нормами чинного законодавства України, в т.ч. п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. та ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка була чинна на час призначення пенсії.

Частиною 2 статті 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», редакція зазначеної статті змінювалась.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів..

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Окремою нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено ким саме подається заява про поновлення виплати пенсії.

Згідно з п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

Зазначений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій було затверджено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місяцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015р. внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких встановлено, що тимчасово у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р., у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди 1 та 2 груп, інваліди війни 3 групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015р. закон щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до спеціальних Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів» та інші, є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює в органах прокуратури та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015р.

Таким чином, починаючи з 01 червня 2015р. на позивача не поширюються встановлені частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015р. №213-V111) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015р. робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених вищевказаними спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Тому, з 01 червня 2015р. відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідає правовій позиції, висловленій Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 серпня 2015р. (адміністративна справа № 202/4641/15-а).

Згідно змісту ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України "Про прокуратуру") є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Тобто, звуження та обмеження змісту й обсягу вказаних прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України, не допускається.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року, і зокрема ст. 6, передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Під іншою ознакою, суд визнає справедливою сатисфакцію право позивача перебувати, як на роботі, так і на пенсії, одночасно, оскільки такі права забезпечено йому ст. 43 та ст. 46 Конституцією України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про прокуратуру «, підлягає відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено неправомірність дій щодо невиплати позивачу пенсії, починаючи з 01 червня 2015р., а тому позов в частині зобов»язання відповідача Уманського об»єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відновити виплату ОСОБА_2 пенсії, починаючи з 01 червня 2015р., підлягає до задоволення.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з наступними змінами і доповненнями ( редакція зазначеної статті змінювалася.

Частиною першою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» було передбачено, що пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої щомісячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, також було встановлено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Так, за змістом ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, позивач з 21 вересня 2011 року перебуває на обліку в Уманському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і йому було призначено пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» ( чинній на момент призначення пенсії) у розмірі 90 % від суми місячного (чинного) заробітку. З 01 жовтня 2011р. положення частини першої статті 50-1Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 % від суми середнього (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють ч.ч.13, 18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті. Так, згідно з ч.13 ст.50-1Закону України "Про прокуратуру"обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру"призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ч.13 та ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру, які змін у зв'язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (справа № 21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа № 21-445а13). Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами (в тому числі і Законом України "Про прокуратуру").

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування. Відповідно до ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 за № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 за № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 11.10.2005 № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) У названих рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави повязана з ризиком для життя і здоровя, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Також зазначено, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів за ст.22 Конституції України недопустимі. Зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 10.12.2013 (справа №21-348а13), від 06.10.2015 (справа № 21-2432/15).

Тобто, у відповідності дост. 22 Конституції Україниконституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У справі «ОСОБА_3 проти України» від 03.06.2014 року Європейський суд з прав людини визначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

Вказана справа стосувалася механізму виплати пенсії та її розміру, однак, в ній не йдеться про повне позбавлення особи права, яке вона вже набула одного разу.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Отже, порядок призначення та виплати пенсії, встановлений новими законами, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності. Враховуючи вищезазначене, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. При цьому, такий перерахунок має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто в розмірі 90% від заробітної плати.

Доводи відповідача про те, що станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії, тобто 08.09.2016р., набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, у пункті 5 Прикінцевих положень якого зазначено, що в разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, у тому числі «Про прокуратуру», суд вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються на правовідносини щодо призначення пенсії особам, які набувають право на неї після 01.06.2015, а не щодо перерахунку пенсії, яка була призначена особі раніше. Так, як уже зазначалось, відповідно до статей 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України "Про прокуратуру") є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII (пункт 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у тому числі за Законом України «Про прокуратуру». Позивачу пенсія була призначена в 2011 році, тобто до набрання чинності вказаним законом. Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до заяви, що була подана позивачем, повинен був перерахувати ОСОБА_2 пенсію, згідно довідки прокуратури Черкаської області від 26.08.2016р. № 18/176 вих. 16 про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію з врахуванням перерахунку на підставі відповідної довідки з 01 жовтня 2016 року суд вважає необхідним зазначити таке.

Відповідності до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Частиною четвертою цієї ж статті Закону передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З огляду на наведену норму Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку, що підставою для перерахунку пенсії позивачу є подання до вповноваженого органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами. Позивач подав заяву про перерахунок з необхідними документами відповідачу 08.09.2016 року, тому пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.10.2016р. Отже, позовна вимога позивача про перерахунок пенсії в цій частині підлягає до задоволення в повному обсязі - з 01.06.2016 року.

Положеннями частини 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади,органів місцевого самоврядування,їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог статті 9 КАС України при вирішенні спору суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак даний обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у відновленні виплати пенсії позивачу та щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу - є неправомірними, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Судом встановлено, що про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 дізнався у березні 2016р. при заповненні щорічної декларації, яка подавалась до 01.04.2016р., коли звернувся у відповідне Управління Пенсійного фонду України для зясування інформації про нарахування йому пенсії для заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2015р. Відповідач доказів з приводу того, що після припинення виплати пенсії він повідомляв позивача про вказані обставини до суду не надав і також не надав рішення, яке приймалося відповідачем і коли саме воно було прийняте - про припинення виплати пенсії позивачу.

За наведеного, суд приходить до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_2 пропущеного строку звернення до суду, оскільки такий ним пропущено з поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,22 Конституції України, ст.50-1Закону України «Про прокуратуру», п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи», статтями ст. ст.2,5,6,17, 71,99-100, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 пропущений строк звернення до суду.

Визнати неправомірними дії Уманського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, яка була йому призначена відповідно до ст.. 50-1 Закону України « Про прокуратуру « (в редакції, чинній на час призначення пенсії),.

Зобов'язати Уманське обєднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області з 01 червня 2015 року відновити ОСОБА_2 виплату пенсії за вислугу років, яка була йому призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії).

Визнати неправомірними дії щодо відмови Уманського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області в перерахунку ОСОБА_2 розміру пенсії за вислугу років у звязку зі зміною оплати праці згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/176 від 26.08.2016р. вих. 16 про заробітну плату для нарахування пенсії, з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку без обмеження граничного розміру пенсії.

Зобовязати Уманське обєднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 у звязку зі зміною оплати праці згідно ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/176 від 26.08.2016р. вих. 16 про заробітну плату для нарахування пенсії, з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 жовтня 2016 року.

Рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Уманському обєднаному управлінню Пенсійного фонду України Черкаської області подати Уманському міськрайонному суду Черкаської області звіт про виконання постанови протягом 60 днів з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: Л.В. Горячківська