Ухвала суду № 62446460, 01.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/1176/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2595/16Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Триголова В.М., Корнієнка В.І.

при секретарі: Діхтяр Т.В.

з участю

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до редакції газети «Автограф», ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації, зобовязання її спростувати, стягнення моральної шкоди,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до редакції газети «Автограф», ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації, зобовязання її спростувати, стягнення моральної шкоди. В позовній заяві вказує, що дії відповідачів щодо опублікування вказаної інформації є неправомірними, ця інформація принижує її честь, гідність та ділову репутацію, а тому має бути визнана недостовірною та спростована. У звязку зі стресом та зміною місця роботи, після виходу статті, просила стягнути з редакції газети «Автограф» моральну шкоду у сумі 30 000,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29.12.2015 в газеті «Aвтограф» № 53 (787), видавець: Редакція газети «Автограф», головний редактор ОСОБА_4, опубліковано статтю «Королівство кривих дзеркал Поддубної», підзаголовки «Укртатнафта і політика», «Укртатнафта і бюджет» у якій зазначено:

«..Зарплата від ста тисяч на місяць, особистий автомобіль-іномарка з водієм, охоронники, юристи, перукарі, візажисти, масажисти й інша прислуга дозволяють королеві особливо не турбуватися про день насущний..»

«..Перед місцевими виборами в Кременчуці також була створена місцева партійна організація «УКРОП», яку очолила королева Поддубна. До цього мало примітний депутат Автозаводської райради набула скандальної популярності.. Мільйони були витрачені на дорогу поліграфію Поддубної, незлічену кількість рекламних біл-бордів, послуги політтехнологів.. Намагаючись потрапити в телекамери, поводилася провокаційно, лізла до трибуни, прикриваючись захистом інтересів кременчужан. При цьому, жодною доброю справою похвалитися вона не могла. Бо не про захист інтересів виборців вона дбає, а виключно виконує команди своїх спонсорів і покровителів. Груба, хамувата, не вибирає виразів, такою вона представляється оточуючим. Голосно горлаючи з трибуни, вона забуває вказати свої доходи із запахом нафти, з яких слід платити податки.. І все це за рахунок кременчужан, за рахунок тих недоплачених податків до міського бюджету, які вони так вдало «протягнули» через органи влади. Вихваляючись тим, що має повну свободу, кроку без команди господарів не робить. Невтомна рука Поддубної завжди рада служити улюбленому олігархові..».

Доводи представника відповідача ОСОБА_5 щодо неналежного позивача у справі місцевий суд оцінив критично, оскільки в оскаржуваній статті газети міститься фотографія, на якій зображена позивач у сесійні залі міської ради разом зі своїм помічником та знайомим. Попри невірне написання однієї літери у прізвищі позивача суд, ураховуючи викладений зміст статті, який супроводжується фотознімком згаданим вище, уважає, що у ній йдеться саме про позивача.

ОСОБА_2 на час опублікування статті була політичним діячем, публічною особою, депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області, у жовтні 2015 року кандидатом на посаду Кременчуцького міського голови, керівником Кременчуцької міської організації політичної партії «Українське обєднання патріотів - УКРОП».

Позивач зверталась до редакції газети «Автограф» зі скаргою про спростування опублікованої інформації, оскільки вона, на її думку, не відповідає дійсності. Будь-якої відповіді на звернення не отримала (а.с. 150).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що вказані в позові фрази є критичною оцінкою, тобто оціночними судженнями, висловлені з використанням таких методів, зокрема, як посилання, гіпербола, резюме (висновки), тобто автор не висловлював конкретних фактичних даних, а резюмував результати своїх спостережень. Факти, які б доводили, що твердження відповідача та невстановленого журналіста (автора) опублікованої статті у газеті «Автограф» у передачі інформації, що стосується поширення негативної та недостовірної інформації відносно позивача, відсутні. Ані в позові, а ні в судовому засіданні позивач не змогла надати пояснення, яким чином інформація, яка була поширена газетою «Автограф», порушує її особисті немайнові права, порочить честь, гідність та ділову репутацію. Позивачем також не доведено завдання їй моральної шкоди у зв»язку з публікацією статті. Є безпідставною вимога про визнання незаконними дій відповідачів в частині розміщення недостовірної інформації, оскільки такий спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах не застосовується. Аналіз змісту оскаржуваної статті газети, інформація розміру заробітної плати та майна позивача, інформація про її особисті якості, про витрачені очолюваним нею осередком партії кошти на передвиборчу агітацію, показання свідків, говорять про те, що він направлений не на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а на доведення до широкого кола людей оціночних суджень про політичного діяча, публічну особу позивача у справі, межа допустимої критики щодо якої є значно ширшою, ніж іншої пересічної особи. Місцевий суд не взяв до уваги надану позивачем аналітичну інформацію «Кременчуцького центру дистанційного навчання» ВНЗ МАУП» від 12.04.2016 року, складену за результатами проведення філологічно-лінгвістичного аналізу інформації, яка є предметом спору, оскільки вона у розумінні ст. 57 ЦПК України не є доказаом у справі щодо достовірності чи недостовірності відомостей опублікованих у статті, сприйняття їх як оціночні судження чи навпаки тощо. Докази надані відповідачем, витребувана інформація про витрати на друк передвиборчної агітації, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не спростовують висновків суду та не мають правового значення для вирішення спору. Оскільки за висловлювання оціночних суджень ніхто не може бути притягнутий до відповідальності, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та обєктивного зясування фактичних обставин справи, прав та обовязків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції позивач вказала, що дійсно є публічною особою та розуміє наслідки цього. Надати належні та допустимі докази того, що вона змушена була звільнитися з роботи з ПАТ «Укртатнафта» за власним бажанням із-за недостовірної інформації, викладеної у статті, не може.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції та представник відповідача довів, що у статті були надруковані фактичні дані, які можливо перевірити, і суд їх перевірив, задовольнивши клопотання представника відповідача про витребування відповідної інформації, суд отримав цю інформацію, яка повністю підтвердила недостовірність інформації, яка зазначена у статті, решта частина позовних вимог носила ознаки оціночних суджень, які викладені в принизливій та брутальній формі відносно неї, не заслуговують на увагу, оскільки ці доводи не впливають на законність та обгрунтованість судового рішення. Виходячи з цих доводів, позивач вважає, що суд першої інстанції повинен був розмежувати яка інформація в оскаржуваній статті не відповідає дійсності, тобто є недостовірною, а яка носить оціночні судження, викладені у принизливій та брутальній формі, проте, позивачем заявлені позовні вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом визнання недостовірною інформацію загалом, розміщеної у статті, позивачем не були конкретизовані позовні вимоги щодо певної частини інформації та якою її слід визнавати. Стаття носить загальний інформаційний характер, позовні вимоги заявлені щодо змісту статті без конкретизації позивачем щодо того, яка інформація є недостовірною, а яка її частина порочить честь, гідність та ділову репутацію.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверенням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції 26.04.2016 р. відмовив у задоволенні її клопотання у порядку п. 4 ч.1 ст.169 ЦПК України про виклик в судове засіднання головного редактора газети «Автограф» ОСОБА_4 для дачі особистих пояснень, тобто суд порушив її права та принципи змагальності та рівності сторін, надавши перевагу відповідачу у цьому процесі, чим створив перешкоди щодо захисту її прав та законних інтересів, обмежив доступ до справедливого суду, що є незаконним та вплинуло на протиправні висновки суду, не заслуговують на увагу, оскільки виклик особи для дачі особистих пояснень не є обов»язком суду. Головний редактор газети «Автограф» ОСОБА_4 є відповідачем у справі, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи через представника редакції газети ОСОБА_5 (а.с. 130), його неявка у судове засідання не перешкоджала розгляду справи. Сам відповідач не заявляє про порушення його прав. Представник ОСОБА_5 29.06.2016 р. брав участь у справі. Як вбачається із матеріалів справи, місцевий суд розглянув справу з дотриманням вимог цивільного процесуального закону, доступ позивача до правосуддя був забезпечений, принципи змагальності та рівності сторін дотримані.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення не взяв до уваги аналітичну інформацію «Кременчуцького центру дистанційного навчання» ВНЗ МАУП» від 12.04.2016 року, складену за результатами проведення філологічно-лінгвістичного аналізу інформації, яка є предметом спору, оскільки це не відповідає дійсності, т.я у судовому рішенні суд дав правову оцінку вказаній аналітичній інформації та прийшов до висновку про те, що у розумінні ст. 57 ЦПК України вона не є доказом у справі щодо достовірності чи недостовірності відомостей опублікованих у статті, сприйняття їх як оціночні судження чи навпаки тощо.

Згідно ч.1,2 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Як вбачається зі змісту аналітичної інформації за результатами проведення філологічно-лінгвістичного аналізу інформації, розміщеної у статті (а.с. 65-70), то ця аналітична інформація отримана депутатом Кременчуцької міської ради ОСОБА_2 підставі на підставі її депутатського звернення, тобто поза межами процесуальних дій по даній цивільній справі, дана аналітична інформація не є висновком спеціаліста, не є висновком експерта, вона підписана директором Кременчуцького центру дистанційного навчання, вона не містить даних про те, чи має вказана посадова особа проводити певні дослідження та надавати таку інформацію, не містить даних проте, хто безпосередньо проводив це дослідження. Отже, колегія суддів приходить до висновку проте, що суд першої інстанції дав правильну правову оцінку вказані аналітичній інформації, не визнавши її належним та допустимим доказом по справі.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що суд не розрізнив де оціночне судження, а де фактичні твердження про події та явища та помилково зазначив, що все було предметом спору та відображено у позовних вимогах є оціночним судженням, хоча частина оціночних суджень мала місце у її позовних вимогах. Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просила суд визнати дії відповідача неправомірними в частині розміщення недостовірної інформації у статті, захистити її честь, гідність та ділову репутацію, визнавши недостовірною інформацію, розміщену у статті, зобов»язати відповідачів її спростувати, стягнути з редакції газети моральну шкоду 30000 грн. Отже, заявляючи вказані вимоги, позивач їх не розмежувала, не конкретизувала, а вимоги стосувалися всієї статті. В цій частині доводів у такий спосіб позивач намагається уточнити свої вимоги, які, як вважає, не були розглянуті місцевим судом. Відносно того, що представник відповідача не надав відповідних доказів, що всі позовні вимоги є оціночними судженнями, то до такого висновку прийшов сам місцевий суд, розглянувши справу по суті.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що суд неправильно застосував практику Європейського суду з прав людини, а також національне законодавство, не взяв до уваги іншу практику Європейського суду з прав людини, оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд всебічно, повно, об»єктивно та безпосередньо дослідив наявні у справі докази, їх належність та допустимість, достатність і взаємний їх зв»язок у сукупності, навів мотиви з яких приймає чи відхиляє докази, встановив природу спірних правовідносин сторін та які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин, при цьому достатно повно та обгрунтовано послався на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 серпня 2016 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С у д д і: