Ухвала суду № 62446382, 25.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1263/16 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/4453/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/2309/82/49067 від 11.05.2007 року у сумі 9798 дол. США 27 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України станом на 27.05.2016р. становить 245 936 грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 1544 грн. 24 коп. з кожної.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 976,96 дол. США, що в еквіваленті становить 287 110,53 грн. Вказане рішення суду виконано боржниками. Вважає, що у зв'язку з виконанням вказаного рішення суду мало місце повне виконання зобов'язань за кредитним договором та припинення як самого зобов'язання, так і будь-яких правовідносин між боржниками та Банком, що випливали з кредитного договору та з договору поруки, а тому у суду не було підстав для стягнення відсотків за кредитним договором. Крім цього вказує, що позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування якої відповідачем було подано відповідну заяву, яка неправомірно була не врахована судом. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 було укладений кредитний договір № 014/2309/82/49067, за яким остання отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на платіжній картці з лімітом 42500,00 дол. США грн. строком до 11.05.2016 року з обов'язком щомісячної оплати відсотків у розмірі 9,75 % річних (після укладення додаткової угоди 13,75 %) на суму залишку заборгованості. На забезпечення виконання зобов'язання 11.05.2007 року було укладено договір поруки, відповідно до якого поручителем виконання зобов'язання ОСОБА_5 виступила ОСОБА_2

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.08.2010 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно стягнута заборгованість за кредитом у сумі 35976,96 дол. США.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25.05.2012 року в рахунок погашення заборгованості у сумі 55637,94 дол. США (розрахована станом на 07.04.2011 року) звернено стягнення на предмет іпотеки.

З постанови державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 12 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 30367866 вбачається, що заборгованість по кредиту відповідачами погашене в повному обсязі лише 05 червня 2015 року (а.с. 60).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст.525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та положень ЦК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.09.2015 року № 6-1206цс15, яка згідно із ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України.

Враховуючи те, що рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором виконано боржниками ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з простроченням, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що з відповідачів слід стягнути солідарно заборгованість за відсотками за кредитним договором, яка утворилася у період з 15.02.2013 року по 05.06.2015 року (у межах позовної давності) у сумі 9798,27 дол. США, що в еквіваленті на день ухвалення рішення суду становить 245 936,58 грн.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: