Постанова № 62444978, 02.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/31892/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016

у справі № 910/31892/15 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про виселення та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: Акімова А.В., довіреність №167 від 25.12.2015

від відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач у справі) про виселення та зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після закінчення строку оренди відповідач, який був повідомлений про закінчення строку договору оренди та відмову орендодавця продовжувати його дію, всупереч умовам договору та приписів ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не повернув об'єкт оренди орендодавцеві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 задоволено позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нерухомого майна - частини переходу (вестибюлю), визначену тимчасовими огороджувальними конструкціями (кіосками) згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, що знаходиться на станції метро «Арсенальна», загальною площею 20,76 кв.м. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 демонтувати належні йому тимчасові огороджувальні кострукції (кіоски), загальною площею 20,76 кв.м., що знаходяться на станції метро «Арсенальна». Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 436, грн. 00 коп. (а.с. 170-176).

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, отже позивачем доведено факт припинення договірних відносин між сторонами та виникнення у відповідача обов'язку з повернення орендованого майна.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/6055 від 20.09.2016), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі № 910/31892/15 про виселення з орендованого нерухомого майна та демонтажу тимчасової огороджувальної конструкції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення у справі, неповно з'ясував дійсні правовідносини між сторонами. Так, апелянт стверджує, що він, як орендар нерухомого майна, належним чином виконував взяті на себе договірні зобов'язання, здійснював користування майном з урахуванням Правил пожежної безпеки в метрополітенах, та після закінчення встановленого у договорі строку оренди продовжував користуватись нерухомим майном, сплачувати орендну плату та інші платежі, а тому вважає, що позивач, який приймав, від відповідача грошові кошти висловив свою згоду на продовження договору оренди майна на новий строк. Окрім того, відповідач вказує на те, що судом неналежним чином досліджені обставини щодо вчинення позивачем неправомірних дій, які позбавили Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 переважного права на укладання договору на новий строк, право на що закріплено ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2016 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.11.2016.

01.11.2016 Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці справу №910/31892/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Чорногуза М.Г. Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 01.11.2016 справу №910/31892/15 прийнято визначеним складом колегії суддів.

28.10.2016 від Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив №12/04-1604 від 28.10.2016 (вх. №09-11/21536) на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про правомірність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, а доводи апеляційної скарги такими, що суперечать приписам чинного законодавства.

Від відповідача у справі 31.10.2016 до Київського апеляційного господарського суду було подане клопотання б/н (вх. №09-10/7411/16) про зупинення провадження у справі на підставі ч 1 ст 79 ГПК України до вирішення пов'язаної з нею справи №910/19576/16.

У судовому засіданні 02.11.2016 року апелянт підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №910/19576/16. Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Колегія суддів, дослідивши доводи клопотання апелянта про зупинення провадження у справі, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та відповідно відмовляє у зупиненні провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як зазначено у п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога КП «Київський метрополітен», як орендодавця приміщення, про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з займаних ним приміщень, підставою позову є обставини щодо невиконання відповідачем свого обов'язку, як орендаря, повернути об'єкт оренди після закінчення строку дії договору оренди № 144-У (Ор)-11 від 05.08.2011 та відповідно у зв'язку з відсутністю права відповідача користуватись спірним приміщенням, загальною площею 20,76 кв.м., що знаходяться на станції метро «Арсенальна». В той же час предметом спору у справі №910/19576/16 є вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до КП «Київський метрополітен» про спонукання до укладення договору оренди, при цьому, як зазначає сам відповідач у поданому клопотанні, ним заявлено позов саме щодо укладення нового договору оренди на тих же умовах, що і попередній договір № 144-У (Ор)-11 від 05.08.2011. Тобто, хоча позовні вимоги і стосуються одного і того ж нерухомого майна (а саме приміщення, загальною площею 20,76 кв.м., що знаходяться на станції метро «Арсенальна»), однак вони ґрунтуються на різних правових підставах, при цьому для вирішення спору у даній справі дослідженню підлягають обставини щодо чинності договору оренди № 144-У (Ор)-11 від 05.08.2011, на підставі якого у відповідача виникло право користування об'єктом оренди, та обставини щодо фактичного повернення відповідачем орендованого приміщення після припинення дії даного договору, зазначені обставини можуть бути самостійно дослідженні апеляційним господарським судом на підставі наявних матеріалів справи, а тому колегія суддів дійшла висновку, що справа №910/19576/16 не є пов'язаною з даною справою, що свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 02.11.2016 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі № 910/31892/15 про виселення з орендованого нерухомого майна та демонтажу тимчасової огороджувальної конструкції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2016 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі № 910/31892/15 залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

05.08.2011 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець за договором, відповідач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар за договором, позивач у справі) був укладений договір оренди № 144-У (Ор)-11 (а.с .10-14), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 08.07.2010 №1015/4453 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПП Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря за адресою: станція метро «Арсенальна», для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, загальною площею 20,76 кв.м. згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Як узгоджено сторонами у п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 08.07.2010 № 1015/4453 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 34/91, яка на дату підписання договору становить 103,74 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 2 153,70 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.5. договору оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем оплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 9.1, 9.3. договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє з 01.08.2011 р. по 29.07.2014 р. Після закінчення строку дії цього договору, його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Судом встановлено, що 06.08.2011 об'єкт оренди (частина вестибюлю станції метро «Арсенальна», визначена тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 20,76 кв.м.) передано позивачем та прийнято відповідачем в користування, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі майна в оренду від 06.08.2011 (18).

У зв'язку із тим, що строк дії договору оренди закінчився, 27.08.2014 КП «Київський метрополітен» листом № 14-03/645 (а.с. 20), докази направлення якого наявні в матеріалах справи, звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення терміну дії договору та неможливістю його продовження, та просив ФОП ОСОБА_2 повернути об'єкт оренди за актом прийому-передачі. Відповідач об'єкт оренди позивачу не повернув.

Листом №27-713 від 18.01.2016 (а.с. 113) позивач повторно повідомив відповідача, що строк дії договору №144-У(Ор)-11 від 05.08.2011 закінчився та на новий термін продовжуватись не буде.

Як вірно досліджено судом, після припинення строку дії договору ФОП ОСОБА_2 неодноразово звертався до КП «Київський метрополітен» про продовження дії договору, у чому ФОП ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки не було відповідного рішення Київради. Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір оренди №144-У(Ор)-11 від 05.08.2011 на новий строк з відповідачем не переукладався.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний.

Оскільки предметом договору оренди є майно територіальної громади міста Києва, то правовідносини сторін регулюються також Законом України «Про оренду державного і комунального майна».

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як зазначалось вище, сторонами погоджено строк дії договору: з 15.10.2011р. до 13.10.2014р. (два роки 364 дні).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що після закінчення строку його дії, остання може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 ЦК України встановлює, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, як Закон України «Про оренду державного та комунального майна», так і Цивільний кодекс України передбачають можливість пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. При цьому пріоритетним критерієм при вирішенні питання пролонгації договору оренди є перш за все відсутність заперечення орендодавця. Колегія суддів зазначає, що можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки.

Досліджуючи обставини щодо строку дії договору та його чинності на момент розгляду справи, Господарським судом міста Києва правомірно встановлено факт припинення строку дії договору 29.07.2014, враховуючи наявність заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору та відсутності нового рішення Київської міської ради щодо його продовження на новий строк. Зазначені обставини є для суду преюдиціально встановленими, згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дані обставини були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №910/2578/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016, за позовом ФОП ОСОБА_2 до КП «Київський метрополітен» про визнання договору оренди продовженим.

Таким чином, договір оренди №144-У(Ор)-11 від 05.08.2011 є припиненим з 29.07.2014 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про погодження відповідачем продовження дії договору на новий строк, у зв'язку з прийняттям ним орендних платежів від ФОП ОСОБА_2, оскільки відповідно до положень п. 3.5, 4.14 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до дня фактичного повернення об'єкта оренди, однак така оплата не є підставою для продовження строку дії договору при наявності заперечень орендодавця на укладення договору на новий строк та відсутності згідно п. 5.4, 9.3. договору відповідного рішення Київської міської ради на продовження строку оренди, оскільки продовження дії договору повинно відбуватись у порядку, визначеному договором та Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Також, апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи апелянта щодо користування об'єктом оренди у відповідності до Правил пожежної безпеки в метрополітенах, а відтак відсутністю у КП «Київський метрополітен» підстав для заперечень щодо продовження строку дії договору, оскільки зазначені обставини не спростовують та не впливають на факт закінчення дії договору оренди, який був встановлений у судовому порядку при розгляді справи №910/2578/16.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Проте, орендар не повернув майно у спосіб визначений умовами договору.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з пунктом 4.14 договору після припинення дії договору оренди орендар зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Отже, з огляду на припинення договору №144-У(Ор)-11 від 05.08.2011, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк повернення орендарем Комунальному підприємству «Київський метрополітен» орендованого за договором майна, настав.

Разом з цим, враховуючи відсутність доказів повернення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 об'єкта оренди позивачу у зв'язку із закінченням строку дії договору №144-У(Ор)-11 від 05.08.2011, висновок місцевого господарського суду про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з приміщення (частини вестибюлю (переходу), загальною площею 20,76 кв.м. на станція метро «Арсенальна» є законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 8.5.6. договору у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Арсенальна» в термін, визначений п. 4.14 цього договору, від своїх огороджуючих конструкцій. Таким чином, Господарський суд міста Києва обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 демонтувати належні йому тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що знаходяться на станції метро «Арсенальна».

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/31892/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/31892/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №910/31892/15 залишити без змін.

3.Справу №910/31892/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз