Ухвала суду № 62444187, 01.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/4389/16 головуючий у 1-й інстанції Смолка І.О.

провадження № 22-ц/778/4078/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Гончар М.С.,

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року у справі за поданням Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя, заінтересовані особи: Прокуратура Запорізької області, Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа заподанням Жовтневого ВДВС м. Запоріжжя, заінтересовані особи: Прокуратура Запорізької області, Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У липні 2016 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла заява від Заступника прокурора Запорізької області Кермана Д.Ю. про забезпечення подання в порядку ст. 151, ч.8 ст. 8 ЦПК України, у якій зазначено, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2013 у справі № 1/331/22/13 задоволено позов заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави та з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуто майнову шкоду у сумі 1 млн. 57 тис. 584 грн. у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Під час примусового виконання вказаного судового рішення відносно боржника ОСОБА_3 встановлено, що останній з 01.07.1983 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 Під час шлюбу дружина боржника набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Керуючись ст. 379 ЦПК України, ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 11, ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем ініційовано перед судом питання визначення частини майна боржника у відповідному обєкті нерухомості.

Постановою державного виконавця від 06.05.2015 на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, у державного виконавця наразі відсутні законні підстави для накладення арешту на майно, яке зареєстровано у власності інших осіб, у т.ч. родичів боржника.

Отже, враховуючи те, що згідно з матеріалами інвентарної справи квартира АДРЕСА_1 фактично зареєстрована лише за ОСОБА_2, у останньої до вирішення питання у суді про визначення частки, належної ОСОБА_3, відсутні будь-які перешкоди для відчуження спільно набутого майна подружжя (квартири).

З огляду на вказане, питання визначення частки у спільному майні в порядку ст. 389 ЦПК України фактично розглядається судом на стадії виконання судового рішення, яким задоволено цивільний позов, а тому є невідємною частиною судового провадження за ним.

З інформації Запорізького відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 17.06.2016 вбачається, що сума заборгованості за судовим рішення складає 1,039 млн. грн. У випадку відчуження ОСОБА_2 квартири, спільно набутої подружжям, будуть порушені права стягувача в частині задоволення його вимог за судовим рішенням за рахунок такого майна.

З огляду на викладене, заступник прокурора Запорізької області Керман Д.Ю. просив суд накласти арешт на 1/2 частину квартири 133 будинку 20 а по вулиці Глісерній в м. Запоріжжя, що належить ОСОБА_2 (НОМЕР_1, АДРЕСА_2).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року заяву Прокуратури Запорізької області про забезпечення подання Жовтневого ВДВС м. Запоріжжя задоволено.

Накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2). Допущено негайне виконання цієї ухвали суду.

На зазначену ухвалу суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалою суду про арешт 1/2 частини квартири 133 будинку 20 а по вулиці Глісерній в м. Запоріжжяпорушені її права як власника цього майна, тому просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні подання про арешт квартири 133 будинку 20 а по вулиці Глісерній в м. Запоріжжя, яка належить ОСОБА_2.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Забезпечуючи подання Жовтневого ВДВС м. Запоріжжя про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд, керуючись аналогією закону, помилково вважав, що маються для цього відповідні підстави.

Нормами ч.8 ст.8 ЦПК України передбачено, що , якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тобто аналогія як закону так і права застосовуються лише при вирішенні спору між сторонами за відсутності врегулювання їх правовідносин нормами саме матеріального права.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення розяснено, що якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до ч.4 ст. 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

З матеріалів справи вбачається, що Жовтневий ВДВС М, Запоріжжя звернувся до суду зподанням про визначення частки майна ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме: про визначення за ОСОБА_3 ? частини квартири АДРЕСА_4, посилаючись на те, що вказана квартира є обєктом права спільної сумісної власності подружжя та на те, що на примусовому виконанні ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2/331/22/13, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави майнової шкоди у сумі 1 млн. 57 тис. 584 грн..

При розгляді вказаного подання ВДВС від прокуратури надійшла заява про його забезпечення в порядку ст., ст. 151, ч.8 ст. 8 ЦПК України шляхом накладення арешту на ? частину квартири АДРЕСА_4, яка належить дружіні боржника ОСОБА_2 і була набута останнею під час їх шлюбу.

Проте питання щодо вжиття засобів забезпечення позову передбачено вимогами норм ст., ст. 151-153 ЦПК України Глави 3 розділу /// ЦПК України, якими врегулювано питання провадження у справі до судового розгляду та позовне провадження.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами передбачено вимогами норм ст. 379 ЦПК України розділу \// ЦПК України, яким врегульовано процесуальні питання, повязані з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Суперечностей між процесуальними нормами розділів /// та \// ЦПК України не мається, тому застосування в порядку аналогії закону норм розділу /// ЦПК України при розгляді процесульних питань розділу \// ЦПК України є порушенням порядку розгляду заявленого у цій справі питання.

Крім того за відсутності відомостей про те, що вищевказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, задоволення заяви про забезпечення подання ВДВС шляхом накладення арешту на ? частину квартири АДРЕСА_4, яка належить дружині боржника ОСОБА_2 і була набута останнею під час їх шлюбу є передчасним.

Враховуючи, що питання забезпечення подання ВДВСпро визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами було розглянуто з порушенням порядку, передбаченого нормами ЦПК для його вирішення, оскаржувальна ухвалу суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до того ж суду на новий розгляд оскаржувального у ній питання.

Керуючись ст., ст. 307, 312, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року у цій справі скасувати, матеріали справи повернути до того ж суду на новий розгляд оскаржувального питання.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: