Рішення № 62443996, 01.11.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2016 р.Справа № 924/848/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ в особі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаззбут" м.Хмельницький

про стягнення 474343,86 грн., у т.ч. 358 953,35 грн. розміру основної заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 85297,45 грн. пені, 23712,06 грн. суми інфляційних витрат, 6381,00 грн. 3% річних.

Представники сторін:

Позивача ОСОБА_1 за дов. від 21.06.16,

Відповідача ОСОБА_2- за дов. від 8.09.16

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ст.85 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача 474 343,86 грн., у т.ч. 358 953,35 грн. розміру основної заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 85 297,45 грн. пені, 23 712,06 грн. суми інфляційних витрат, 6 381,00 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з приймання платежів від 01.07.15 №20/152/Р.240. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що за умовами договору плата за послуги виконавця, що є предметом договору становить 1% суми платежу та здійснюється шляхом її перерахування замовником на рахунок виконавця на підставі актів приймання-передачі. Відповідачем надіслано позивачу пропозицію підписати підготовлену ним додаткову угоду до договору щодо зменшення розміру комісійної винагороди, посилаючись на п.9 1 Постанови КМУ № 792 від 30.09.15 „Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ, згідно якої розмір оплати газопостачальними підприємствами послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку встановлено на рівні не більше 0,3%. Позивач на дані умови не погодився, внаслідок чого між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про розірвання договору. При цьому, з 01.12.2015р. усі зобов'язання, що виникли з основного договору, припиняються, окрім грошових зобов'язань не виконаних у повному обсязі. Незважаючи на це, на адресу позивача надійшли акти приймання-передачі наданих послуг з приймання платежів за жовтень та листопад 2015 р. та фактично перерахованої винагороди за ці місяці, виходячи із односторонньо визначеного відповідачем тарифу у розмірі 0,3%. Внаслідок цього за надані послуги відповідач розрахувався частково, сплативши 214245,97 грн., станом на день звернення до суду розмір основної заборгованості складає 358953,35 грн. , на яку згідно з ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні , 3% річних, а також пеня на підставі п. 5.3 договору.

У судовому засіданні 13.10.16 судом прийнято клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог до 462913,05 грн., з яких 358953,35 грн. основної заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 75723,12 грн. пені, 22879,58 грн. суми інфляційних витрат, 5357,00 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 01.11.16 представником позивача повідомлено про відмову від зменшення позовних вимог та подано заяву про підтримання позову у первісному розмірі 474343,86 грн. Враховуючи довіреність представника позивача від 21.06.16, судом помилково прийнято зменшення позовних вимог, а ,зважаючи на ст.22 ГПК України, позивач має право збільшувати розмір позовних вимог, що ним фактично і здійснено. Тому зазначене відповідає ст. 22 ГПК України і приймається судом.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечують, посилаючись на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.15 №792 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» є обов'язковим актом законодавства для виконання всіма юридичними особами незалежно від форми власності, ігнорування якого при будуванні сторонами договірних відносин суперечить чинному законодавству України в силу ч.1 ст.117 Конституції України, згідно якої постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання. Відповідно до п. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти постанови і розпорядження. Зазначають, що на підставі п. 5 ст. 180 ГК України ціна в господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами на підставі (ст. 192 ГК України). Відповідно до ст. 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України: забезпечує проведення державної цінової політики; здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом. Отже, спеціальними нормативними актами в галузі проведення розрахунків за спожитий природний газ встановлено розмір оплати послуг щодо приймання платежів у розмірі, що не перевищує 0,3 % загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Тому, починаючи з 10.10.15 розмір оплати послуг щодо приймання платежів не повинен перевищувати 0,3 % загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Відповідачем подано також клопотання про зменшення розміру пені на 50% , у якому посилається на те, що ТОВ "Хмельницькгаз збут" проти позову заперечує, однак, у разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог просить про зменшення розміру пені. Посилається на те, що відповідач є господарським товариством, основним видом діяльності якого є розподіл природного газу населенню, медичним та освітнім закладам, бюджетним установам, припинити розподіл газу яким він не може, а основною причиною скрутного фінансового положення підприємства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з розподілу газу. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором спричинене не зловживанням відповідачем своїми правами, а об'єктивними обставинами, які унеможливили своєчасну оплату заборгованості, що полягали у несвоєчасному розрахунку споживачів із відповідачем, та як наслідок стали причиною збитковості товариства. Відповідно до звіту ТОВ «Хмельницькгаз збут» про фінансові результати за 2015 рік збиток товариства за звітний період становить 37 400 000 грн. Звертається увага, що в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач зазнав збитків. Нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст. 509 та ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, тому суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.07.15 між сторонами підписано договір №20/152/Р.240 про надання послуг з приймання платежів, предметом якого є надання виконавцем (позивачем) послуг замовнику (відповідачу) з приймання об'єктами поштового зв'язку (поштамти, центри поштового зв'язку, відділення поштового зв'язку) платежів у національній валюті від платників для перерахування їх на користь замовника у строки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця у порядку, визначеному цим договором.

Умови та порядок розрахунків за надані послуги визначено п. п. 3.1 та 3.2 договору, згідно яких плата за послуги виконавця, що є предметом договору, становить 1% суми платежу та здійснюється шляхом її перерахування замовником на рахунок виконавця авансом до 25 числа поточного місяця, в якому надавались послуги, на підставі рахунку виконавця, сформованого за даними реєстрів прийнятих платежів відповідно до п.2.3 договору станом на 20-е число поточного місяця. Остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником до 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі актів приймання-передачі.

Згідно з п. 4.2.5 замовник зобов'язаний до 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним, підписати акт, наданий філіалом виконавця, та повернути примірник виконавцю. У разі наявності претензій до інформації, викладеної в акті, надавати мотивовану відмову від підписання акту із зазначенням недоліків.

Згідно з п. 5.3 договору за порушення замовником строків оплати наданих виконавцем послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, від суми несвоєчасно оплачених послуг за кожен день прострочення.

19.10.16 на адресу позивача надійшла пропозиція відповідача переглянути визначену договором комісійну винагороду та підписати запропоновану додаткову угоду до договору 20/152/Р.240 з посиланням на п.9 Постанови КМУ № 792 від 30.09.2015р. «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ», якою розмір оплати газопостачальними підприємствами послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку встановлено на рівні не більше 0,3%.

09.11.16 відповідачу надано відповідь про відмову у задоволені його пропозиції щодо зменшення відсотка винагороди та висловлена зустрічна пропозиція про розірвання договору №20/152/Р.240 шляхом підписання додаткової угоди до нього.

27.11.15 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з приймання платежів № 20/152/Р.240 від 01.07.15, у якій дійшли згоди розірвати зазначений договір. Пунктом 2 додаткової угоди сторонами погоджено, що з 01.12.15 усі зобов'язання, що виникли з основного договору, припиняються, окрім грошових зобов'язань, не виконаних у повному обсязі. Згідно п.3 додаткової угоди, угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками сторін.

Відповідачем складено акти приймання-передачі наданих послуг з приймання платежів: акт від 31.10.15 за період з 01.10.15 по 31.10.15, за яким загальна сума винагороди за тарифом 1% становить 60378,85грн., за тарифом 0,3% - 46553,32грн., акт від 20.11.15 за період з 01.11.15 по 30.11.15, за яким загальна сума винагороди за тарифом 0,3% становить 86256,80грн. та акт про надання послуг по прийманню платежів за листопад 2015р., перерахованих у грудні 2015р., за яким загальна сума винагороди за тарифом 0,3% становить 21027,01грн. Вказані акти позивачем не підписані.

При цьому позивачем надані реєстри платіжних доручень про здійснені платежі у листопаді 2015р. та фактично перераховані платежі у грудні 2015р. Крім того, надані три реєстри платіжних доручень до актів приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року та за листопад 2015р., платежі по яких фактично перераховані у грудні 2015р.

Відповідачем фактично сплачена позивачу сума комісійної винагороди від суми здійснених платежів за період з 01.10.15 по 31.10.15 у розмірі 60378,85грн. за тарифом 1% та 46553,32грн. за тарифом 0,3%, за період з 01.11.15 по 30.11.15 у розмірі 86256,80грн. за тарифом 0,3% та у грудні 2015р. у розмірі 21027,01грн. за тарифом 0,3%.

Позивачем здійснений розрахунок належної йому до сплати комісійної винагороди, виходячи із встановленого договором тарифу 1% від суми здійснених платежів, визначено суму заборгованості відповідача за жовтень 2015р.- 108624,43грн., за листопад 2015р.- 201265,86грн., за листопад у грудні 2015р. 49063,06грн. Всього- 358953,35грн.

Згідно розрахунку, поданого позивачем до позовної заяви, по акту за жовтень 2015р. позивачем нараховано пеню за період з 30.11.15 по 31.07.16 -29435,73грн., 3% річних за період з 30.11.15 по 31.07.16 у розмірі 2178,00грн. та інфляційні за період з листопада 2015р. по липень 2016р. у розмірі 8939,65грн. По акту за листопад 2015р. позивачем нараховано пеню за період з 31.12.15 по 31.07.16 у розмірі 42106,77грн., 3% річних за період з 31.12.15 по 31.07.16 у розмірі 3155,00грн. та інфляційні за період з грудня 2015р. по липень 2016р. у розмірі 11008,48грн. По акту за листопад 2015р, платежі по якому зараховані в грудні 2015р., позивачем нараховано пеню за період з 31.01.16 по 31.07.16 у розмірі 13754,95грн., 3% річних за період з 31.01.16 по 31.07.16 у розмірі 1048,00грн. та інфляційні за період з січня 2016р. по липень 2016р.у розмірі 3763,93грн.

Всього позивачем заявлено до стягнення 358953,35 грн. основної заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 85297,45грн. пені, 23712,06грн. інфляційних втрат, 6381,00грн. 3% річних.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке.

1. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом враховується, що зобов'язальні відносини сторін виникли на підставі договору від 01.07.15 №20/152/Р.240 про надання послуг з приймання платежів, яким передбачено, що плата за послуги виконавця, що є предметом договору, становить 1% суми платежу та здійснюється шляхом її перерахування замовником на рахунок виконавця авансом до 25 числа поточного місяця, в якому надавались послуги, на підставі рахунку виконавця, сформованого за даними реєстрів прийнятих платежів відповідно до п.2.3 договору станом на 20-е число поточного місяця. Остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником до 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі актів приймання-передачі.

Договір від 01.07.15 є розірваним з 01.12.15 згідно підписаної сторонами додаткової угоди №1 від 27.11.15 з 01.12.15 щодо усіх зобов'язань, що виникли з основного договору, які припиняються, окрім грошових зобов'язань, не виконаних у повному обсязі.

Виконуючи зобов'язання за договором, сторони до моменту розірвання договору повинні керуватись саме положеннями даного договору, зокрема, щодо плати за послуги з приймання платежів від населення, яку зобов'язаний вносити відповідач у розмірі 1% суми платежу.

На виконання договору позивачем надані послуги з приймання платежів за природний газ за жовтень-листопад 2015р., що підтверджується складеними та підписаними відповідачем актами приймання-передачі наданих послуг від 31.10.15, 30.11.15 та за грудень 2015р., а також наданими позивачем реєстрами платіжних доручень по платежах за жовтень-листопад 2015р. та перерахованих у грудні 2015р., згідно яких у жовтні 2015р. перераховано відповідачу платежів на суму 21555659,38грн., у листопаді 2015р. 28752265,45грн. та у грудні 2015р. 7009004,55грн.

Ні позивач, ні відповідач не заперечують зазначені у актах відомості стосовно обсягів прийнятих позивачем та перерахованих відповідачу платежів.

У зв'язку з цим відповідачем визначено та сплачено позивачу суму винагороди за жовтень 2015р. у розмірі 60378,85грн. за тарифом 1%, у розмірі 46553,32грн. за тарифом 0,3%, за листопад 2015р. у розмірі 86256,80грн. за тарифом 0,3% та за грудень 2015р. у розмірі 21027,01грн. за тарифом 0,3%.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідачем в односторонньому порядку змінено умови договору в частині розміру комісійної винагороди позивача з огляду на постанову Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.15 (вступила в силу з 10.10.15), якою затверджено "Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ", з посиланням на п. 9 Порядку, згідно якого оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового звязку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті газопостачальними підприємствами.

Судом приймається до уваги, що згідно зі ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Стаття 629 ЦК України України закріплює принцип обов'язковості виконання сторонами договору його умов.

Статтею 651 ЦК України встановлені підстави для зміни договору, зокрема, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно, в разі наявності передбачених законом підстав для зміни умов договору відповідач не був позбавлений права вжити відповідних заходів.

Скориставшись правом на внесення змін до договору, відповідач надіслав позивачу пропозицію переглянути визначену договором комісійну винагороду та підписати запропоновану додаткову угоду до договору 20/152/Р.240, згідно якої розмір оплати послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів встановлено на рівні 0,3%. Відмова позивача від підписання договору могла стати підставою для врегулювання зазначеного питання відповідачем у судовому порядку. Проте, у зв'язку з незгодою позивача із запропонованими умовами, сторонами договір розірвано з 01.12.15 шляхом підписання додаткової угоди №1 від 27.11.15.

Відповідно, за період дії договору про надання послуг від 01.07.15 (до 01.12.15) за відсутності внесених у нього змін у відповідача відсутні правові підстави для здійснення розрахунків з позивачем за надані останнім послуги за період з жовтня по грудень 2015р. за тарифом 0,3% на підставі постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015р. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 7.09.2016р. по справі № 922/226/16, від 31.05.2016 р. по справі №922/6256/15.

При цьому судом критично оцінюється посилання відповідача при обчисленні комісійної винагороди позивача за тарифом 0,3% на підставі п.9 Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, оскільки даним пунктом не визначений конкретний розмір оплати послуг підприємств поштового звязку - 0,3%, а визначено лише її граничний розмір, що не перевищує 0,3 відсотка загальної суми коштів, що сплачено споживачами послуг. Відповідно, встановлення конкретного розміру оплати можливе лише сторонами у договірному чи судовому порядку.

Крім того, з норм вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015р. вбачається, що остання стосується газопостачальних підприємств і оптових продавців природного газу та механізму розрахунку між ними, та не містить жодних посилань на використання її у правовідносинах з іншими субєктами господарювання.

Вказане свідчить про обгрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за надані послуги з приймання платежів, яка виникла внаслідок нарахування відповідачем комісійної винагороди у розмірі 0,3% від прийнятих позивачем платежів, оскільки договором між сторонами передбачено - 1% .

При цьому враховується, що згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.2. укладеного між сторонами договору від 1.07.2015р. остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснюється замовником до 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі актів приймання-передачі.

Акти приймання-передачі наданих послуг з приймання платежів від 31.10.15, від 20.11.15 та акт про надання послуг по прийманню платежів за листопад 2015р., перерахованих у грудні 2015р. підписані відповідачем і надані позивачу. Непідписання стороною акта наданих послуг не може позбавити сторону, що надала цю послугу, права на отримання винагороди за її виконання, а в даному випадку комісійної винагороди. Крім того, позивачем використовує саме ці акти у своїх розрахунках і вимогах.

Проте, судом критично оцінюється наданий позивачем розрахунок суми заборгованості в сумі 358953,35 грн. через допущені у ньому неточності обрахунку. Тому на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом визначено суму заборгованості з комісійної винагороди позивача по платежіх за жовтень 2015р. у розмірі 108624,42грн., за листопад 2015р. 201265,85грн. та по платежах, перерахованих у грудні 2015р. 49063,04грн. за тарифом 1%. Всього на суму 358953,31грн. Тому в цій частині основного боргу позовні вимоги визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в решті позовних вимог щодо стягнення основного боргу необхідно відмовити.

2. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 23712,06грн. інфляційних втрат та 6381,00грн. 3% річних. Зокрема, по акту за жовтень 2015р. позивачем нараховано 3% річних за період з 30.11.15 по 31.07.16 у розмірі 2178,00грн. та інфляційні за період з листопада 2015р. по липень 2016р. у розмірі 8939,65грн. По акту за листопад 2015р. позивачем нараховано 3% річних за період з 31.12.15 по 31.07.16 у розмірі 3155,00грн. та інфляційні за період з грудня 2015р. по липень 2016р. у розмірі 11008,48грн. По акту за листопад 2015р, платежі по яких зараховані в грудні 2015р., позивачем нараховано 3% річних за період з 31.01.16 по 31.07.16 у розмірі 1048,00грн. та інфляційні за період з січня 2016р. по липень 2016р. у розмірі 3763,93грн.

Однак, згідно проведеного судом розрахунку правомірно нарахованими є 3% річних всього на суму 5327,72грн. Зокрема, правомірно нарахованими є 3% річних на борг в сумі 108624,42грн. за період з 30.11.15 по 31.07.16 у розмірі 1612,83грн., на борг в сумі 201265,85грн. за період з 31.12.15 по 31.07.16 у розмірі 2986,99грн., на борг в сумі 49063,04грн. за період з 31.01.16 по 31.07.16 у розмірі 727,90грн. Відповідно, в частині стягнення 5327,72грн. 3% річних позовні вимоги визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в решті відмові у звязку з безпідставністю, оскільки позивачем неправильно враховано розміри заборгованості.

Згідно проведеного судом перерахунку правомірно нарахованою є сума 18102,05 грн. інфляційних. Зокрема,правомірно нраховано інфляційні на борг в сумі 108624,42грн. за період з грудня 2015р. по червень 2016р. при індексі інфляції 5,68328825 % у розмірі 6173,44 грн., на борг в сумі 201265,85грн. за період з січня по червень 2016р. при індексі інфляції 4,94864772% у розмірі 9959,94грн., на борг в сумі 49063,04грн. за період з лютого по червень 2016р. у розмірі 1968,67грн.

Судом прийнято до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж правова позиція зазначена у п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" .

Відповідно, в частині стягнення 18102,05 грн. інфляційних нарахувань позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а в решті відмові у звязку з безпідставністю.

3. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 612 ЦК України).

У п. 5.3. договору сторони передбачили, що за порушення замовником строків оплати наданих виконавцем послуг встановлених п. 3.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення від суми несвоєчасно оплачених послуг за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 5.3 договору на суму боргу за жовтень 2015 року позивачем нараховано пеню за період з 30.11.15 по 31.07.16- 29435,73грн., на суму боргу за листопад 2015р. позивачем нараховано пеню за період з 31.12.15 по 31.07.16 у розмірі 42106,77грн., на суму боргу за листопад 2015р. по платежах, зарахованих в грудні 2015р., позивачем нараховано пеню за період з 31.01.16 по 31.07.16 у розмірі 13754,95грн.

Згідно проведеного судом перерахунку правомірно нарахованою є пеня в розмірі 53402,09 грн. Зокрема, вона нарахована на борг в сумі 108624,42грн. за період з 30.11.15 по 09.05.16 у розмірі 20845,96грн., на борг в сумі 201265,85грн. за період з 31.12.15 по 09.06.16 у розмірі 23877,61грн., на борг в сумі 49063,04грн. за період з 31.01.16 по 09.07.16 у розмірі 8678,52грн.

Судом враховано, що при проведені розрахунку позивачем порушено вимоги п.6 ст. 232 ГК України щодо того, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У звязку з цим правоміро нарахованою є пеня у розмірі 53402,09 грн.

Однак, при стягненні пені судом враховуються надані відповідачем докази та норми чинного законодавства щодо стягнення пені.

Зокрема, згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На підставі вищезазначеного, судом враховується важке фінансове становище відповідача (збитковість, яка підтверджена Звітом про фінансові результати), часткове виконання зобовязань, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 01.07.15 у зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.15. При цьому також враховані інтереси позивача з огляду на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань. Тому суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50% і стягнути її в розмірі 26701,05грн.

4. Згідно з ст.44, 49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з ст.44, 49 ГПК України. При цьому в частині стягнення пені у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення пені. Аналогічна позиція викладена у п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 22, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ в особі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаззбут" м.Хмельницький про стягнення 474343,86 грн., у т.ч. 358 953,35 грн. розміру основної заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 85297,45 грн. пені, 23712,06 грн. суми інфляційних витрат, 6381,00 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаззбут" м.Хмельницький (пр. Миру, 41, код 39585960) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ в особі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" м. Хмельницький (вул.Проскурівська, 90, код 21344146) 358953,31грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні 31 коп.) основного боргу, 26701,05грн. (двадцять шість тисяч сімсот одна гривня 05 коп.) пені, 5327,72грн. (п'ять тисяч триста двадцять сім гривень 72 коп.) 3% річних, 18102,05грн. (вісімнадцять тисяч сто дві гривні 05 коп.) інфляційних, 6536,78грн. (шість тисяч пятсот тридцять шість гривень 78 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 02.11.2016р.

СуддяЮ.П. Олійник

Віддрук 1 прим.:

1- до справи.