Рішення № 62443675, 01.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р.Справа № 922/3423/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків про стягнення 17567,34 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №01-16юр/3220 від 25.04.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №66-01-16/153 від 23.06.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.05.2016р., до відповідача - Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут", в якій позивач просить стягнути з відповідача пеню за період червень-липень 2016р. у розмірі 16168,51 грн., 3% річних у розмірі 1398,83 грн. за вказаний період, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №0401 від 17.06.2008р., який був укладений між сторонами, а саме щодо своєчасної оплати за травень 2016р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечував, з сумою нарахованих позивачем пені та 3% річних погоджується, виникнення заборгованості перед позивачем пов'язана із несвоєчасним фінансуванням відповідача з державного бюджету України, тому відповідач просив зменшити розмір пені та 3% річних на 90%.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення їх повноважних представників, судом встановлено наступне.

Між позивачем - позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №0401 від 17.06.2008р. про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною. Даний договір пролонгований відповідно до п. 9.4 на 2016 рік.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі по тексту - правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди з усіх його умов.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1 додатка 2 "Порядок розрахунків", споживачу встановлено розрахунковий період з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Згідно до п. 7 ст. 276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, п. 2.3.3 якого передбачено, що споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків".

Позивач, як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору та здійснив з травня 2016 року по серпень 2016 року відпуск електричної енергії, але відповідач розрахувався несвоєчасно, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за травень 2016р. у розмірі 981323,96 грн., яка частково оплачена відповідачем 16.06.2016р. у розмірі 526732,40 грн.; 24.06.2016р. у розмірі 71500,00 грн., у липні 2016 р. у відповідача залишилось несплаченою сума заборгованість у розмірі 383091,56 грн. (відповідач розрахувався 11.07.2016р.), що прострочення оплати відповідачем зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача пені та 3% річних за період: червень - липень 2016р. у розмірі 16168,51 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідачем по справі надана заява про зменшення розміру пені та 3% річних на 90 %.

Присутній представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Відповідно п. 4.2.1 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.5 цього Договору, з порушенням термінів визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу 3% річних та індексу інфляції.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість відповідача виникла унаслідок несвоєчасного фінансування з державного бюджету України, та те, що позивачем не доведено суду понесення збитків унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті, те, що при укладанні договору сторони погодили такий вид відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, як нарахування пені, а також те, що строк прострочення відповідачем розрахунків був незначним та заборгованість відповідачем погашена, тому з урахуванням інтересів позивача та відповідача суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних на 90% задовольнити частково, а саме в частині зменшення пені та керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 8084,26 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити. Враховуючи те, що згідно вимог чинного законодавства можливе зменшення штрафних санкцій, а 3% річних не є штрафними санкціями, тому суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання щодо зменшення 3% річних - відмовити.

Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг по тотожним справам в частині зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до постанов: від 01.10.2013р. у справі №5023/5976/12, від 06.04.2016р. у справі №904/6483/15, від 19.11.2015р. у справі №917/518/14, від 31.03.2015р. у справі №912/3439/14, від 30.03.2015р. у справі №918/1471/14.

Також, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 1398,83 грн. за період: червень - липень 2016р.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у даній справі у розмірі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, р/р 35227007000076 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 02071180) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ ОСОБА_3 Аваль, м. Києва ,МФО 380805, код 00131954) пеню у розмірі 8084,26 грн. та 3% річних у розмірі 1398,83 грн.

3.Стягнути з Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, р/р 35227007000076 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 02071180) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ ОСОБА_3 Аваль, м. Києва ,МФО 380805, код 00131954) судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8084,26 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 03.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_4