Ухвала суду № 62442780, 31.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/10/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.10.2016 Справа № 908/93/16

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення суду від 11.03.2016р. по справі № 908/93/16 на 6 місяців

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольські теплові мережі, (72312, м.Мелітополь, Запорізької області, вул. Луначарського, 61)

Суддя Мірошниченко М.В.

При секретарі Хилько Ю.І.

Представники:

від позивача: не зявився.

від відповідача: ОСОБА_1, дов. від 25.07.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 11.03.2016р. у справі № 908/93/16 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 2 673 046 грн. 27 коп. основного боргу, суму 1 728 837 грн. інфляційних втрат, суму 120 240 грн. 10 коп. 3% річних, суму 911 010 грн. 62 коп. пені, суму 87 337 грн. 20 коп. судового збору. В частині 389345 грн. 17 коп. провадження по справі припинено. В решті позову відмовлено.

04.04.2016р. було видано наказ господарського суду на примусове стягнення грошових коштів.

19.10.2016р. до господарського суду Запорізької області в порядку ст. 121 ГПК України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольські теплові мережі про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016р. по справі № 908/93/16 на шість місяців.

Заява відповідача обгрунтована наступними обставинами. Основним видом господарськоої діяльності відповідача є надання послуг споживачам (у тому числі населенню) з централіхованого опалення м.Мелітополя. Станом на 01.10.2016р. заборгованість споживачів перед відповідачем складає 14177098грн. При цьому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 217 від 18.06.2014р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», у відповідності до якого відповідачем відкриті спеціальні рахунки в АТ «Ощадбанк» для зарахування коштів, які надходять за спожиту споживачами теплову енергію. У відповідності до зазначеного Порядку, у розпорядженні відповідача залишається лише 8% грошових коштів, які надходять на спеціальні рахунки від споживачів за отриману теплову енергію, надану відповідачем. Цих коштів не вистачає на покриття заробітної плати працівникам підприємства, на оплату рахунків за електроенергію, холодну воду та підтримки нормальної роботи підприємства відповідача.

Також зазначає, що на усі рахунки відповідача в установах банку накладено арешт. Станом на 18.10.2016р. заборгованість по заробітній платі працівникам підприємства становить суму 4172854грн. Підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані і за результатами 1 півріччя 2016р. збитки підприємства становлять суму більше 12 млн.грн.

Зазначає, що вказані виключні обставини свідчать про неможливість виконання судового рішення і можуть призвести до повної неплатоспроможності відповідача (банкрутства).

Просить заяву задовольнити і відстрочити виконання судового рішення на шість місяців.

Ухвалою суду від 19.10.2016р. заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 31.10.2016р.

ПАТ НАК «Нафтогаз України» (позивач у справі) надав до суду письмові заперечення на заяву боржника щодо надання відстрочки виконання рішення. Позивач зазначає, що посилання на незадовільний фінансовий стан, який виник з наведених відповідачем обставин, за змістом ст. 121 ГПК України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Самі по собі фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що особа (боржник) не має можливості виконати рішення суду. Всупереч ст.ст. 32, 33 ГПК України відповідачем не надано належних доказів наявності виключних обставин, які б могли бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. В свою чергу, позивач знаходиться також у тяжкому фінансовому стані, оскільки поточні зобовязання та забезпечення позивача у другій половині 2016р. складають 72298618грн., а дебіторська заборгованість контрагентів складає 32920471грн. У звязку з втратою контролю над ПАТ «Чорноморнафтогаз» та інших підприємств у АРК позивач відобразив у звітності знецінення інвестицій в сумі 899806тис.грн. Стосовно Луганської та Донецької областей знецінення інвестицій складає 61179тис.грн. Інфляційні процеси у державі негативно впливають на майновий та фінансовий стан позивача у справі, внаслідок чого позивач змушений залучати комерційні кредити і такі обтяження складають 29155650тис.грн.

Просить у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення відмовити.

В судовому засіданні 31.10.2016р. представник відповідача підтримав доводи заяви про відстрочку в повному обсязі. При цьому, представник відповідача просить залишити без задоволення заяву (подану до суду електронною поштою) про припинення провадження у справі у справі № 908/93/16 на підставі ст. 80 ГПК України, як помилково відправлену. При цьому суд зауважує, що у клопотанні про припинення провадження вказано на оскарження заявником дій державного виконавця, однак на розгляді суду знаходиться заява відповідача у справі № 908/93/16 про відстрочку виконання судового рішення, а не скарга на дії державного виконавця. Судом зазначене клопотання (про припинення провадження у справі) залишено без задоволення, як процесуально безпідставне, оскільки спір у справі № 908/93/16 вже було вирішено по суті, внаслідок чого було прийняте рішення суду від 11.03.2016р.

Представник позивача в судове засідання 31.10.2016р. не зявився. Про поважність причин неявки свого представника позивач суд не повідомив.

При цьому позивач був повідомлений судом належним чином про час та місце судового розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, оскільки ухвала суду від 19.10.2016р. з інформацією про час та місце судового розгляду заяви була направлена судом 21.10.2016р. на адресу позивача 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6.

Враховуючи встановлений статтею 121 ГПК України 10-ти денний строк розгляду заяви та факт подання позивачем письмових заперечень на заяву відповідача (із викладенням відповідної правової позиції), суд вважає за можливе здійснити її розгляд без участі представника позивача.

Судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням представника відповідача.

Розглянувши заяву відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення на шість місяців та матеріали справи, суд знаходить підстави для її часткового задоволення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання, в межах строку предявлення наказу до виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Суд зауважує, що ТОВ Мелітопольські теплові мережі має дуже тяжкий фінансовий стан. Згідно фінансових результатів відповідача за 1 півріччя 2016 року збиток підприємства (фінансовий результат) склав 12 788 000 грн. (копія Звіту про фінансові результати долучена до матеріалів справи).

Через важкий фінансовий стан товариство вимушено змінити істотні умови праці та перевести з 01.04.2016 року всіх працівників на 4-х денний графік роботи (копія наказу долучена до матеріалів справи).

Суд також враховує той факт, що господарська діяльність відповідача має важливе соціальне значення, оскільки основним видом господарськоої діяльності відповідача є надання послуг споживачам (у тому числі населенню) з централіхованого опалення м.Мелітополя. Станом на 01.10.2016р. заборгованість споживачів перед відповідачем складає 14177098грн., що підтверджується Відомостю про зведені данні з реалізації теплової енергії.

При цьому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 217 від 18.06.2014р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом викорстання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», у відповідності до якого відповідачем відкриті спеціальні рахунки в АТ «Ощадбанк» для зарахування коштів, які надходять за спожиту споживачами теплову енергію. У відповідності до зазначеного Порядку, у розпорядженні відповідача залишається лише 8% грошових коштів, які надходять на спеціальні рахунки від споживачів за отриману теплову енергію, надану відповідачем. Цих коштів не вистачає на покриття заробітної плати працівникам підприємства, на оплату рахунків за електроенергію, холодну воду та підтримки нормальної роботи підприємства відповідача. Так, згідно з Довідкою відповідача від 18.10.2016р., заборгованість підприємства відповідача по виплаті працівникам заробітної плати станом на 18.10.2016р. складає суму 775027,34грн.; заборгованість підприємства по сплаті податків (зборів) складає суму 3297397,67грн., заборгованість по виплаті пільгових пенсій становить 47392,06грн. Встановлений законодавцем порядок розподілу нормативу коштів унеможливлює виконання одночасно рішення суду по даній справ та здійснення розрахунків за природний газ, а тим більше і нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат, джерело покриття яких відсутнє у структурі тарифу на теплову енергію.

Крім того, суд зауважує, що грошові кошти на рахунках боржника арештовані, що підтверджується постановами Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Запорізькій області від 25.10.2016р., від 28.04.2016р.

Арешт банківських рахунків ТОВ Мелітопольські теплові мережі призводить до невиплати заробітної плати працівникам товариства, що є порушенням ст. 15, 24 Закону України Про оплату праці та ст. 115 Кодексу законів про працю України, до несплати податків та відрахування до Пенсійного фонду України, що в свою чергу свідчить про важкий фінансовий стан підприємства.

Відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем. При цьому суд заяважує, що станом на момент вирішення заяви про відстрочку (31.10.2016р.) розпочато опалювальний сезон у м. Мелітополі.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., господарський суд, на підставі статті 121 ГПК України, має право, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вказані обставини у їх сукупності свідчать про неможливость та в будь-якому випадку утруднення виконання судового рішення та їх виключність (як того вимагає ст. 121 ГПК України), що є підставою для відстрочки виконання судового рішення.

В той же час співставляючи майнові інтереси обох сторін, про необхідність чого прямо вказано у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, суд враховує, що сума заборгованості відповідача, яку суд вирішив стягнути на користь позивача у справі № 908/93/16 за рішенням від 11.03.2016р., виникла у 2014 р. Тобто з моменту виникнення заборгованості відповідача пройшов досить тривалий проміжок часу і надання відстрочки виконання судового рішення додатково - на 6 місяців, також негативно вплине і на майновий стан самого позивача у справі.

Так, співвставляючи майнові інтереси сторін, суд враховує, що позивач є також у скрутному фінансовому становищі. Як зазначає позивач, поточні зобовязання та забезпечення позивача у другій половині 2016р. складають 72298618грн., а дебіторська заборгованість контрагентів складає 32920471грн. У звязку з втратою контролю над ПАТ «Чорноморнафтогаз» та інших підприємств у АРК позивач відобразив у звітності знецінення інвестицій в сумі 899806тис.грн. Стосовно Луганської та Донецької областей знецінення інвестицій складає 61179тис.грн. Інфляційні процеси у державі негативно впливають на майновий та фінансовий стан позивача у справі, внаслідок чого позивач змушений залучати комерційні кредити і такі обтяження складають 29155650тис.грн.

На підтвердження доводів позивачем надано Проміжний баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2016р.

Тому, за висновком суду є процесуально неможливим надати повторну відстрочку виконання судового рішення на 6 місяців, як просить відповідач, а є процесуально доцільним надати відстрочку виконання судового рішення на два місяці з метою недоведення відповідача до стану повної неплатоспроможності (банкрутства).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольські теплові мережі про відстрочку виконання рішення суду по справі №908/93/16 на шість місяців - задовольнити частково.

Надати відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016р.№ 908/93/16 - на два місяці.

В іншій частині заяву про надання відстрочки залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з дня її прийняття.

Суддя М.В. Мірошниченко