Рішення № 62442749, 27.10.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2016 Справа № 907/1082/15

За позовом фермерського господарства „Добруник", с. Мала Уголька Тячівського району

до відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, м. Тячів

до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород

до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород

з участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Державної казначейської служби України, м. Київ

ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 232716,14 грн. збитків, в т.ч. суми 112891,81 грн., присудженої до стягнення за рішенням Тячівського районного суду у справі 307/2076/13-ц, 98668,33 грн. втраченої вигоди та 21156 грн. моральної шкоди (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Суддя господарського суду - В.В. Мокану

представники:

Позивача - не брав участі

Відповідача Відділу ДВС Тячівського РУЮ - не брав участі

Відповідача Головного ТУ юстиції у Закарпатській області - не брав участі

Відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Закарпатській області - Станко Т.В., довіреність № 12-28/4 від 22.07.2016

Третьої особи Державної казначейської служби України - не брав участі

Третьої особи ОСОБА_1 - не брав участі

СУТЬ СПОРУ: фермерським господарством „Добруник", с. Мала Уголька Тячівського району заявлено позов до відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції, м. Тячів та до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення 205962,38 грн. збитків, в т.ч. суми 112891,81 грн., присудженої до стягнення за рішенням Тячівського районного суду у справі 307/2076/13-ц, 40000 грн. втраченої вигоди та 50000 грн. моральної шкоди. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 08.10.2015 про порушення провадження у справі до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Державну казначейську службу України, м. Київ та ОСОБА_1, АДРЕСА_1. Заявою від 12.11.2015 позивач збільшив позовні вимоги в частині суми втраченої вигоди та зменшив позовні вимоги в частині суми моральної шкоди, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідачів 232716,14 грн. збитків, в т.ч. суму 112891,81 грн., присуджену до стягнення за рішенням Тячівського районного суду у справі 307/2076/13-ц, 98668,33 грн. втраченої вигоди та 21156 грн. моральної шкоди. Ухвалою господарського суду Закарпатської області до участі у справі залучено Головне

управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Ухвалою господарського суду від 25.11.2015 до участі у справі залучено іншого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області шляхом зміни його процесуального статусу у справі.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2015 року провадження у справі зупинялося до остаточного вирішення скарги фермерського господарства «Добруник» на дії Відділу державної виконавчої служби Тячівського РУЮ при виконанні виконавчого листа Тячівського районного суду від 31.03.2014 року у справі № 307/2076/13-ц.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на факт умисного невиконання державними виконавцями відділу ДВС Тячівського РУЮ виконавчого листа від 27.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства «Добруник» в особі голови Добруник Василя Михайловича суми 40486,95 грн., що включає основний борг в розмірі 4500 доларів США або 36000 грн. та проценти за несвоєчасне повернення боргу в сумі 4486 грн., а також 404,86 грн. судових витрат. На підтвердження звернення до виконавчого органу позивачем долучено до матеріалів справи копію заяви про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014 року № 36 з відбитком штампу Відділу ДВС Тячівського РУЮ, в якому зазначено дату 28.04.2014 року та підпис про отримання (без прізвища та посади особи). Зазначено, що у зв'язку з тривалим невиконанням виконавчого листа позивач звернувся до Головного управління ДВС у Закарпатській області, де був повідомлений про відсутність виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства «Добруник». Таку ситуацію оцінює як зловживання з боку працівників виконавчої служби та їх зговір з боржником. Спричинені йому збитки в розмірі суми, яка підлягала стягненню за виконавчим листом, визначеної за курсом долара на день звернення з даним позовом, а також втрачену вигоду та моральну шкоду просить стягнути з відповідачів.

Відповідач Відділ державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції проти позову заперечив та пояснив наступне. Зазначений позивачем виконавчий лист на виконання до відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції надійшов 07.04.2014 року, був зареєстрований за вхідним № 1988. Постановою державного виконавця від 09.04.2014 року було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа на підставі п. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не був зазначений індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або номер і серія паспорта боржника (для осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та мають відмітку в паспорті громадянина України). У виконавчому документі було зазначено про відсутність у боржника ідентифікаційного номера, однак, відомості стосовно номеру і серії паспорта боржника виконавчий лист не містив. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження 14.04.2014 року була надіслана стягувачу за місцем знаходження згідно виконавчого документа (с. Угля, вул. Мирова, 94); у постанові було роз'яснено право на її оскарження; станом на 26.10.2015 року відомості щодо оскарження вказаної постанови у відповідача відсутні. Повторно виконавчий лист № 307/2076/13-ц від 31.03.2014 року з заявою голови фермерського господарства надійшов до відділу ДВС 20.05.2015 року. Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яке внесено до ЄДРВП за № 47658125. Стверджує, що перевіркою журналів загальної вхідної кореспонденції, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному

виконавцю за 2014 - 2015 роки, встановлено, що в період з 14.04.2014 року по 20.05.2015 року вищевказаний виконавчий документ на виконання до відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції не надходив. Проведеною в.о. начальника відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції перевіркою виконавчого провадження ЄДРВП № 47658125 встановлено, що згідно виконавчого документа строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 25.03.2015 року, відмітки державного виконавця про виконання (часткове виконання) або повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення на виконавчому документі відсутні, що спростовує твердження стягувача про пред'явлення виконавчого документа на виконання до відділу ДВС 28.04.2014 року. За наслідками перевірки виконавчого провадження державного виконавця було зобов'язано винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Вказана постанова про перевірку виконавчого провадження була направлена для відома на адресу ФГ «Добруник», відомостей щодо її оскарження до відділу ДВС не надходило. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена державним виконавцем 23.06.2015 року, стягувачем не оскаржена. Стверджує, що посадовими особами органу ДВС вчинено заходи щодо виконання рішення суду у межах чинного законодавства, будь - яких збитків фермерському господарству не нанесено, права стягувача у виконавчому провадженні не порушено.

Відповідач Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що за результатами проведеної в.о. начальника відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції перевірки журналів загальної вхідної кореспонденції, журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю за 2014 - 2015 роки, з метою встановлення інформації щодо надходження виконавчого листа № 307/2076/13-ц від 31.03.2014 року в період з 14.04.2014 року по 20.05.2015 року встановлено, що вказаний виконавчий документ на виконання до відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції протягом вказаного періоду, в тому числі з заявою від 28.04.2014 року не надходив. Дії органу ДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого документа до виконання оцінює як такі, що відповідають п.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди наголошує, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такого виду відповідальності, як відшкодування моральної шкоди.

Відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області проти позову заперечує. Зазначає, що якщо під час розгляду справи буде встановлено факт завдання шкоди позивачу працівниками Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області при виконанні ними службових обов'язків, відшкодування шкоди має відбуватися за рахунок коштів заподіювача шкоди, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для утримання цього органу, а Головне управління Казначейства є неналежним відповідачем у даній справі.

Третя особа ОСОБА_1 письмових пояснень по суті спору на вимогу суду не надав, надіслав суду копію звернення до прокурора Закарпатської області з повідомленням про кримінальне правопорушення, скоєне службовими особами Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, у якому просить прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення посадових осіб органів державної виконавчої служби, яких звинувачує у отриманні від нього хабара, обмані і шантажу

та просить закрити відносно нього кримінальне провадження № 12015070160001882 від 12.11.2015 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників спору, які брали участь у судових засіданнях, суд встановив:

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27.02.2014 року у справі № 307/2076/13-ц задоволено позов фермерського господарства «Добруник», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Добруник» основний борг в сумі 4500 доларів США або 36000 грн. та проценти за несвоєчасне повернення боргу в сумі 4486,95 грн., всього 40486,95 грн., а також 404,86 грн. судових витрат.

На виконання вказаного рішення Тячівським районним судом видано виконавчий лист від 27.02.2014 року, який вперше був пред'явлений стягувачем на виконання до відділу ДВС Тячівського районного управління юстиції та зареєстрований за вхідним № 1988 від 07.04.2014 року. Постановою державного виконавця від 09.04.2014 року було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа на підставі п. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не був зазначений індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або номер і серія паспорта боржника для осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та мають відмітку в паспорті громадянина України. Факт повернення виконавчого документа з постановою про відмову у прийнятті до провадження від 09.04.2014 року учасниками спору не заперечується.

В подальшому, за твердженням позивача, виконавчий документ був повторно поданий для примусового виконання 28.04.2014 року з заявою № 36, про що на екземплярі заявника проставлений штамп відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції від 28.04.2014 року (наявний відтиск штампу для реєстрації вихідної кореспонденції з датою 28.04.2014, відмітка «отримано»; інформація про реєстраційний номер та прізвище особи, яка здійснила напис, відсутня).

Надходження виконавчого документа у вказану дату 28.04.2014 року відділом ДВС Тячівського РУЮ заперечується. Натомість, зазначено, що повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання відбулось 20.05.2015 року, того же дня постановою державного виконавця від 20.05.2015 року було відкрито виконавче провадження. Однак, в процесі перевірки виконавчого провадження ЄДРВП № 47658125 виконуючим обов'язки начальника відділу ДВС Тячівського РУЮ встановлено, що вказаний у виконавчому листі строк пред'явлення його до виконання (до 25.03.2015 року) пропущено. Постановою про перевірку виконавчого провадження № 03-18/15 від 22.06.2015 року зобов'язано державного виконавця Шеверя В.Й. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у відповідності до п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

23.06.2015 року державним виконавцем на підставі п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Дії органу ДВС по поверненню виконавчого документа без виконання позивач вважає неправомірними, вбачає в них зговір посадових осіб органів ДВС з боржником, внаслідок чого присуджена рішенням суду сума боргу залишилась несплаченою, крім того, виникли збитки у вигляді втраченої вигоди та спричинена моральна шкода.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування

матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК, з врахуванням положень ст. 1173 ЦК України щодо наявності вини, підлягають доведенню: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), зокрема, в пункті 9 цього роз'яснення.

Як зазначається в п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" №02-5/215 від 01.04.1994, у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Таким чином, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при

виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належним доказом, а саме, відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

У зв'язку зі зверненням позивача до Тячівського районного суду зі скаргою на дії органу виконавчої служби при виконанні виконавчого листа Тячівського районного суду від 31.03.2014 року у справі № 307/2076/13-ц ухвалою господарського суду від 23.12.2015 року провадження у даній справі було зупинено до остаточного вирішення скарги фермерського господарства «Добруник» на дії відділу ДВС Тячівського РУЮ.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.01.2016 року скаргу фермерського господарства «Добруник» про визнання дій державної виконавчої служби незаконними залишено без розгляду. Згідно відмітки суду ухвала набрала законної сили 25.01.2016 року. Позивачем доказів оскарження та скасування вказаної ухвали не подано. Отже, у позивача відсутнє рішення суду, яким у передбаченому законом порядку встановлено неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця.

Наявні у матеріалах справи докази не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності і не надають достатніх правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.10.2005 року у справі N 32/421, згідно якої неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене у задоволенні позову належить відмовити.

Водночас, суд зазначає, що в разі встановлення неправомірності дій посадових осіб органів ДВС в порядку кримінального судочинства за зверненням ОСОБА_1, констатовані відповідним судом факти можуть бути підставою для перегляду даного рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3акону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється з позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Сплачений позивачем судовий збір в сумі 3071 грн. підлягає поверненню з державного бюджету. Питання повернення судового збору вирішується ухвалою суду за заявою позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.11.2016 року.

Суддя В.В. Мокану