Постанова № 62440955, 25.10.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9865/16-а

Провадження № 2-а/263/279/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Марцині Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії. В обґрунтування позову зазначив, що була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислена за формулою, без застосування показника середньої заробітної плати по Україні, яку отримував до 26.05.2016 року. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати. 26.05.2016 згідно із розпорядженням Управління ПФУ №820999 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управління ПФУ, провівши переведення на інший вид пенсії та перерахунок розміру пенсії, при розрахунку пенсії за віком позивачу застосувало показник середньої плати за 2007 рік, а не відповідно до ст. 40 абз. 2 ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії з 26.05.2016 р. склав 2980,35 грн. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки при призначенні пенсії відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 3 (три) календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 26.05.2016 року, була невірно визначена сума пенсії позивача, що призвело до зменшення її розміру. Листом відповідача від 29.07.2016 року у перерахунку пенсії позивачу було відмовлено.

Також вважає протиправним бездіяльність відповідача щодо не включення під час розрахунку страхового стажу для призначення пенсії позивачу період проходження військової служби з 07.09.1974 року по 22.09.1977 рік, внаслідок чого невірно визначено коефіцієнт стажу, що призвело до зменшення розміру пенсії позивача на яку мав право.

Позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосування показника середньої заробітної плати працівників, за останні три роки. Вважає дії відповідача незаконними та просить визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області.

Представник відповідача надав суду свої заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки 26.05.2016 позивач звернувся з заявою про перехід з пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зазначив, що з 01.10.2011 року набрав чинності Закон України № 3668 від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким внесені зміни до п. З ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була призначена до 01.01.2007 року, то заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається з урахуванням прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - 928, 81 гривень. Якщо пенсія за вислугу років була призначена після 01.01.2007 року - застосовується показник середньої заробітної плати, що враховувався для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в році, в якому заявник звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01.05.2012 року розміри всіх пенсій, призначених до 01.01.2008 року обчислюються згідно із Постановою КМУ від 23.04.2012 року № 324 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік - 1197,91 гривень.

Також представник відповідача зазначив, що перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було здійснено з урахуванням показника середньої заробітної плати 1197,91 гривень. Іншого діючим законодавством не передбачено. Вважає, що позовні вимоги позивача є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 9 даного Закону передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком.; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальнопередбаченої пенсії не користувався раніше, то право па пенсію за віком виникло у нього вперше.

Згідно з ч. 2 статті 40 Закону № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 з урахуванням змін, внесених Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, що позивач, при наданні заяви про призначення пенсії за віком, висловлював бажання про застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік.

Суд зазначає, що при розрахунку пенсії за вислугою років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку позивач отримував до переведення на пенсію за віком, взагалі не застосовується показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Крім того, в ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому не підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин, а показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії» застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У цьому випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачеві було здійснено не перерахунок, не перехід з одного виду пенсії на інший за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а перше призначення нового виду пенсії. Тому відповідач повинен враховувати положення ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме для визначення розміру пенсії враховувати середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

До того ж відповідно записів, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1, номер запису 9, 10, останній проходив службу з 07.09.1974 - 22.09.1977 в органах МВС (інспектор дорожнього контролю).

Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Частиною першою статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Згідно з підпунктом «к» п. 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується, зокрема, також служба у складі Збройних Сил СРСР, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР.

Крім того, пунктом 6 постанови Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 передбачалось, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року № 986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення, відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

При цьому згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є врахування часу проходження військової служби під час обчислення страхового стажу для призначення пенсій.

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали врахування часу проходження військової служби під час обчислення страхового стажу для призначення пенсій. Таким чином, відповідач протиправно не врахував в страховий стаж позивача період проходження їм військової служби з 07.09.1974 р. по 22.09.1977 р.

Така правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 09 грудня 2014 року (справа № 21-406а14) та від 23 червня 2015 року (справа № 21-1000а15), які відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими у застосуванні.

Таким чином, розпорядження УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя № 820999 від 19.07.2016 р. та дії УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо нарахування позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а також бездіяльність відповідача щодо не врахування стажу військової служби при обчисленні страхового стажу позивачу при призначенні пенсії, є такими, що не відповідають вимогам закону, а вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 158, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням, крім раніше зарахованого страхового стажу, страхового стажу для призначення пенсії позивачу періоду проходження їм військової служби з 07.09.1974 р. по 22.09.1977 р. з 26 травня 2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.І.Скрипниченко