Ухвала суду № 62440550, 02.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/18640/14-ц

Провадження № 2-п/127/143/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого: судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю представника заявників-відповідачів ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2

його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.09.2014 року по цивільній справі № 127/18640/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з вищевказаною заявою та просять поновити їм строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року, а також задовольнити їх заяву і переглянути заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року та розглянути справу в загальному порядку.

Свої вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мотивували тим, що їх визнано особами, які втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 118-119 по вул. Л.Ратушної в м. Вінниці, відповідно до заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року. З даним рішенням суду заявники не погоджують тому, що ОСОБА_4 в період з 29 січня 2014 року по 25 червня 2016 року перебувала на роботі за кордоном, а її чоловік (позивач по справі) нічого їй не розповів. Про рішення суду ОСОБА_4 стало відомо два тижні тому, від її сестри ОСОБА_6, в зв'язку з цим вона звернулася до суду з заявою про отримання копії рішення.

Також в заяві зазначено, що ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_4, а позивач - є його вітчимом. У 2013 році ОСОБА_5 тимчасово виїхав на роботу до м. Києва. Про рішення суду від 25.09.2014 року йому стало відомо два тижні тому, від його матері.

Разом з тим, заявники зазначають, що в спірному житлі залишилося їх майно. Про заочне рішення суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дізналися 25 серпня 2016 року, тому вважають, що строк звернення до суду ними не пропущено.

В судовому засіданні представник заявників-відповідачів ОСОБА_1Г заяву підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ній. Просив задовольнити заяву, справу призначити до судового розгляду в загальному порядку.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засідані заяву не визнали, надали заперечення та пояснили, що про знаходження на розгляді в суді вищевказаної справи заявникам було відомо так, як ОСОБА_2 повідомив про це ОСОБА_6 і просив у неї адреси заявників. Жодних коштів зза кордону він не отримував. Всі свої речі заявники ще забрали в 2010 році. Докази, на які посилаються заявники, не мають істотного значення для вирішення справи. Просили залишити заяву без задоволення.

Суд, вислухавши пояснення представника заявників-відповідачів ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,дослідивши матеріали цивільної справи № 127/18640/14-ц, прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 вересня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області в цивільній справі № 127/18640/14-ц ухвалено заочне рішення, згідно якого задоволено позов ОСОБА_2 та визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщення, а саме: квартирою № 118-119 в будинку № 130 по вул. Лялі Ратушної у м. Вінниці. (а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про всі судові засідання, які призначалися у справі з розгляду спору між ними та ОСОБА_2, а саме 10.09.2014 року та 25.09.2014 року повідомлялися належним чином. Судові повістки про виклик в судові засідання надсилались їм судом рекомендованою кореспонденцією, поштою за їх зареєстрованим місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Вінниця. Даний факт підтверджується конвертами з повідомленнями, які повернулись на адресу суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 21-22, 23-24, 25-26). Також відповідачам рекомендованою кореспонденцією була надіслана копія заочного рішення. За отриманням жодної із судових повісток та копії судового рішення відповідачі до поштового віддлення не зверталися, що підтверджується поверненням кореспондеції на адресу суду за закінченням терміну зберігання. Вказана обставина свідчить про те, що відповідачі були незацікавлені та байдужі до спору, який розглядався в судовому порядку. Тому посилання заявників на те, що вони не були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи суд вважає необгрунтованими та безпідставними, а їх неявку в судові засідання не може розцінити як таку, що відбулась з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що для скасування заочного рішення необхідно дві підстави: поважність причин неявки в судове засідання та посилання на докази, які мають істотне значення для вирішення справи. Жодних посилань, на докази, які б підтверджували їх заперечення проти позову та мали значення для правильного вирішення справи, відповідачами не зроблено та не надано. В своїй заяві вони лише посилаються та піддають критиці докази, які були представлені позивачем при розгляді справи та досліджені судом в ході судового розгляду, важаючи, що оскільки на них грунтується заочне рішення, воно є незаконним та необгрунтованим.

Частиною 2 ст. 228 ЦПК України визначено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 копію заочного рішення було направлено 30.09.2014 року (а.с. 33), а з заявою про перегляд заочного рішення вони звернулися лише 31.08.2016 року (а.с. 39-41), тобто з порушенням вимог ст. 228 ЦПК України.

Жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення заявниками надано не було. Також вони не просять скасувати заочне рішення, а лише переглянути заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2014 року та розглянути справу в загальному порядку.

У зв'язку з вищевикладеним, суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення немає, а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважаючи заочне рішення незаконним та неогрунтованим, мають право оскаржити його в апеляційному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 228, 231, 232 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.09.2014 року по цивільній справі № 127/18640/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Суддя: