Рішення № 62440482, 27.10.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12167/16-ц

Провадження № 2/127/4369/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: представника відповідача Бубель Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до держави України в особі Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача держави України в особі Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2016 року у цивільній справі №127/26404/15-ц за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів, позов задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 13 905,77 грн.

На підставі вищезазначеного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2016 року 04.02.2016 року позивачу було видано виконавчий лист №127/26404/15-ц.

Оскільки позивачу стало відомо, що належне боржнику на праві приватної власності обладнання, за допомогою якого він обробляє деревину, виготовляє на продаж вироби з неї, знаходиться у складських приміщеннях, які розташовані на території колишнього Замостянського району м. Вінниці, тому враховуючи надане позивачу право на виконання вказаного рішення на підставі ст.ст.1, 11, 12, 17-22 Закону України «Про виконавче провадження» 05.02.2016 року позивач подала до Замостянського В ДВС Вінницького МУЮ заяву разом із виконавчим листом, у якій просила прийняти виконавчий лист до виконання, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та у межах строків, визначених ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» здійснити всі можливі заходи для повного виконання судового рішення, зокрема накласти арешт на все належне йому майно.

Однак, незважаючи на те, що всі встановлені законом строки для вирішення питання про відкриття виконавчого провадження пройшли, до 23.02.2016 року будь-якої постанови ні від начальника Замостянського В ДВС м. Вінниці особисто, ні від підлеглих осіб позивач не отримала, що свідчить про порушення вказаними особами права позивача на обов'язковість до виконання судового рішення, яке набрало законної сили, на всій території України, право на справедливий суд та на доступ до суду, на ефективний юридичний захист, тощо.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2016 року, яка ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.04.2016 року залишена без змін, у цивільній справі №127/26404/15-ц за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб та зобов'язати вчинити дії Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, скаргу задоволено частково, визнано бездіяльність посадових осіб Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ щодо належного повідомлення стягувача про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №127/26404/15-ц, виданим 04.02.2016 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2016 року у справі №127/26404/15-ц неправомірною.

Позивач зазначає, що такою бездіяльністю їй заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних та психологічних стражданнях, переживаннях, яких позивач зазначала у зв'язку з порушенням її конституційних, законних, конвенційних прав на виконання остаточного рішення суду, яким позивачу присуджено грошові кошти з боржника, необхідності інваліду, пенсіонеру, особі у похилому віці відстоювати у судах свої права та не мати можливості отримати і використати присуджені у судовому порядку кошти з боржника у зв'язку із неправомірною бездіяльністю органу державної влади, на який законом покладено обов'язок по примусовому виконанню рішення суду.

Тому, виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, враховуючи характер, обсяг, глибину та тривалість моральних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, позивач вважає, що розмір завданої моральної шкоди становить 5 000 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, однак від останньої надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача в особі представника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області за довіреністю Бубель Н.А. позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні останніх відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Представник відповідача в особі представника Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за довіреністю Дячук В.В. до судового засідання не з'явився, однак від останнього надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні останніх відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у розгляді справи, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в особі представника Державної казначейської служби України до судового засідання не з'явились із невідомих суду причин, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних міркувань.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2016 року у цивільній справі №127/26404/15-ц за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів, позов задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 13 905,77 грн.

На підставі вищезазначеного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2016 року 04.02.2016 року позивачу було видано виконавчий лист №127/26404/15-ц.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2016 року, яка ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.04.2016 року залишена без змін, у цивільній справі №127/26404/15-ц за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб та зобов'язати вчинити дії Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, скаргу задоволено частково, визнано бездіяльність посадових осіб Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ щодо належного повідомлення стягувача про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №127/26404/15-ц, виданим 04.02.2016 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2016 року у справі №127/26404/15-ц неправомірною.

Так, зі змісту вищезазначеної ухвали суду вбачається, що 05.02.2016 року позивач подала начальнику Замостянського В ДВС Вінницького МУЮ Совику Р.С. заяву, в якій просила винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вищезазначеною ухвалою суду також встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем Куйданом О.І. 08.02.2016 року, однак була надіслана звичайним листом.

Таким чином, судом встановлено бездіяльність органу виконавчої служби, що полягає у невиконанні вимог ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надсилання постанови про відкриття провадження стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено у п.28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає об'єктивними та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду даної цивільної справи твердження позивача про те, що протиправними діями посадових осіб Замостянського відділу ДВС м. Вінниці позивачу завдано моральну шкоду, що виразилась в перенесених душевних та психічних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття, пов'язаних з незаконним рішеннями, діями та бездіяльністю посадової особи, приниженні позивача з боку посадових осіб державної виконавчої служби, неможливості вести звичайний спосіб життя, незважаючи на те, що кошти були стягнуті з боржника та перераховані стягувачу влітку 2016 року, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження №50099109.

Враховуючи наведене вище та беручи до уваги характер моральних страждань, які перенесла позивач, яка є людиною похилого віку, пенсіонером, інвалідом, враховуючи її переживання, хвилювання, пов'язані з наслідками неправомірних дій працівників державної виконавчої служби, необхідність звернення до суду для захисту своїх прав, а також виходячи із принципів розумності та справедливості при даних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди на її користь підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 22, 23, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст.3, 8, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 1 000 (одну тисячу) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині задоволення позову - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: