Ухвала суду № 62436890, 01.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/810/2016(м)

221/455/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Троян Л.Г. Категорія 49

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сороки Г.П.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Биліни Т.І.,

за участю секретаря - Папаян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 24 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

13 лютого 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, який був укладений 05.05.2000 року та від якого вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначив, що з відповідачкою проживали однією сімєю до січня 2006 року. Після припинення шлюбних відносин син залишився проживати з ним. Причиною припинення шлюбних стосунків вказував на часті сварки, різність поглядів на життя, втрату почуття любові та взаємоповаги, внаслідок чого сумісне життя стало неможливим, кожен проживає своїм життям тривалий час без бажання проживати разом.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 24 березня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 05.05.2000 року міським відділом державної реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №280, розірвано.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті спору. При цьому посилається на неповноту зясування обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення поштового повідомлення про виклик до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення та телефонограм, зареєстрованих у встановленому порядку в журналі телефонограм, витяг з яких долучений до справи. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3Є, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про розірвання шлюбу, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з положеннями ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в пунктах 10,11 постанови №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сімї суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадках відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін.

Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст.215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сімї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. В резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у шлюбі з 05 травня 2000 року, зареєстрованому міським відділом державної реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції, актовий запис №280. Від шлюбу подружжя мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позов та розриваючи шлюб, суд першої інстанції виходив з того, що сторони проживали однією сімєю до січня 2006 року, шлюбні відносини між подружжям фактично припинені через різність поглядів на сімейне життя, втрату почуття любові та взаємоповаги. Враховуючи те, що позивач наполягав на розірванні шлюбу, про що зазначив у своїй письмовій заяві про розгляд справи у його відсутності ( а.с.10), відповідачка позов визнала, подавши до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності із зазначенням своєї згоди на розірвання шлюбу (а.с.15), суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову та розірвав шлюб, оскільки подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують дані висновки суду першої інстанції та не свідчать про те, що до них суд дійшов у невідповідності з обставинами справи та вимогами матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору та надання доказів на власний розсуд.

Згідно з положеннями ч.ч.3, ст.10, ч.ч.1,3 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, сприяє всебічному та повному зясуванню обставин справи, але не може з власної ініціативи збирати та досліджувати докази.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції справа була розглянута у відсутності сторін, від яких до суду надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності. При цьому, відповідачка у своїй заяві зазначила про згоду на розірвання шлюбу (а.с.15), тобто, не оспорювала наведених позивачем обставин.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для сумніву в обєктивності наведених позивачем обставин та їх перевірки.

Сама відповідачка в апеляційному суді не заперечувала, що тривалий час вони з позивачем проживають окремо за різними адресами, спільного господарства не ведуть. Разом з тим наполягала, що з позивачем не проживають однією сімєю з грудня 2007 року. Однак, на підтвердження цих доводів жодних доказів не надала. Також відповідачка апеляційному суду пояснила, що бажання на відновлення шлюбних відносин у неї з чоловіком не має, спір про поділ майна відсутній.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про задоволення позову та розірвання шлюбу, оскільки шлюбні відносини між сторонами припинились остаточно, вони тривалий час проживають окремо, спільного господарства не ведуть та збереження шлюбу є неможливим.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що заява від її імені до суду першої інстанції про згоду на розірвання шлюбу та розгляд справи у її відсутності підписана не нею, а іншою невідомою особою, на думку колегії суддів не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ці обставини належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджені та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, відповідачка в апеляційному суді висловила своє бажання на розірвання шлюбу з позивачем, надала копію паспорту, з якого вбачається, що вона уже зареєструвала розірвання шлюбу з позивачем.

Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують увагу, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково у своєму рішенні зазначив про проживання неповнолітньої дитини з батьком на підставі довідки ПП «Будинкоуправління №2 м.Волноваха» №83 від 17.03.2014 року.

З долучених відповідачкою до апеляційної скарги документів вбачається, що після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з матірю ОСОБА_3 за її місцем проживання, з вересня 2006 року навчалась у Донецькій школі НВК №1, з 28.08.2009 року була зарахована та навчалась по 2014 рік у ОШ №22 м.Макіївка, з серпня 2014 року по травень 2015 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з бабусею ОСОБА_5 (матірю відповідачки), навчалась у 9-му класі Новотроїцькій ЗОШ №2. Дані обставини підтверджуються копією особової картки учня ОСОБА_4 Донецької НВК №1 та ОШ №22 м.Макіївки (а.с.24-25), довідкою Новотроїцької ЗОШ №2 (а.с.29), актом матеріально побутового обстеження за місцем проживання ОСОБА_6, довідкою Новотроїцької селищної ради про проживання неповнолітнього ОСОБА_4 в цей період з бабусею (а.с.30-31), медичними документами дитини ОСОБА_4 (а.с.32-33). З паспорта ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який був оглянутий в судовому засіданні апеляційним судом, вбачається, що дитина з 20.02.2001 року була зареєстрована за місцем проживання матері в АДРЕСА_1.

За таких обставин надана позивачем суду першої інстанції копія довідки ПП «Домоуправління №2 м.Волноваха» №83 від 17.03.2014 року про те, що в склад сімї ОСОБА_2, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, входить син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не може бути безспірним та достовірним доказом того, що після припинення між подружжям шлюбних відносин дитина залишилась проживати з батьком.

Оскільки місце проживання дитини породжує між сторонами аліментні відносини, а також впливає на інші правовідносини щодо прав та обовязків батьків стосовно неповнолітньої дитини, колегія суддів вважає за доцільне виключити з мотивувальної частини рішення вказівку суду щодо проживання дитини з батьком, а саме слова та цифри «який згідно довідки ПП «Будинкоуправління №2 м.Волноваха» за №83 від 17.03.2015 року проживає з позивачем (а.с.7)».

У звязку з цим апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 24 березня 2015 року про розірвання шлюбу залишити без зміни.

З мотивувальної частини рішення суду виключити вказівку щодо проживання дитини з батьком, а саме слова та цифри «який згідно довідки ПП «Будинкоуправління №2 м.Волноваха» за №83 від 17.03.2015 року проживає з позивачем (а.с.7)».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Биліна Т.І.

ОСОБА_7