Ухвала суду № 62436783, 02.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/9378/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1765/2016

Головуючий у 1 інстанції: Алексєєнко І.П. Єдиний унікальний номер 243/9378/15-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1765/2016

Категорія: 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Будулуци М.С., Папоян В.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2015 року про визнання мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернулась до суду з даним позовом. Посилалась на те, що 07.09.2006 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, вони мають двох малолітніх дітей дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4. В період шлюбу вони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1. В даний час фактичні сімейні відносини між ними припинені, вони проживають окремо та у них виникають конфлікти щодо користування та розпорядження спільним майном. Враховуючи, що їх спільні діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні, просила визнати вказану квартиру спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 2/3 частини цієї квартири та за відповідачем визнати право власності на 1/3 частину квартири.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2015 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами, за якою сторони визнають їх право спільної сумісної власності на майно, придбане під час шлюбу, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка складається із чотирьох кімнат, житловою площею 51,4 кв. м., загальною площею 76,5 кв. м.. Сторони дійшли згоди про поділ цього нерухомого майна і визнають, щоб визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини вказаної квартири, за ОСОБА_1 визнати право власності на 1/3 частину вказаної квартири. Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на зазначену квартиру. Провадження у справі закрите.

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу від 6 листопада 2015 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що він не звертався до суду із заявою про затвердження мирової угоди, не знав, що його колишня дружина зверталась до нього з позовом про поділ спільного майна, не отримував із суду повідомлень про розгляд зазначеної справи та про прийняте рішення. Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав доведеними, такими не є, суд порушив норми матеріального і процесуального права. Суд не дослідив докази, які б підтверджували викладені в ухвалі обставини про те, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності. Шлюб між ним та позивачкою укладено 07 вересня 2006 року, а квартира куплена ним 15 червня 2001 року, свідоцтво про шлюб та договір купівлі - продажу квартири є у справі, отже, суд безпідставно зазначив в ухвалі про те, що квартира придбана підчас шлюбу та є спільною сумісною власністю. Розгляд справи проведено у його відсутності та без наявності його заяви про те, що він згоден на розгляд справи без нього та за присутності його представника. Заява про затвердження мирової угоди підписана не ним, підпис від його імені підроблений. Суд не перевірив цієї обставини. Від його імені діяла, як представник, ОСОБА_5, яку він не уповноважував на участь саме у цій справі, була використана довіреність, яку він видав 25 березня 2013 року для участі у справі, яку розглядав Третейський суд.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримували апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, позивач ОСОБА_2 проти скарги заперечувала та просила ухвалу залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Згідно із ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Із справи вбачається, що позивачка у позові просила визнати спільною сумісною власністю її та відповідача квартиру, що була придбана ними в період шлюбу за спільні кошти, та розділити між ними квартиру, виділивши їй 2/3 частки квартири, з врахуванням того, що їх спільні діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні, у відповідачу 1/3 частку квартири.

У справі є заява від імені відповідача від 05.11.2015 року про розгляд справи за його відсутності та за участю його представника ОСОБА_5, яка має право укласти від його імені мирову угоду та прохання затвердити умови мирової угоди.

Також у справі міститься заява від 05.11.2015 року від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди, згідно з якою сторони просять затвердити умови мирової угоди про нижченаведене: з урахуванням того факту, що їх діти проживають із позивачем відповідач визнає за позивачкою право власності на 2/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а позивачка визнає за відповідачем право власності на 1/3 частину цієї квартири. Просять визнати за ними право власності на квартиру у зазначених долях та закрити провадження у справі.

Задовольняючи заяву про визнання мирової угоди суд виходив із того, що вона стосується предмету спору і регулює права та обов'язки сторін, не суперечить інтересам сторін і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наслідки затвердження мирової угоди сторонам роз'яснені і зрозумілі, порушення прав та вимог чинного законодавства за умов мирової угоди не виявлено. Суд визнав мирову угоду між сторонами, затвердив, що сторони визнають їх право спільної сумісної власності на майно, придбане під час шлюбу, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка складається із чотирьох кімнат, житловою площею 51,4 кв. м., загальною площею 76,5 кв. м.. Сторони дійшли згоди про поділ цього нерухомого майна і визнають, щоб визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини вказаної квартири, за ОСОБА_1 визнати право власності на 1/3 частину вказаної квартири. Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на зазначену квартиру. Також суд закрив провадження у справі.

Однак, у справі відсутні докази того, що спірна квартира була придбана сторонами під час шлюбу.

Із копії свідоцтва про шлюб вбачається, що він укладений між сторонами 07 вересня 2006 року, а із копії договору купівлі - продажу видно, що квартира куплена ОСОБА_1 15 червня 2001 року.

З урахуванням доводів апеляційної скарги відповідача про те, що він не підписував заяву про затвердження мирової угоди та не уповноважував ОСОБА_5 діяти від його імені, довіреність була видана їй 25 березня 2013 року для участі у справі, яку розглядав третейський суд, та за відсутності доказів того, що спірна квартира є спільно нажитим майном сторін, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалу слід скасувати, та справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно пунктами 3,4 ч.1 ст. 311 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 311 ч.1 п.п.3,4, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 листопада 2015 року скасувати.

Справу направити у Слов'янський міськрайонний суд Донецької області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: