Постанова № 62436765, 27.10.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

провадження № 2-а/243/187/2016

справа № 243/593/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Хміль О.М.,

за участю прокурора Кукло Д.С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Словянськ, Донецької області) адміністративну справу за позовом Керівника Словянської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2, законний представник неповнолітнього Державний навчальний заклад «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» до ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради про зобовязання проведення донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2016 року керівник Словянської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах ОСОБА_2, законний представник неповнолітнього Державний навчальний заклад «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» звернувся до Словянського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради про зобовязання проведення донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що Словянською місцевою прокуратурою прийнято рішення про представництво інтересів в суді ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не має можливості самостійно захищати свої порушені права та реалізовувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, а законний представник неповнолітнього Державний навчальний заклад «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» самостійно не здійснювало захист порушених прав неповнолітнього ОСОБА_2 та не заперечує проти представництва Словянською місцевою прокуратурою інтересів неповнолітнього ОСОБА_2 Керівником Словянської місцевої прокуратури в порядку ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» спрямовано повідомлення про встановлення підстав для представництва інтересів ОСОБА_2 законному представнику неповнолітнього Державному навчальному закладу «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище». Вивченням інформації, яка надійшла з ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є випускником СЗОШІ № 7, яку закінчив у 2015 році, та відповідно до інформації про випускників школи, у вересні 2015 року останньому, як дитині, позбавленій батьківського піклування, сплачено одноразову грошову допомогу в сумі 42,50 грн. При обчисленні одноразової грошової допомоги випускникам у сумі 42,50 грн., адміністрація навчального закладу керувалася п. 13.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05 квітня 1994 року, відповідно до якої дітям-сиротам і дітям, позбавлених батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш ніж 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш, як 2,5 неоподатковуваних мінімуму доходів громадян. Натомість, відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечується за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому кабінету міністрів України, одягом і взуттям., а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів, їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечать цьому Закону. Крім того, Закон України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» має вищу юридичну силу, ніж Постанова КМУ № 226 від 05.04.1994 року, оскільки підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів Законам закріплена у положеннях Конституції України. Виходячи з викладеного, при обчисленні одноразової грошової допомоги випускникам, адміністрація СЗОШІ № 7 повинна була керуватися ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1455,00 грн. Враховуючи викладене, СЗОШІ № 7 повинна була сплатити дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі не менше 8730,00 грн., з розрахунку 1455,00 грн. (прожитковий мінімум) х 6 = 8730,00 грн. Відповідно до інформації, яка надійшла від СЗОШ № 7, неповнолітньому ОСОБА_2, який закінчив інтернат у 2015 році, як дитині, позбавленій батьківського піклування, сплачено одноразову допомогу у сумі 42,50 грн. Таким чином, СЗОШІ № 7 не донарахувала та не виплатила ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в сумі 8687,50 грн., з розрахунку 8730,00 грн. 42,50 грн. У звязку із викладеним, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом та просити суду ухвалити рішення яким зобовязати відповідача ОСОБА_3 спеціальну загальноосвітню школу інтернат № 7 Донецької обласної ради провести донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та виплатити її випускнику з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_2, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України».

В судовому засіданні прокурор Кукло Д.С. надала пояснення, аналогічні обґрунтуванню позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник Краматорського вищого професійного торгово-кулінарного училища ОСОБА_4, що діє на підставі Довіреності № 01/226-01 від 27 липня 2016 року (а.с. 33)в судове засідання не зявилася, надала суду заяву, в якій просить розглянути дану справу без їх участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 7 Донецької обласної ради в судовому засіданні від 27 вересня 2016 року проти задоволення позову заперечила подала до суду письмові заперечення та дала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях. В своїх запереченнях проти задоволення позову зазначила, що відповідач у своїй діяльності в вказаному випадку керувався саме ч.7 ст. 8, ст. 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», згідно з якою порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначений Постановою КМУ № 226 від 05 квітня 1994 року, у п.1, п.13 якого зокрема зазначено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах,при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Вважає, що відповідач у повному обсязі свій обовязок щодо забезпечення одягом та виплати грошової допомоги виконав у повному обсязі та згідно із чинним законодавством, оскільки ОСОБА_2 був виданий одяг на загальну суму 2524 грн., а також грошова допомога в сумі 42 грн. 50 коп.

Суд, заслухавши прокурора, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Керівника Словянської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2, законний представник неповнолітнього Державний навчальний заклад «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні достовірно встановлено, щоОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням секретаря Галицинівської сільської ради Марїнського району Донецької області № 58 від 25 серпня 2005 року, як дитину позбавленого батьківського піклування влаштовано до державного закладу на повне державне утримання (а.с. 17).

Згідно листа ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 7 Донецької обласної ради № 73 від 31 травня 2016 року у 2015 році закінчили даний навчальний заклад 20 вихованців, які були передані в серпні 2015 року до Краматорського кулінарно-торгового ліцею для подальшого навчання, серед яких є ОСОБА_2 (а.с. 11).

Відповідно до листа ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради № 188 від 17 травня 2016 року розмір виплаченої одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, випускникам школи-інтернату, згідно з Постановою КМУ від 06 вересня 2005 року № 868 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 05 квітня 1994 року № 226 п.п. 4, була надана одноразова грошова допомога в розмірі двох прожиткових мінімумів, що склало 42,50 грн. на кожного учня (а.с. 8).

Отже, ОСОБА_2 як випускник ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 42,50 грн., що також підтверджується платіжною відомістю за вересень 2015 року (а.с. 10).

Як зазначено в листі ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради № 188 від 17 травня 2016 року дана одноразова грошова допомога надавалася на підставі Постанови КМУ від 06 вересня 2005 року № 868 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 05 квітня 1994 року № 226» (а.с. 8).

Крім того, як видно із копії арматурного листа та акту № 168/144, відомості на отримання одягу, ОСОБА_2 отримав одяг на загальну суму 2524 грн.(а.с.52-55).

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - медичні, навчальні, виховні заклади, інші заклади та установи, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.

Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування - це особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у звязку із закінченням навчання.

Відповідно ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Із змісту вищенаведеної норми видно, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний же розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, прямо вказаний у законі і становить шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Виплата цих сум здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, а статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 1455,00 грн.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача в тій їх частині, що порядок виплати спірної одноразової грошової допомоги, визначається КМУ на підставі ст. 39-9 «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», оскільки норми ст. 39-9 згаданого закону регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

П. 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно Законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Згідно із ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

В ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» зазначається, що одними із основних засад державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантується, забезпечується і охороняються державною.

Згідно із п. 2 Прикінцевих положень «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно п.п.1 п.13 Постанови КМУ N 226 від 5 квітня 1994 року « Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» із змінами, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що:

1) дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Суд зазначає, що дійсно у Постанові КМУ N 226 від 5 квітня 1994 року, на яку посилається представник відповідача вказується, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Аналіз вищевказаних діючих норм законодавства дозволяє прийти до висновку, що

у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Окрім того, за вимогами із п. 2 Прикінцевих положень «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Постанова КМУ N 226 від 5 квітня 1994 року на яку посилається відповідач є підзаконним актом, який був прийнятий раніше ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Зміни внесені до п.п.1 п. 13 Постанови не стосувалися мінімального розміру грошової допомоги.

Як достовірно встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 закінчив своє перебування у ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради № 188 та у звязку з викладеним, відповідно до вимог ст. 8 Закону повинен отримати одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при нарахуванні одноразової грошової допомоги діяв у порушення норм Конституції та вимог «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Суд також зазначає, що в Постанові КМУ N 226 від 5 квітня 1994 року визначається лише імперативний обовязок сплатити грошову допомогу у розмірі, який би був не менший ніж 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За таких підстав, сплата грошової допомоги у розмірі, не меншому ніж шість прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, як то визначено в ст. 8 «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», на думку суду, не тільки відповідає нормам Конституції України, ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а і не суперечить вимогам Постанови КМУ N 226 від 5 квітня 1994 року.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

У контексті з положеннями ч.1 ст.6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно із ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони:

На підставі , у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

З використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

Обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії);

Безсторонньо(неупереджено);

Добросовісно;

Розсудливо;

З дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

Пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав та свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямоване це рішення(дія);

З урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

Своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини забезпечується право людини на справедливий судовий розгляд.

Відповідно вказане право закріплене також у Конституції України у ст.55, де зокрема зазначається, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Одними з принципів адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 55, 121 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 6, 18, 104, 105, ч.2 ст. 60 КАС України, ст.ст. 2, 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Керівника Словянської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2, законний представник неповнолітнього Державний навчальний заклад «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище» до ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради про зобовязання проведення донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати - задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3 спеціальну загальноосвітню школу інтернат № 7 Донецької обласної ради, що розташована за адресою: 84180, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Синецького, 15, ідентифікаційний код 21969053, провести донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та виплатити її випускнику з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України» з відрахуванням проведених виплат.

Стягнути із ОСОБА_3 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 7 Донецької обласної ради, що розташована за адресою: 84180, Донецька область, м. Миколаївка, вул. Синецького, 15, ідентифікаційний код 21969053 на користь Прокуратури Донецької області судовий збірв розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст постанови виготовлений01 листопада 2016 року.

Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич