Постанова № 62436507, 02.11.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8984/16-а

Провадження № 2-а/750/851/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обєднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить визнати неправомірними дії Чернігівського обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови йому в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Також просить зобовязати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 05.05.2016 року.

Позов обґрунтував тим, що відповідач безпідставно та незаконно відмовив йому в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз. 6 п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як я він призваний під час мобілізації на військову службу на особливий період і набув нового юридичного статусу - військовослужбовця. До того ж, відповідно до наданих до управління посвідчення та довідок, позивач як військовослужбовець та учасник бойових дій, має пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Його загальний страховий стаж складає 28 років З місяці 4 дні, тобто понад 25 років, як того вимагає пенсійне законодавство. Отже, у зв'язку із порушенням законних прав позивач змушений звернутися до суду за захистом.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляд справи без його участі та просив вирішити справу з урахуванням поданих раніше заперечень.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 06.05.2016 року позивач, як військовослужбовець, який безпосередньо брав участь у бойових діях, звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Листом відповідача за №10642/05 від 26.07.2016 року позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії згідно з абзацом 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у звязку з відсутністю внесених змін до вказаного Закону.

Отримавши відмову відповідача позивач звернувся за розясненнями до Урядового контактного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

У відповіді від 22.08.2016 року за № 1094/02/А-11 Головне управління ПФУ в Чернігівській області погодилося з позицією Чернігівського обєднаного управління ПФУ, посилаючись на те, що Міністерством соціальної політики України опрацьовується проект Закону України «Про внесення змін до пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким пропонується доповнити коло осіб, які мають право на достроковий вихід на пенсі за віком особами, які брали безпосередню участь у антитерористичній операції».

Згідно довідок військової частини В 1688 від 21.03.2016 року №1887/1 та №1887/2 позивач у період з 07.04.2015 року по 01.07.2015 року, а також з 16.07.2015 року по 27.02.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей на підставі наказів командира військової частини (а.с.13-14)

Позивачу 03.09.2015 року видано посвідчення серії УБД №037162, відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.7)

У військовому квитку позивача зазначено про його участь у період з 07.04.2015 року по 01.07.2015 року, а також з 16.07.2015 року по 27.02.2016 року в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.8-9)

Згідно довідки Чернігівського обласного міського військового комісаріату Чернігівської області від 09.02.2016 року ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» 30 січня 2015 року призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини В0932 (а.с.22)

Відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ ( далі - Закон № 1058-ІУ).

Згідно абзацу шість пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058 військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

За змістом частини першої, другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. До військової служби віднесено військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту) у партизанських загонах і підпіллі та інших формування як у воєнний, так і мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 вищезазначеного Закону № 3551- ХІІ учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення (абзац перший пункту 19 частини першої статті 6 в редакції Закону № 291-VIII від 07 квітня 2015 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23 грудня 2015 року).

Згідно ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

До того ж, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на військову службу.

Оскільки ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» 30 січня 2015 року призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та був направлений для проходження військової служби до військової частини В0932, він приймав участь у період з 07.04.2015 року по 01.07.2015 року, а також з 16.07.2015 року по 27.02.2016 року в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, позивачу у звязку з цим видано посвідчення серії УБД №037162, відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, а тому після досягнення віку 55 років він має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а відповідач йому в цьому відмовив безпідставно.

Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач з відповідною заявою про призначення пенсії звернувся до відповідача 06.05.2016 року, а не 05.05.2016 року, як він вказує у позовній заяві, а тому його вимоги підлягають частковому задоволенню і порушене право підлягає відновленню саме з 06.05.2016 року.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 158-163, 167, 171, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Чернігівського обєднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Чернігівське обєднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 06.05.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського обєднаного управління Пенсійного фонду України на користь держави судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя